Справа № 2а-880 /08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„31” січня 2008 року м.Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді – Перцової Т.С.
при секретарі – Карамушко І.І.
за участю представників сторін :
позивача : ОСОБА_1 (дов. № 13705/10/10-013 від 05.09.2007 р.)
1 відповідача: не з’явився
2 відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова до Приватної фірми „Разноторг”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дикс" про визнання недійсним зобов'язання, як такого, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, стягнення в доход держави всього отриманого за договором, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач, ДПІ у Червонозаводському районі Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним зобов’язання, оформленого угодою, укладеною між ПФ “Разноторг” та ТОВ “Дикс” на підставі податкової накладної від 30.06.05 № 301/7 на суму 39000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 6500,00 грн., як такого, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства та стягнути в доход держави все отримане за договором на суму 39000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 6500,00 грн.
Позивач в своїй позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні зазначають, що використавши спірний договір, як підставу для збільшення розміру валових витрат обігу та виробництва і розміру податкового кредиту з ПДВ, перший відповідач, ПФ „Разноторг" порушив інтереси держави в сфері оподаткування. Свої вимоги обґрунтовує з посиланням на п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Вказує, що згідно п.п. 7.4.5. л. 7.4. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим пунктом документами. Наполягає, що спірний договір укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства з наступних підстав. А саме, вищевказаний правочин купівлі-продажу, укладений між Приватною фірмою “Разноторг” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Диск” було вчинено не в рамках здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість з наступним отриманням відшкодування вказаної суми ПДВ з державного бюджету України; відбулосьзавищення валових витрат, віднесених до податкового кредиту та тим самим заниження податкових зобов'язань по спірному договору. Умисел на досягнення вказаної мети у ПФ “Разноторг” також підтверджується включенням першим відповідачем до податкового кредиту витрат, пов’язаних зі сплатою податків. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з’ явились. Повістки про виклик в судові засідання, ухвала про призначення справи до розгляду та позовні матеріали були направлені поштою за офіційним місцем знаходження згідно довідки органу реєстрації, однак, відповідачі відзиви на позов не надали, свого представника до суду не направили, правом участі у судовому засіданні не скористалися.
Відповідно до статті 35 КАС України відповідачі є належно повідомленими про дату, час, місце судового засідання.
Ухвалою суду від 21 листопада 2007 року за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинялось для надання додаткових документів в обґрунтування адміністративного позову. За ініціативою суду ухвалою 25 грудня 2007 року провадження по справі поновлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі, виходячи з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи, між ПФ „Разноторг” та ТОВ „Дикс” був укладений договір з купівлі-продажу послуг на загальну суму 39000,00грн., в т.ч. ПДВ – 6500,00грн., що підтверджується податковою накладною №301/7 від 30.06.2005р.
Суд зазначає, що суду не надано доказів фактичного виконання угоди, а саме, накладних про отримання товару, доказів здійснення оплати за товар.
Перший відповідач, приватна фірма “Разноторг” згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована рішенням виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 31.10.97 № 984/120 та перебуває на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.
Як вбачається зі змісту протоколу зборів учасників від 06.06.05 - ТОВ “Дикс” ліквідовано. Згідно довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 06.10.2005 ТОВ “Дикс” знято з податкового обліку та анульовано його свідоцтво платника ПДВ.
Листом від 06.10.05 засновник та директор ТОВ “Дикс” повідомив, що у складі контрагентів ТОВ “Дикс” підприємство “Разноторг” не числиться. Зазначене підтверджується актом про результати комплексної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ “Дикс” від 20.09.06. Крім того, згідно даних вказаної перевірки 31.05.05 ОСОБА_2 був звільнений з посади директора ТОВ “Дикс”.
Таким чином, беручи до уваги наведене, суд доходить висновку, що спірна угода з боку ТОВ “Дикс” не могла бути укладена та виконана, оскільки дане підприємство на той час вже було ліквідовано, підприємство не здійснювало фінансово-господарської діяльності, в тому числі не мало відношень з ПФ “Разноторг”.
Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” передбачений обов’язок платників податків, яким зокрема є і суб’єкт підприємницької діяльності, сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування, подавати до державних податкових органів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
З наданих до суду документів встановлено, що за наслідками виконання спірної угоди ТОВ “Дикс” не сплатило та і не могло сплатити до бюджету відповідні податки, а разом з тим, ПФ “Разноторг”, на підставі отриманої від імені ТОВ “Дикс” податкової накладної, включило до складу свого податкового кредиту відповідні суми ПДВ.
Оскільки відшкодування суми ПДВ платнику на рахунок (або зменшення податкових зобов ’язань платника), у зв’язку зі включенням платником такої суми ПДВ до податкового кредиту, при наданні платником до податкового органу декларації з ПДВ, відбувається з державного бюджету, тобто в даному випадку держава повинна відшкодувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли.
Вищезазначене свідчить про те, що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.
Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає, що відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних та позбавляють покупця права на податковий кредит.
У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” до угод, які укладені з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого ладу, зокрема належать угоди, приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування. При цьому, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про заходи щодо забезпечення однакового та правильного застосування законодавства про податки” від 25.07.02 № 1056 доказами спрямованості умислу суб’ єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби про скасування державної реєстрації суб ’єкта підприємницької діяльності та інше.
Відповідно до ст.ст. 207,208 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Крім того, відповідно до пп.. 9.1 п.9 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.199 № 02-5/111 якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладання угоди, ґрунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження.
Відповідачі, не з’явившись до суду, унеможливлили подання суду будь-яких доказів, які б спростували ту обставину, що угоди були укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Враховуючи наведене та досліджені матеріали справи, суд вважає, що відповідачу ПФ “Разноторг” було відомо про ліквідацію ТОВ “Дикс” та відсутність повноважень представників останнього на укладання господарських угод, а мета, з якою було укладені оскаржувані угоди не переслідувала за мету створення взаємних прав та обов’язків, а натомість метою було ухилення від сплати обов’язкових податків та зборів, що, безперечно, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, відповідно до ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” платників податків та зборів зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства.
За таких обставин, суд вважає, що наданими позивачем доказами підтверджується, що відповідачі при укладанні оскаржуваного правочину мали на меті приховування від оподаткування коштів, отриманих по угоді, що безперечно суперечить інтересам держави та суспільства. Ця обставина, з урахуванням положень ст.ст. 207,208 ГК України про визнання недійсним правочинів, укладених з метою, що не відповідає вимогам закону, надає суду право визнати таку угоду недійсною на вимогу однією із сторін або відповідного органу державної влади.
Враховуючи положення ст.208 ГК України, згідно якої у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення в доход держави всього отриманого за договорами такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судовий збір з відповідачів не стягується.
Керуючись ст.ст. 207, 208 ГК України, Законом України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 72,160-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова до Приватної фірми „Разноторг”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дикс" про визнання недійсним зобов'язання, як такого, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, стягнення в доход держави всього отриманого за договором – задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним зобов'язання, оформленого договором № 27-6 від 21.06.2005р., укладеного між Приватною фірмою „Разноторг” та ТОВ „Дикс”, на суму 39000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 6500,00 грн., як такого, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Стягнути в доход держави все отримане за договором на суму 39000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 6500,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанову в повному обсязі виготовлено 05.02.2008 року.
Суддя Т.С.Перцова