Дата документу 10.10.2011                                                                  Справа №  2-а-13345/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя  КОЗЛОВА Н.Ю., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку та виплатити державної соціальної допомоги як дитині війни, -

                                                                                               ВСТАНОВИВ:

 20.07.2011 року позивач  звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача  та просить визнати неправомірною відмову відповідача у проведенні перерахунку та виплаті йому підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% процентів мінімальної пенсії за віком в розмірі пенсії за віком, встановленого законом за період з 10.02.2011 року та  зобов’язати відповідача провести такий перерахунок та виплату за вказаний період. В обґрунтування позову зазначає, що він віднесений до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків. Вважає невиплату відповідачем зазначеного підвищення протиправною.   

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Відповідач повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження, заперечень проти позовних вимог або заяви про визнання позову, у встановлений ст. 183-2 КАС України строк, не надав.    

Оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, суддя дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи у порядку скороченого провадження. А  дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які  є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФ України  в Ленінському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням.     Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.   З набранням чинності 01 січня 2006 року Закону № 2195 дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».  Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.    Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.    Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.    З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачеві,  як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у  твердих розмірах: з 22 травня –48,10 грн., з 01 липня –48,20 грн., з  01 жовтня –49,80 грн.  Однак, у  2010 році дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.    За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від  09липня 2003 року №1058-ІV. Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз.2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»№ 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.    Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.      Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.    Відповідно до ст. 96 Конституції України  Державний  бюджет України  затверджується щорічно Верховною Радою України  на період з 1 січня по 31 грудня.  Згідно із ст.21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік »від 23.12.2010 р. № 2857-У1, прожитковий мінімум у 2011 році  на для осіб, які втратили працездатність  встановлений у наступних розмірах: з 1 січня -750 грн., з 01 квітня -764 грн., з 01 жовтня -784 грн., з 01 грудня –800 грн.  З урахуванням вимог та Закону України «Про державний бюджет України на 2011рік»від 23.12.2010 р. № 2857-У1  відповідач  виплачує позивачу, як дитині  війни, підвищення  у  твердих розмірах у розмірі 49,80 грн.  в порушення  вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто у розмірах менших за 30 % мінімальної пенсії за віком.  Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491-VI від 14.06.2011 року, який набрав чинності 19 червня 2011 року було установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.  Так, п.6 постанови КМУ “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” № 745 від 6.07.2011 року, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, на виконання пункту 7 Закону України № 3491-VI від 14 червня 2011 року «Про Державний бюджет України на 2011 рік»встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі  49,8 гривні.  Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. А відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їм Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.      Згідно п.1, п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України , у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання  протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя щодо відмови у проведенні перерахунку і виплаті підвищення пенсії та  зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме провести нарахування та відповідні виплати по 23.07.2011 року включно.

На підставі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.21Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 р. № 2857-У1, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491-VI від 14.06.2011 року, Постанови КМУ “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” № 745 від 6.07.2011 року та, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 158-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов  ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку та виплатити державної соціальної допомоги як дитині війни  задовольнити частково.

Визнати противоправним дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  недоотриманої суми підвищення пенсії   відповідно  до ст. 6  Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 10 лютого 2011  року по 23 липня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя   здійснити нарахування та виплату  ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 10 лютого 2011  року по 23 липня 2011 року  урахуванням фактично отриманих позивачем сум.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.      

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя:                                                                                          Козлова Н. Ю.