Дата документу 29.09.2011

                     Іллічівський міський суд Одеської області

                                                                             Справа № 2-19/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          14 вересня 2011 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

          головуючого –судді Журавля П.І.,

          при секретарі Котелевець Т.Ю.,

за участю:

позивачки, його довіреної особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача та його довіреної особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третьої особи, його довіреної особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іллічівську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на житлову площу та усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання спадкових договорів недійсними, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, про усунення від спадкування, з залученням у якості третьої особи ОСОБА_6, -          

          В С Т А Н О В И В :

          19.02.2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом (т.1 а.с.4-6).

          13.03.2007 року ОСОБА_3 подав в суд позовну заяву, яка є зустрічним позовом (т.2 а.с.4-8).

          ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язати його (ОСОБА_3) не чинити їй (ОСОБА_1) перешкод в користуванні своєю власністю.

          Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 01.10.2001 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7

          До дня смерті її чоловіка –ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 року вони проживали як сім’я в будинку АДРЕСА_1.

          21.09.2004 року вони, як подружжя, уклали між собою спадковий договір, в якому зазначили, що вона (ОСОБА_1) бере на себе зобов’язання –щомісячно надавати чоловіку грошову допомогу, один раз на рік купувати йому путівку в санаторій, забезпечувати необхідними ліками, а в разі його смерті поховати. ОСОБА_7 зобов’язувався, що у випадку його смерті, частина будинку і земельна ділянка переходять у власність її (ОСОБА_1).

          Після смерті її чоловіка –ОСОБА_7 вона переоформила всі документи на частину будинку і земельну ділянку на своє ім’я.

          З 2000 року в спірному житлу зареєстрований син покійного чоловіка –ОСОБА_3, як член сім’ї. З дня реєстрації ОСОБА_3 не проживає у спірному житлі, має своє житло і не являється членом її сім’ї.

          ОСОБА_3 в своєму позову просить суд: - визнати недійсним спадковий договір про передачу після смерті ОСОБА_7 у власність ОСОБА_1 12/25 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрований в реєстрі за №6170;

- визнати недійсним спадковий договір про передачу після смерті ОСОБА_7 у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,186 га, яка розташована на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарчих будівель, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі №6171;

- визнати за ним, ОСОБА_3 право власності на 12/25 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом, після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року;

- визнати за ним, ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею в 0,186 га, яка розташована на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом, після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року;

- усунути ОСОБА_1 від спадкування обов’язкової частки спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що 12/25 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належали ОСОБА_7 на підставі договору довічного утримання, посвідченого Іллічівською міської нотаріальної державною конторою 12.01.1995 року, а реєстром №1-199.

ОСОБА_7 за час життя мешкав та значився у реєстраційному обліку вказаного житлового будинку.

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, яку колишній батько оформив у особисту власність в 2002 році.

27.03.2003 року батько склав заповіт, за реєстровим №2376, за яким заповів йому все своє майно, в тому числі і будинок, і земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року батько помер. Позивач вважає, що він є спадкоємцем за заповітом, а його сестра ОСОБА_9, як інвалід має право на обов’язкову частку спадщини, та відповідачка як дружина померлого, тому що вона теж непрацездатна.

ОСОБА_3 стверджує, що він з 11.08.2000 року зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

В березні 2007 року йому стало відомо про спадкові договори.

ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_1 скористалась похилим віком ОСОБА_7 та умовила його на укладення спадкових договорів.

ОСОБА_7 за станом здоров’я на час підписання довіреності, виданої на ім’я ОСОБА_1 та підписання спадкових договорів не міг належним чином усвідомлювати свої дії та наміри. При цьому він (ОСОБА_7) знаходився під впливом тяжкого стану здоров’я, відсутності коштів, та відсутності його, сина поруч.

ОСОБА_3 вважає, що спадкові договори ОСОБА_1 не виконувались.

ОСОБА_9 у якості третьої особи по справі заявила самостійні вимоги і просить суд визнати недійсним спадкові договори щодо житлового будинку АДРЕСА_1; щодо земельної ділянки площе 0,186 га, яка розташована на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на обов’язкову частку у спадщині після смерті батька –ОСОБА_7 на 3/25 частки житлового будинок за адресою: АДРЕСА_1; право власності на обов’язкову долю у спадщині на земельну ділянку площею 0,0465 га, яка розташована на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1.

Все інше спадкове майно визнати за її братом ОСОБА_3

Усунути ОСОБА_1 від спадкування (т.1 а.с.70-71).

В судовому засіданні ОСОБА_1 і її довірена особа підтримали свої позовні вимоги і просять задовольнити їх. Просять відмовити ОСОБА_3 і ОСОБА_9 в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_3, ОСОБА_9 і їх довірені особи просять задовольнити їх вимоги і відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення і обґрунтування позиції сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.

Судом встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

12.01.1995 р. за договором довічного утримання ОСОБА_7 отримав у власність 12/25 частки житлового будинку з господарчими будовами (т.2 а.с.10).

27.03.2003 року ОСОБА_7 склав заповіт, за яким усе своє майно заповідав ОСОБА_3 (т.2 а.с.12).

21.09.2004 року ОСОБА_7 склав спадковий договір, нотаріально посвідчений, за яким передав після своєї смерті у власність ОСОБА_1 належні йому 12/25 часток житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1, який складається в цілому з одного житлового кам’яного будинку літ.А, розмір жилої площі становить 44,2 кв.м. з господарчими будівлями: «Г»- гараж, «Д, Е»- вбиральні, «Ж»- сарай, «З»- навіс, №1-6г, споруди що розташовані на земельній ділянці комунальної власності Іллічівської міської влади площею 2839 кв.м. (т.1 а.с.13).

21.09.2004 року ОСОБА_7 склав спадковий договір, в якому зазначається що він, ОСОБА_7 передає після смерті у власність ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площе 0,186 га, розташовану на території Іллічівської міської ради АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (т.2 а.с.14).

15.08.2002 року ОСОБА_7 оформив технічний паспорт на зазначений будинок (т.1 а.с.10-15).

28.07.2000 року ОСОБА_7 зареєстрував право власності на 12/25 частки будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер (т.1 а.с.18).

12.07.2004 року зазначений будинок (спірний) за технічним паспортом було переоформлено на ОСОБА_1 (т.1 а.с.19-24).

06.02.2007 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право приватної власності на 12/25 частки будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с.25).

У домовій книзі для прописки громадян в будинку АДРЕСА_1 зазначається прописаними: ОСОБА_3 (син) з 11.08.2000 року і ОСОБА_1 (дружина) з 13.11.2002 року (т.1 а.с.26-28).

01.10.2001 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 було укладено шлюб (т.1 а.с.8 на звороті і 50).

ОСОБА_9 є інвалідом 2-ї групи –загальне захворювання (т.1 а.с.75).

На вимогу учасників судового процесу по справі було призначено комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу в Одеській обласній клінічній психіатричній лікарні №1. За висновками експертів (акт №145 від 24 лютого 2009 року), - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час укладання і підписання спадкових договорів 21.09.2004 року страждав хронічним, стійким психічним захворюванням, що позбавляла його можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (т.3 а.с.2-13).

Судом, на вимогу сторін, по справі призначено повторну комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено спеціалістам Українського науково-дослідного інституту соціальної судової психіатриї та наркології МОЗ України. За висновком спеціалістів зазначеної експертної установи (акт №6 від 26.03.2010 року) – ОСОБА_7 під час підписання спадкових договорів 21 вересня 2004 року страждав на органічне ураження головного мозку складного ґенезу (судинного інтоксикаційного) /F06.9/, ступінь виразності наявних у ОСОБА_7 психічних розладів був незначний і не впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час підписання спадкових договорів 21 вересня 2004 року. Тобто ОСОБА_7 під час підписання спадкових договорів 21 вересня 2004 року міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.3 а.с.50-59).

За висновком первісної експертизи ОСОБА_7 - «не усвідомлював і не міг керувати», а за висновком повторної експертизи –«міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

У відповідності з Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого Наказом МОЗ України від 08.10.2001 року №397, проведення повторної експертизи доручається більш кваліфікованому складу експертів (п.6). Науково-методичне забезпечення експертних закладів здійснюється МОЗ України через Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України (п.15). Оскільки повторна експертиза була проведена спеціалістами Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, які мають вчені звання доктора і кандидата медичних наук, то суд вважає цей висновок повторної експертизи більш науково обґрунтованим та таким, що категорично спростовує висновок первісної експертизи.

При надані пояснень в суді ОСОБА_3, його довірена особа, адвокат ОСОБА_4, довірена особа ОСОБА_9 –ОСОБА_5, стверджують, що спадкодавець ОСОБА_7 був п’яниця і психічно хворою людиною, а тому не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними під час підписання спадкових договорів 21 вересня 2004 року. Вони вважають, що висновок повторної експертизи є необґрунтованим, тому що спеціалісти Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України проігнорували записи в медичній карті обласного психіатричного диспансеру, зроблені 17.08.2004 року. Але це їх твердження є хибним, тому що в описовій частині акту повторної експертизи викладено повний текст запису від 17.08.2004 року, а в мотивувальній частині акту зазначено, що експертна комісія «приймає до уваги результати даної консультації, але ставиться до них критично», і у експертної комісії виникають сумніви, щодо вірності встановленого діагнозу лікарем психіатром Одеського обласного психоневрологічного диспансеру». Повторна експертиза робить висновок про те, що «ступінь виразності наявних у ОСОБА_7 психічних розладів був незначний і не впливав   на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час підписання спадкових договорів».

На вимогу ОСОБА_3, його довіреної особи в судовому засіданні була опитана судово-психіатричний експерт ОСОБА_10 (Доповідач по первісній експертизі), яка підтвердила даний нею висновок, при цьому послалась на те, що на момент проведення експертизи у неї в розпорядженні не було роздрукованих пояснень свідків по справі, при цьому вона нічого не сказала в спростування висновків повторної експертизи.

Опитаний в судовому засіданні заступник головного лікаря Одеського обласного психоневрологічного диспансеру ОСОБА_11 підтвердив факт того, що в медичній карті хворого ОСОБА_7 зроблені записи одним із лікарів диспансеру, сам він хворого ОСОБА_7 не обстежував.

Твердження довірених осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_9 про те, що про кодування від алкоголізму ОСОБА_7 їм стало відомо в судовому засіданні 12.09.2011 року є надуманим, тому що в заяві колишньої дружини ОСОБА_7 –ОСОБА_12 від 18.03.2008 року про «кодування від алкоголізму»йде мова. В медичній карті від 17.08.2004 року про «кодування»йде мова, і експерти при проведенні первинної і повторної експертизи посилаються на запис про «кодування від алкоголізму»і враховують цей факт.

Заява колишньої дружини, померлого ОСОБА_7 –ОСОБА_12 про те, що в період 1996-1999 років ОСОБА_7 мав порушену нервову систему у зв’язку з надмірним вживанням алкоголю, на час запоїв ОСОБА_7 втрачав здоровий глузд і не віддавав звіт своїм діям, - носить інформаційно-довідковий характер, але ні як не свідчить про наявність у ОСОБА_7 станом на 21.09.2004 року, якогось психічного розладу.

Ще за життя ОСОБА_7 періодично проходив профілактичні наркологічні і психіатричні огляди, за результатами яких отримував сертифікати на право працювати: від 08.02.2000 року, від 26.03.2002 року, від 22.05.2004 року (т.1 а.с.57-59), але жодного разу при медичному обстеженні у ОСОБА_7 не було виявлено будь-яких відхилень наркологічного чи психіатричного характеру, а це ще раз спростовує твердження про те, що ОСОБА_7 був «алкоголіком»і психічно хворою людиною.

Приватний нотаріус ОСОБА_8, яка оформляла і реєструвала оскаржувані спадкові договори, пояснила суду, що вона особисто була знайома з ОСОБА_7, і що на час підписання спадкових договорів 21.09.2004 року, у неї не виникало жодного сумніву щодо дієздатності ОСОБА_7

Під час підписання спадкових договорів 21.09.2004 року, була присутня ОСОБА_13, сусідка ОСОБА_14, і у відповідності з пунктами «11»обох спадкових договорів вона (ОСОБА_13.) була призначена наглядати за виконанням умов договорів. ОСОБА_13 поставила свій підпис у зазначених спадкових договорах.

В судовому засіданні ОСОБА_13 опитана, як свідок пояснила суду, що на день 21.09.2004 року, при підписанні спадкових договорів ОСОБА_7 був при своєму розумі і ніяких ознак порушень психіки не виявляв. До самої смерті ОСОБА_7 був психічно здоровою людиною. ОСОБА_1 виконувала всі умови спадкових договорів.

Свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_16 пояснили, що ОСОБА_7 зловживав спиртним і на цьому підґрунті чудив, заговорювався, у нього «їхала криша», особливо в останній період його життя, але їм нічого не відомо про психічний стан ОСОБА_7 в момент підписання спадкових договорів 21.09.2004 року.

Оцінюючи наведене, суд вважає, щодо логічності та вмотивованості укладання спадкових договорів, необхідно зазначити те, що ОСОБА_7 заздалегідь уповноважив ОСОБА_1 бути його представником у відділі земельних ресурсів з питань експертної оцінки земельної ділянки та в бюро технічної інвентаризації для отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, на укладання договору довічного утримання. В договорах самі вимоги до ОСОБА_1 повною мірою відображають усвідомлене далекоглядне планування захисту своїх власних інтересів у майбутньому. ОСОБА_7 писав власноручно заяви до паспортиста сільради, де просив виписати його сина ОСОБА_3 з жилплощі, що йому належить, оскільки син там не проживає. Знаходячись у лікарні, перед смертю ОСОБА_7 просив не звинувачувати його дружину ОСОБА_1 у його смерті, дати їй спокійно дожити в цьому будинку, а коли вона помре, то поховати її біля нього. Тобто спадкові договори складені ОСОБА_7 були заздалегідь заплановані, містять вигідні для нього вимоги, і на протязі більш як двох років ОСОБА_7 не відмовлявся від своїх планів та оберігав права дружини.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу»кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена.

Суду не було надано доказів про наявність психічних розладів у ОСОБА_7 на момент підписання ним спадкових договорів 21 вересня 2004 року.

Нормою ст.1306 ЦК України встановлено особливості спадкового договору подружжя, і в якій зазначається, що «предметом спадкового договору може бути майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя».

Спадковий договір скасовує раніше складений заповіт стосовно того ж майна, оскільки в ньому спадкодавець в тій же формі, яка встановлена для заповіту, здійснив нове волевиявлення.

Спадковий договір –це відмінний від заповіту спосіб розпорядження з боку власника своїм майном на випадок своєї смерті.

Глава 85 ЦК України регламентує питання щодо спадкування за заповітом і її норми і правила не поширюються на главу 90 ЦК України, яка регулює питання щодо спадкових договорів, а тому правила ст..1241 ЦК України, щодо права на обов’язкову частку у спадщині не поширюються на правовідносини, які виникають за умови спадкового договору.

На підставі наведеного у суду немає ніяких правових суб’єктивних та об’єктивних підстав, щоб задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_9

Позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в обґрунтуванні, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 212, 214, 215 УПК України, ст.ст.1241, 1306, 1307 ЦК України, суд -

          В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 задовольнити.

          Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні власністю.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 –відмовити.

          В задоволенні вимог третьої особи у справі з самостійними вимогами ОСОБА_9 –відмовити.

          На рішення суду може бути подана апеляція в судову палату з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в момент проголошення рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                      Журавель П.І.