ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.11 Справа № 26/190/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький метизний завод”, м.Донецьк
до Державного підприємства „Первомайськвугілля”, м.Первомайськ Луганської області
про стягнення 16792 грн. 27 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача –представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.06.2011;
від відповідача –юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність №01/4-10-707 від 22.09.2011.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4576 грн. 97 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 12215 грн. 30 коп.
Відповідач відзивом №14/10 від 14.10.2011 вимоги позову визнав частково в сумі 15487 грн. 07 коп., в т.ч. 3% річних в сумі 4576 грн. 97 коп., інфляційні нарахування в сумі 10910 грн. 10 коп. та зазначив, що позивачем не враховані строки оплати за поставлений товар.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.07.2011 по справі №5/86/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький метизний завод” до Державного підприємства „Ровенькиантрацит” про стягнення заборгованості за поставлену за договором №233/12-652 від 21.12.2009 продукцію в сумі 97900 грн. 00 коп. позовні вимоги задоволені повністю.
Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином факт укладення та чинності договору №233/12-652 від 21.12.2009 вже встановлений, підтверджений розмір заборгованості за договором №№233/12-652 в сумі 97900 грн. 00 коп.
Як було встановлено господарським судом при розгляді справи №5/86/2011 між сторонами 21.12.2009 був укладений договір поставки, за яким позивач (постачальник) зобов’язався поставити у власність покупця (відповідача) ГШО та матеріали, асортимент, кількість та ціна яких вказані в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах договору.
Відповідно до п.3.2 договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання продукції.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу обладнання –редуктор СП-202 та насос АНС 100*40 з електродвигуном 55/1500 об/хв на загальну суму 97900 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 28.12.2009 на суму 58000 грн. 00 коп. та №РН-0000001 від 22.01.2010 на суму 39900 грн. 00 коп.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку позивач повинен довести розмір 3% річних та інфляційних нарахувань.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Як зазначено в ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Аналогічні положення містяться і в ст.202, ст.203 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань не враховані умови п.3.2 договору поставки №233/12-652 від 21.12.2009 в частині оплати поставленої продукції.
Судом приймають до уваги заперечення відповідача в частині того, що обов’язок оплатити поставлену продукцію на накладною №РН-0000001 від 28.12.2009 виник через 30 днів, тобто 28.01.2010, а за накладною №РН-0000001 від 22.01.2010 –з 22.02.2010, тобто інфляційні нарахування повинні нараховуватись з лютого 2010 року та з березня 2010 року відповідно.
Таким чином обґрунтованим є наступний розрахунок інфляційних нарахувань: за накладною №РН-0000001 від 28.12.2009 –(з лютого 2010 року по липень 2011 року: 1,019*1,009*0,997*0,994*0,996*0,998*1,012*1,029*1,005*1,003*1,008*1,01* 1,009*1,014*1,013*1,008*1,004*0,987*58000 грн. 00 коп.=64991, 94-58000=6991 грн. 94 коп.), за накладною №РН-0000001 від 22.01.2010 –(з березня 2010 року по липень 2011 року: 1,009*0,997*0,994*0,996*0,998*1,012*1,029*1,005*1,003*1,008*1,01*1,009* 1,014*1,013*1,008*1,004*0,987*39900=43876,32-39900=3976 грн. 32 коп., всього 10968 грн. 26 коп.
3% річних позивачем нараховані обґрунтовано та підлягають до задоволення у заявленій сумі 4576 грн. 97 коп.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, слід стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 10968 грн. 26 коп. та 3% річних в сумі 4576 грн. 97 коп.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 18.10.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький метизний завод” до Державного підприємства „Первомайськвугілля” задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Первомайськвугілля”, вул.Куйбишева, б.18а, м.Первомайськ Луганської області, код 32320594 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький метизний завод”, вул.Лермонтова, б.3в, м.Донецьк, код 36694801 інфляційні нарахування в сумі 10968 грн. 26 коп., 3% річних в сумі 4576 грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 155 грн. 45 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 218 грн. 47 коп., видати наказ позивачу.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 21.10.2011.
Суддя С.С. Єжова
Помічник судді С.І. Заєць