ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2011 р. Справа № 8/10/260-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоУліцького А.М.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Рогач Л.І.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дельта"
на постановувід 28.07.11 Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№8/10/260-10
господарського судуХмельницької області
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дельта"
доХмельницької міської ради
треті особи1. Комунальне підприємство по організації роботи пасажирського транспорту
2. Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради
провизнання незаконною бездіяльності та визнання недійсним рішення
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідача:ОСОБА_1, дов.
від третіх осіб:1. Слободянюк А.С., директор
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дельта" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради про визнання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки №767 від 14.11.02 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах; внесення змін до п. 1.1 цього договору з зазначенням строку його дії до 14.11.12 року; визнання частково недійсними рішень Хмельницької міської ради №40 від 25.11.09 і №25 від 23.12.09, а також визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо продовження строку оренди земельної ділянки по вул. Майборського, 11/1 площею 0,4708 га (з урахуванням уточнення).
Позов мотивовано посиланням на порушення відповідачем передбаченого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 26.01.11 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі в частині висновків про припинення провадження щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Хмельницької міської ради та про визнання частково недійсним рішення №25 від 23.12.09 та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду вказаних вимог по суті.
Рішенням від 09.06.11 господарського суду Хмельницької області (суддя Смаровоз М.В.), яке залишено без змін постановою від 28.07.11 Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Юрчук М.І., Дужич С.П., Василишин А.Р.), у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані посиланням на невизначення позивачем конкретного прояву бездіяльності ради, а також встановлення обставин прийняття радою рішення про відмову в поновленні спірного договору.
Ухвалою від 05.10.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована посиланням на прийняття оскаржуваних рішення та постанови з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а також неврахування усіх суттєвих обставин.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Хмельницької міської ради №18 від 15.05.01 між сторонами у справі 14.11.02 укладено договір оренди земельної ділянки №767, за умовами якого позивачеві передано в платне володіння і користування земельну ділянку по вул. Майборського, 11/1 загальною площею 0,4708 га строком на 5 років до 15.05.07 під автостоянку на 160 автомобілів на умовах благоустрою прилеглої території та її освітлення.
Згідно з довідками Хмельницького бюро технічної інвентаризації №1464 від 27.03.2000 і №660 від 06.02.02 загальна площа автомобільної стоянки по вул. Майборського, 11/1 складає 40,2 м2, у тому числі основна площа –34,6 м2. Відповідно ж до довідки Хмельницького БТІ №11793/01-15 від 30.12.09 позивач самовільно збудував двоповерхову майстерню загальною площею 40,2 м2, в зв'язку зі здійсненням самовільного будівництва право власності на приміщення не оформлялось.
Позивач листом №27 від 17.04.07 звернувся до міського голови з проханням продовжити договір оренди №676 від 14.11.02 терміном на 3 роки. Листом №12-2418-02-10 від 10.05.07 за дорученням міського голови Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів повідомив позивача, що для винесення на розгляд виконавчого комітету та сесії міської ради питання стосовно надання в оренду земельної ділянки по вул. Майборського, 11/1 необхідно подати в управління земельних ресурсів та земельної реформи відповідну документацію з землеустрою. За заявою позивача комунальним підприємством проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню виготовлено технічну документацію з землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право оренди на земельну ділянку позивача під автостоянку на 160 автомобілів, яка погоджена управлінням земельних ресурсів та земельної реформи.
Відповідно до витягу з протоколу 21 сесії Хмельницької міської ради від 22.10.08 при розгляді питання про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в оренду юридичним особам, суб'єктам підприємницької діяльності, релігійній громаді, громадянам і внесення змін та доповнень до рішень сесій міської ради більшістю голосів підтримано пропозицію профільної комісії відхилити п. 8 додатку 2 щодо надання земельної ділянки позивачу по вул. Майборського, 11/1 під автостоянку.
Згідно з витягом з протоколу 26 сесії Хмельницької міської ради від 27.05.09 при розгляді відповідного питання депутатами прийнято пропозицію постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища зняти на довивчення п. 32 додатку 3 щодо продовження договору оренди земельної ділянки позивачу по вул. Майборського.
Листом №95 від 28.12.09 позивач звернувся до міського голови з проханням прискорити укладання (підписання) договору оренди земельної ділянки площею 0,4708 га по вул. Майборського, 11/1 під автостоянку на 160 автомобілів строком на п'ять років.
Разом з тим, 30 сесія Хмельницької міської ради рішенням №40 від 25.11.09 затвердила матеріали вибору земельної ділянки та надала дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки Комунальному підприємству по організації роботи міського пасажирського транспорту площею 5392 м2 для влаштування автостоянки на 160 легкових автомобілів по вул. Майборського, 11/1; а рішенням 32 сесії №25 від 23.12.09 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, зокрема, заявивши вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача стосовно продовження оренди вищевказаної земельної ділянки та визнання недійсним рішення відповідача №25 від 23.12.09 в частині, що стосується цієї земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог при новому розгляді справи, суд першої інстанції виходив з того, що 30.03.11 Хмельницька міська рада на сесії прийняла рішення №55, яким відмовила позивачу в поновленні договору оренди земельної ділянки площею 4708 м2 по вул. Майборського, 11/1 під автостоянку на 160 автомобілів. Обставини оскарження цього рішення судами не встановлені та позивачем не доводились.
Також суди вказали про відсутність визначення позивачем, який саме конкретний прояв (чи прояви) бездіяльності Хмельницької міської ради підлягають визнанню незаконними.
Однак згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України відповідні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зважаючи на положення вказаних норм, для правильного вирішення спору за вимогами про визнання незаконною бездіяльності судам слід було з'ясувати наявність чи відсутність у позивача права, на захист якого подано позов, зокрема права на своєчасний розгляд його заяви щодо поновлення договору оренди; та наявність чи відсутність порушення цього права з огляду на обставини виконання відповідачем встановленого законом обов'язку або ж відсутність вчинення ним відповідних дій у передбачений законом строк. Виконання ж відповідачем відповідного обов'язку вже під час нового розгляду справи судом не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність з його боку бездіяльності, що є незаконною.
Проте при новому розгляді справи суди не надали належної правової оцінки обставинам звернення позивача до відповідача з приводу поновлення укладеного між ними договору оренди земельної ділянки та не встановили обставини щодо виконання радою вимог чинного законодавства, зокрема Законів України "Про оренду землі" і "Про місцеве самоврядування в Україні", щодо своєчасного розгляду поданої позивачем заяви. Тобто суди належним чином не з'ясували наявність чи відсутність порушення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, на захист якого подано позов у даній справі.
Також суди відмовили в задоволенні позову в частині визнання недійсними рішення відповідача №25 від 23.12.09 в частині, що стосується спірної земельної ділянки, відхиливши доводи позивача щодо порушення цим рішенням його права на поновлення укладеного з радою договору оренди цієї ділянки.
При цьому суди виходили з того, що за відсутності відповідного рішення та укладеного договору оренди між сторонами на новий строк право користування відповідною земельною ділянкою в позивача відсутнє, а після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору відповідна земельна ділянка в оренду не передавалась.
Згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін, яке з боку ради має бути оформлене рішенням сесії. Суд касаційної інстанції вже вказував, що на момент прийняття радою оспорюваного рішення положення названої норми не передбачали порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, але в цьому разі договір підлягав поновленню.
Не врахувавши викладеного, суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для визнання частково недійсним рішення відповідача №25 від 23.12.09 без з'ясування обставин щодо надіслання відповідачем передбаченого законом заперечення проти поновлення договору, прийняття рішення про відмову в поновленні договору, вжиття певних заходів, спрямованих на звільнення позивачем земельної ділянки в зв'язку з закінченням строку оренди тощо. Суди не надали належної правової оцінки законності прийняття оспорюваного рішення ради за наявності чи відсутності в позивача передбаченого ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" права на поновлення договору оренди або ж втрати цього права з відповідних підстав саме на момент прийняття цього рішення.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи щодо наявності чи відсутності порушення прав позивача.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.11 та рішення господарського суду Хмельницької області від 09.06.11 у справі №8/10/260-10 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Мачульський
Л.Рогач