Справа №2-А-413/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Рижиков В.Г.
при секретарі Славич М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-4324 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення , -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 20 червня 2007 року звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини А-2847 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення, в якій просить суд стягнути з військової частини А2847 в її користь заборгованість в сумі 12936 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) гривень 05 копійок грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка. Від сплати держмита просить звільнити у зв'язку з скрутним становищем.
Позивачка ОСОБА_1 позов мотивує тим, що він перебувала на військовій службі у Збройних Силах України у в/ч А-3432, де і знаходилася на продовольчому забезпеченні. 31 грудня 2006 року військова частини А3432 була ліквідована, правонаступником якої є військова частина А 2847 м. Стрий Львівської області, тобто відповідачем по даній справі.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII під час проходження військової служби держава гарантує військовослужбовцям матеріальне забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України "... Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей". До того ж ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" свідчить "... військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч. 4 ст. 9 порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 316 від 12.03.1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань.".
Відповідно до вищезгаданої Постанови до 10.03.2000 року вона забезпечувалася продовольчим пайком по нормі № 7 (згідно посади), а з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, була припинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації. Але цей пункт не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством.
Отже, у зв'язку з тим, що дія норми № 7 постанови Кабінету Міністрів України припинена, її повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки якнайменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1 , то її повинні були забезпечувати саме за даною нормою.
Згідно ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 05 жовтня 2000 року вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення. Що в черговий раз підтверджує її гарантоване державою право на забезпечення її продовольством.
Також слід вказати на те, що частина 3 статті 22 Конституції України вимагає: «.. .при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод".
Враховуючи вищесказане, вона вважає, що порушено її законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, унаслідок чого у військовій частині утворилася заборгованість перед нею в сумі - 12936 грн. 05 коп.
Позивачка ОСОБА_1. в судове засідання не з'явилася, і яка подала суду заяву, в якій просить дану справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача військової частини А-2847 в судове засідання повторно не з'явився по невідомій суду причині, будучи належним чином повідомлений про час місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.
Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права.
Згідно вимог ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також продовольчий пайок або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у випадках, коли з набуттям чинності певним його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовує закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала на військовій службі у Збройних Силах України у в/ч А-3432, де і знаходилася на продовольчому забезпеченні. 31 грудня 2006 року військова частини А3432 була ліквідована, правонаступником якої є військова частина A 284t м. Стрий Львівської області, тобто відповідачем по даній справі.
Згідно розрахунку військової частини (а.с. 7) заборгованості в/ч перед позивачкою по продовольчому забезпеченню в розмірі 10 170, 86 грн.
Невиплата вказаної суми за весь період з 2000 р. є грубим порушенням чинного законодавства і її прав як військовослужбовця.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. ст. 159, 160-164, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Зобов'язати командування військової частини А2847 виплатитиОСОБА_1заборгованість в сумі 12936 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) гривень 05 копійок грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка.
Стягнути з військової частини А 2847, місце знаходження: м. Стрий, вул. Виговського, 15, Львівської області, в користь держави судові витрати, а саме: державне мито в розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп.
На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.