дата документу :

                                                     Справа № 2-2101/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

16 вересня 2011 року

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді:                     Криворучко І.В.

при секретарі:                     Бердник О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „ПМК - 13” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частки заробітної плати у зв’язку із затримкою термінів її виплати, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить  суд, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги представник позивачів та позивачі зазначають, що позивачка ОСОБА_2 з 01.12.2004р., а позивач ОСОБА_1 з 24.12.2010р. працювали сторожами у відповідача.

У зв’язку з тим, що відповідач тривалий час не виплачував заробітну плату, позивачі звільнилися з роботи за власним бажанням по ст.38 КЗпП України.

При звільненні позивачам не виплачено заробітну плату: ОСОБА_2 в сумі 9,2 тис.грн., ОСОБА_1 в сумі 3,7 тис. Грн.., та інших компенсацій.

Неодноразові звернення позивачів до відповідача про видачу довідки про роботу та заробітну плату, про здійснення повного розрахунку, відповідач залишає без задоволення.

Крім того, позивачами не використані відпустки за період роботи у відповідача, тому позивачі також просять суд стягнути компенсації за невикористані відпустки.

Також позивачі вважають, що незаконними діями відповідача, тривалою затримкою виплати заробітної плати, їм завдана значна моральна шкода, яку вони також просять стягнути з відповідач на їх користь.   

В судове засідання позивачі та їх представник, не з’явилися, в своїй заяві представник позивачі на позові наполягає, та просить справу слухати у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, заперечень по суті позову не надав.

Суд, дослідив, оцінив, проаналізував всі докази у їх сукупності і дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з даних трудової книжки позивачки ОСОБА_2(а.с.4), наказом №146-к від 01.12.2004р. по ВАТ „СПМК-13” –ОСОБА_2 прийнято на роботу сторожем. В подальшому відповідно до Наказу № 43-к від 04.05.2011року а.с.4), ОСОБА_2 було звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.

А також відповідно до даних трудової книжки позивача ОСОБА_1 (а.с.5), наказом №104-к від 24.12.2010р. по ВАТ „СПМК-13” –ОСОБА_1 прийнято на роботу сторожем. В подальшому відповідно до Наказу № 43-к від 04.05.2011року а.с.4), ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.

Відповідно до висновку територіальної державної інспекції праці у Київській області від 07.07.2011р. за № 133/02-08(а.с.6): було встановлено в порушення ч.1 ст.115 КЗпП України, ст..24 ЗУ „Про оплату праці” та п.4.14 Колективного договору на день перевірки заробітна плата виплачується з недотриманням строків та дати її виплати.

В порушення ст.43 Конституції України на день перевірки по підприємству, станом на 20.06.2011р., обліковується непогашена заборгованість з виплати заробітної плати за період з січня 2010року по 20.06.2011р. в загальній сумі –411,5 тис.грн., в тому числі звільненим працівникам в сумі –318,0 тис.грн., в тому числі ОСОБА_1

Проводиться часткова виплата заробітної плати(остання в сумі 3,3 тис.грн. за травень місяць поточного року від 23.06.2011р.).

В порушення ЗУ „Про компенсацію громадянам витрати доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” не проводиться нарахування компенсації на заробітну плату у зв’язку з недотриманням строків її виплати.

В порушення ч.3 ст.115 КЗпП України недотримуються строки виплати заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки.

В порушення ст..116 КЗпП України недотримуються строки виплати розрахункових коштів звільненим працівникам.

По результатам перевірки керівнику підприємств ОСОБА_3 вручився припис на усунення виявлених порушень, складений та переданий до суду протокол за ч.1 ст.41 КпАП України від 01.07.2011р.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як слідує з пояснень позивачів ні в день звільнення ні до теперішнього часу вищезазначеного розрахунку проведено не було, на неодноразові звернення позивачів, щодо виплати заборгованості відповідач не реагував.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, ч.1 ст.61 ЦПК України встановлює, що обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

З цих підстав, слід прийти до висновку, що розрахунок заборгованості по виплаті заробітної плати, який вказаний позивачем, слід приймати як належний, оскільки його розмір відповідачем фактично не спростовувався.

Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі, що вказана позивачами у розмірі –ОСОБА_2 в сумі 9200 грн., ОСОБА_1 в сумі 3700 грн.. - підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

У задоволенні вимог про стягнення компенсації за невикористані відпустки за період роботи, компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2011р. по день фактичного розрахунку, слід відмовити, оскільки позивачі не довели та не обґрунтували вказані вимоги, не навів достатні докази для підтвердження порушення їх прав.

При цьому, враховуючи, ту обставину, що відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито»від сплати державного мита звільняються позивачі - робітники та службовці - за позовами ,про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових відносин.

Крім того, відповідно до з ч.3 ст.81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь Держави, судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 1% від суми позовних вимог, що складає 129,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Крім того, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме п.13 постанови, визнається за можливе відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, підлягає обов'язковому відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди.

Обов'язок про відшкодування моральної шкоди виникає за умови, що спричинені моральні страждання, концентрація додаткових зусиль для організації усунення ускладнень життя стали наслідками порушення законних прав працівника. Відповідач ігнорує людську гідність позивачів, не рахується з тим, що позивачі вимагають елементарної, правомірної виплати законно заробленої заробітної плати.

Суд погоджується з доводами позивачів про те, що діями відповідача по невиконанню своїх обов’язків, їм заподіяно моральну шкоду, яка проявилась у необхідності додаткових зусиль позивачів по відновленню порушеного права. Суд також погоджується з розміром завданої моральної шкоди, визначеної позивачем у позові, я к з такою що повно відповідає завданим моральним стражданням, а саме моральну шкоду позивачі оцінюють в 10 000 гривень відповідно по 5 000 гривень кожному, які слід стягнути з відповідача на користь позивачів.

Крім того позивачами понесені витрати на отримання правової допомоги адвоката по підготовці матеріалів та супроводження розгляду справи у суді у сумі 3 000 гривень, що підтверджено договором-доручення №11-07/13-1 від 13.07.2011р.(а.с.13-14), та довідкою про розрахунок від 13.07.2011р.(а.с.16).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 47, 116, 117, 237-1 КзпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.1999 року N 13,  ст. 3, 10, 60, 81, 114, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ПМК-13»на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в сумі 9200(дев’ять тисяч двісті) грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ПМК-13»на користь ОСОБА_1 - невиплачену заробітну плату в сумі 3700(три тисячі сімсот) гривень.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ПМК-13»на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень кожному.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ПМК-13»на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті за надання правової допомоги в сумі 3000 (трьох тисяч) гривень по 1500(одній тисячі п’ятсот) грн. кожному.  

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ПМК-13»на користь Держави державне мито у розмірі 129,00(сто двадцять дев’ять) грн.. та витрати на інформаційно технічне забезпечення у розмірі 120,00(сто двадцять) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10(десяти) днів з дня винесення рішення.

Суддя                                             І.В.Криворучко