У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим, треті особи: виконавчий комітет Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим, Ялтинське міське управління земельних ресурсів, державне підприємство «Державний земельний кадастр», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, про визнання незаконними рішень ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що при винесенні рішення від 31 березня 2000 року про надання у власність ОСОБА_7 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та рішення від 30 березня 2004 року про надання у власність ОСОБА_11 земельної ділянки за цією ж адресою виконавчий комітет Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим порушив вимоги земельного законодавства, а саме: не врахував, що будинок, що розташований на цій земельній ділянці, є багатоквартирним, знаходився у комунальній власності, проте згоди УЖКГ не було витребувано, надана земельна ділянка не відповідає документам, існував інший порядок користування спірною земельною ділянкою, не витребувана згода всіх співвласників будинку. Вважає, що вказаними діями було порушено його право на отримання у спільну сумісну власність всієї земельної ділянки разом з відповідачами, тому просив своє право відновити шляхом скасування раніше прийнятих рішень та виданих відповідно до них державних актів.
Заочним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2011 року рішення міського суду в частині відмови у визнанні незаконними рішення Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано підпункт 1.1 рішення Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим №15 від 31 березня 2000 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність», яким затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок і передано їх у приватну власність для обслуговування будинку із земель індивідуальної жилої забудови м. Алупки – ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0996 га, розташовану по АДРЕСА_1. Визнано незаконним і скасовано рішення Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим №26 від 22 липня 2004 року, яким передано ОСОБА_8 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0983 га, розташовану по АДРЕСА_1, для обслуговування жилого будинку і господарських споруд. У решті – рішення міського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 просили скасувати судові рішення в частині відмови в позові про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що оскільки земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, має статус прибудинкової території, вона могла бути передана у власність або користування лише об’єднанню співвласників цього будинку. Тому оскаржувані рішення ради, якими частина спірної земельної ділянки передана у власність ОСОБА_7 і ОСОБА_8, є незаконними. Крім того, на позовні вимоги про визнання незаконними правових актів органу місцевого самоврядування позовна давність не поширюється, а з вимогами про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку позивач звернувся після спливу позовної давності, тому в цій частині позовних вимог відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.
Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним житловим будинком.
На теперішній час у цьому будинку квартира №НОМЕР_1належить ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у рівних частках кожному. Квартиру №НОМЕР_2, що складає 13/50 частин будинку, купив ОСОБА_8 Квартиру №НОМЕР_3, що складає 12/50 частин будинку, придбав ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Спірна земельна ділянка загальною площею 2227 кв. м є частиною земельної ділянки житлової забудови, на якій розташований вищезазначений будинок, і вона не перебувала у користуванні чи власності окремих громадян (т.1, а.с. 14).
У 2000 році колишній власник квартири №НОМЕР_3 ОСОБА_7 звернулася до Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим із заявою про надання їй у власність земельної ділянки для обслуговування 12/50 частин житлового будинку.
Підпунктом 1.1 рішення Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим №15 від 31 березня 2000 року ОСОБА_7 передано у приватну власність із земель індивідуальної жилої забудови м. Алупка земельну ділянку розміром 0,0996 га, розташовану по АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 10).
На підставі цього рішення 5 червня 2000 року ОСОБА_7 виданий державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку (т.1, а.с. 11).
Рішенням Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим №26 від 22 липня 2004 року земельну ділянку площею 0,0983 га, розташовану по АДРЕСА_1, передано у приватну власність ОСОБА_8 для обслуговування жилого будинку і господарських споруд (т.1, а.с. 12).
На підставі цього рішення 12 січня 2005 року ОСОБА_8 виданий державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку (т.1, а.с.13).
З’ясувавши обставини справи, давши їм належну оцінку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при передачі частини спірної земельної ділянки, що є прибудинковою територією зазначеного будинку, у власність ОСОБА_7 і ОСОБА_8 порушено вимоги чинного земельного законодавства і права власників іншої квартири багатоквартирного будинку.
Проте, визнаючи недійсними рішення ради про надання у власність земельних ділянок, суд не врахував, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку є взаємопов’язаними, оскільки державні акти на ім’я ОСОБА_8, ОСОБА_7 видані на підставі оскаржуваних рішень ради.
Крім того, підлягають ретельній перевірці і доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише в жовтні 2008 року і саме з цього періоду слід рахувати строк позовної давності.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
Т.О. Писана