У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське регіональне управління» відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі по тексту – ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», Банк), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», до товариства з обмеженою відповідальністю «Констал» (далі по тексту - ТОВ «Констал»), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення кредитних коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 9 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Констал», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення кредиту, в обґрунтування кого послався на те, що 11 січня 2008 року між Банком та ТОВ «Констал» був укладений договір про кредитну лінію у формі овердрафту (кредитний договір), згідно умов якого ТОВ «Констал» була відкрита кредитна лінія з лімітом у розмірі 300000 грн. 00 коп., а ТОВ «Констал» зобов?язувався повернути кошти та сплатити відсотки у розмірі 17 % за період до 9 січня 2009 року, та 25% річних за кожен день користування кредитними ресурсами з 9 січня 2009 року. Позивач зазначив, що 11 січня 2008 року в забезпечення виконання зобов?язання були укладені договори поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно яких поручителі поручились за належне виконання ТОВ «Констал» своїх зобов?язань та прийняли солідарну відповідальність у разі порушення зобов?язання. Оскільки умови договору кредиту виконані не були, у відповідачів перед Банком виникла заборгованість в сумі 147729 грн. 28 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 9 серпня 2010 року позов ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до товариства з обмеженою відповідальністю «Констал», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення кредиту задоволено частково.
Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Констал», ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму боргу в розмірі 147729 грн. 28 коп., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 113283 грн. 92 коп., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 14115 грн. 47 коп., пені за несвоєчасну сплату щомісячних платежів по основному боргу у розмірі 18899 грн. 74 коп., пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 1265 грн. 23 коп., пені за несвоєчасну сплату комісії у розмірі 164 грн. 92 коп..
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Констал» на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі 550 грн. 29 коп., витрати на ІТЗ у розмірі 40 грн. 00 коп..
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі 550 грн. 29 коп. та витрати на ІТЗ у розмірі 40 грн. 00 коп..
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі 550 грн. 29 коп. та витрати на ІТЗ у розмірі 40 грн. 00 коп..
В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 9 серпня 2010 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до товариства з обмеженою відповідальністю «Констал» про стягнення заборгованості за кредитним договором із стягненням судових витрат та провадження у справі в цій частині закрито на підставі ч. 1 п. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310 ЦПК України.
В решті частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 9 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги позивача щодо повернення сум кредиту, сплати процентів та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов?язання є законним та обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «Констал» про стягнення заборгованості за кредитним договором із стягненням судових витрат, та закриваючи провадження в цій частині, виходив із того, що визначивши правильно характер правовідносин сторін у справі, суд першої інстанції разом з тим не врахував, що в одному провадженні об?єднані вимоги юридичної особи – Банку до іншої юридичної особи – ТОВ «Констал» та до фізичних осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_3, що виникли з укладених ними договорів відповідно кредитного та поруки, і які підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства (ст.ст. 1, 12 ГПК України) до ТОВ «Констал» та в порядку цивільного судочинства – до ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб?єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: в тому числі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із матеріалів справи, між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (кредитор) та ТОВ «Констал» (позичальник) був укладений договір про кредитну лінію у формі овердрафту, відповідно до п. 1.1 якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію у формі овердрафта з лімітом для здійснення овердрафтового обслуговування позичальника, а позичальник зобов?язався повернути отримані грошові кошти в установлені в даному договорі строки та сплатити за користування кредитними ресурсами відсотки у розмірі 17,00 % річних, а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті «б» пункту 4.1 даного договору, заплатити відсотки у підвищеному розмірі (а.с. 75-80).
11 січня 2008 року в забезпечення виконання зобов?язань за договором про кредитну лінію в формі овердрафту від 11 січня 2008 року між позивачем (кредитор), ОСОБА_4 (поручитель) та ТОВ «Констал» (боржник) був укладений договір поруки № 26/08, того ж дня між позивачем (кредитор), ОСОБА_3 (поручитель) та ТОВ «Констал» (боржник) був укладений договір поруки № 27/08, які є ідентичними за змістом.
Відповідно до п. 1.1. вищевказаних договорів поручителі зобов?язувалися перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов?язань по договору про кредитну лінію у формі овердрафту № 01-01-08 від 11.01.2008 року, укладеному між кредитором і боржником, відповідно до якого боржнику надано кредит у розмірі 300000 грн. 00 коп. із сплатою 17% річних та щомісячної комісії у розмірі 0,1 % від суми ліміту кредитної лінії, а також одноразової комісії у розмірі 0,5 % від суми ліміту кредитної лінії (а.с. 84-85).
Згідно з п. 2.1. договорів поруки у випадку невиконання боржником зобов?язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
На підставі п. 2.2. договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, в тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних відсотків і підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та відсотках, а також по відшкодуванню всіх збитків.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов?язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов?язання.
У разі солідарного обов?язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов?язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Солідарну відповідальність перед кредитором несуть боржник і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України. Такі правовідносини регулюються і нормами цивільного, і нормами господарського законодавства в залежності від суб?єктів (юридичної чи фізичної особи – поручителя і (або) боржника).
Таким чином, ч.1 ст. 543 ЦК України є виключенням із загального правила, встановленого ст. 16 ЦПК України. Тому, у випадку виникнення солідарного обов?язку фізичної та юридичної особи позов може бути пред?явлено до обох боржників в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позову ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «Констал», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу за договором про кредитну лінію у формі овердрафту від 11 січня 2008 року, проте не врахував, що відносно фізичних осіб та юридичних осіб – поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором поруки окремо.
Суд апеляційної інстанції дійшов до безпідставного висновку щодо неналежності розгляду даного спору в частині вимог про солідарне стягнення з ТОВ «Констал» боргу за договором про кредитну лінію у формі овердрафту від 11 січня 2008 року в порядку цивільного судочинства, у зв?язку із чим, помилково скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі у цій частині.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
В порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з’ясували фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 9 серпня 2010 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2011 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 9 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Пшонка М.П.
судді: Леванчук А.О.
Мазур Л.М.
Матвєєва О.А.
Писана Т.О.