У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного підприємства «Трансекспрес» (далі по тексту – ПП Трансекспрес») про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі по тексту – ПАТ «УкрСиббанк») в особі представника за довіреністю ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2011 року,
в с т а н о в и в :
АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП «Трансекспрес» про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту у розмірі 34243,44 доларів США, що еквівалентно 273570 грн. 92 коп..
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2010 року позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного підприємства «Трансекспрес» в солідарному порядку на користь Миколаївського міського відділення № 8351 АКІБ «УкрСиббанк» суму у розмірі 273570 грн. 91 коп. в рахунок погашення заборгованості за Договір про надання споживчого кредиту № 11191763000 від 31.07.2007 року.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного підприємства «Трансекспрес» в солідарному порядку на користь АКІБ «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 1700 грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. 00 коп., а всього 1820 грн. 00 коп..
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2010 року змінено в частині стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту та розподілу судових витрат і ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто 273570 грн. 92 коп. з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно та з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 солідарно на користь акціонерного комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь акціонерного комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк» по 606 грн. 66 коп. судових витрат з кожного.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2010 року в частині вирішення позовних вимог АКІБ «УкрСиббанк» до ПП «Трансекспрес» про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту скасовано, а провадження в цій частині позовних вимог закрито.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» в особі представника за довіреністю ОСОБА_6, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст. 554 ЦК України про солідарну відповідальність поручителя перед кредитором та положень ст.ст. 1054 та 1049 ЦК України щодо обов?язку боржника повернути позичені кошти, дійшов висновку про необхідність стягнення суми заборгованості з фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та юридичної особи ПП «Трансекспрес» в солідарному порядку, а також виходив із того, що спір про солідарні зобов?язання юридичної та фізичної особи має розглядатися в одному провадженні в порядку цивільного судочинства.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту та розподілу судових витрат та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не звернув увагу на факт укладення з відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 окремих договорів поруки, а тому невірно визначив порядок стягнення заборгованості. Також, суд апеляційної інстанції вважав, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції безпідставно стягнув їх з відповідачів в солідарному порядку, тоді як закон такого порядку не передбачає, у зв?язку із чим вказані кошти апеляційним судом розподілено між відповідачами в рівних частках та стягнуто з кожного по 606 грн. 66 коп..
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Судом встановлено, що 31 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11191763000 в іноземній валюті 43380 доларів США, з виплатою 13 % річних за його користування (а.с. 8-10).
В забезпечення виконання зобов?язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором були укладені з кожним окремо договори поруки з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ПП «Трансекспрес», відповідно до яких останні зобов?язалися відповідати солідарно перед Банком за виконання зобов?язань боржника за кредитним договором, у тому числі в сумі кредиту, відсотків за використання кредиту та інших штрафних санкцій (а.с. 15-17).
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договорів поруки, у випадку невиконання боржником та поручителем зобов?язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов?язаний відповідати перед кредитом як солідарні боржники.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов?язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов?язання.
У разі солідарного обов?язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов?язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Правові наслідки порушення зобов?язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов?язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суди не звернули увагу на те, що зміст вказаної норми вбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов?язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст. 554 ЦК України) та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.
Суди помилково не взяли до уваги того, що законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов?язання, проте, в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред?явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов?язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
Отже, стягуючи з боржника і поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за договором споживчого кредиту, суд першої інстанції, з яким в частині солідарної відповідальності відносно фізичних осіб погодився і суд апеляційної інстанції, не звернули увагу на те, що в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки. Відповідно до норм законодавства у такому випадку кредитор має право пред?явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, а кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники.
Крім того, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог АКІБ «УкрСиббанк» до ПП «Трансекспрес» про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту та закриваючи провадження в цій частині, виходив із того, що відповідно до положень ч.1 ст. 1, ст.ст. 2, 12 ГПК України справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб?єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.
З таким висновком суду апеляційної інстанції також погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб?єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: в тому числі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, ч.1 ст. 543 ЦК України є виключенням із загального правила, встановленого ст. 16 ЦПК України. Тому, у випадку виникнення солідарного обов?язку фізичної та юридичної особи позов може бути пред?явлено до обох боржників в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позову АКІБ “УкрСиббанк” до ПП Трансекспрес» про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту № 11191763000 від 31 липня 2007 року, проте не врахував, що відносно фізичних осіб та юридичних осіб – поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором поруки окремо.
Суд апеляційної інстанції дійшов до безпідставного висновку щодо неналежності розгляду даного спору в частині вимог про солідарне стягнення з боргу ПП «Трансекспрес» за договором споживчого кредиту № 11191763000 від 31 липня 2007 року в порядку цивільного судочинства, у зв?язку із чим помилково скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі у цій частині.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
В порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з’ясували фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2011 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі представника за довіреністю ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Пшонка М.П.
судді: Леванчук А.О.
Мазур Л.М.
Матвєєва О.А.
Писана Т.О.