У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на 1/2 частини будинку і на               1/2 частини земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2005 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом про визначення обов’язкової частки у спадщини. Після уточнення позовних вимог позивачка просила визнати частково недійсними: заповіт, складений       ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 в частині 1/2 частини будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та             1/2 частини земельної ділянки, що належить до цього будинку; свідоцтво про право на спадщину за заповітом в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частини вищезазначеного будинку та 1/2 частини земельної ділянки, що належить до будинку. Також визнати за нею право власності на 1/2 частини будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки, що належить до цього будинку, посилаючись на те, що спірний будинок  належав її батькам на праві спільної сумісної власності подружжя, тому її батько, ОСОБА_10, не міг заповісти онуку, відповідачу у справі,              1/2 частини будинку, що належала матері.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня         2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 листопада      2008 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсними: в      1/4 частині заповіт, складений ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7; в 1/4 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане    ОСОБА_7 на будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1. Визнано право власності ОСОБА_6 на            1/4 частини вищезазначеного будинку в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано право власності ОСОБА_7 на 3/4 частини цього ж будинку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У грудні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про виправлення описки, посилаючись на те, що в суді першої інстанції не розглядалися вимоги законних спадкоємців її брата – ОСОБА_11 на спірний будинок.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 березня           2011 року заява ОСОБА_6 задоволена. У резолютивній частині рішення апеляційного суду від 20 листопада 2008 року щодо визнання права власності ОСОБА_7 на частину житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 виправлено описку у визначенні частки – замість 3/4 частини зазначено 1/2 частини.

    У касаційній скарзі ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу апеляційного суду та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Описки – будь-які перекручування, що були допущені судом під час написання окремих слів, виразів або прізвищ, імен із складу суду, інших учасників процесу або осіб, які беруть участь у справі тощо.

Арифметичні помилки – помилки, які були допущені під час вчинення арифметичних дій, пов’язаних із здійсненням необхідних підрахунків тощо.

Виходячи зі змісту вищезазначеної статті, апеляційний суд може виправити допущені у своєму рішенні описки чи арифметичні помилки, не змінюючи змісту рішення.

Задовольняючи заяву про виправлення описки, суд апеляційної інстанції виходив зі складу спадкового майна спадкодавця – ОСОБА_10 – 1/2 частини будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2008 року, колегія суддів вважала, що на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята ОСОБА_6 спадщина – 1/4 частини будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 належить їй з моменту відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому відповідачу ОСОБА_7 належить 3/4 вищезазначеного будинку. Вказуючи в ухвалі про виправлення описки про те, що спадковим майном за заповітом є 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами, апеляційний суд не звернув уваги на те, що у рішенні від        20 листопада 2008 року не зазначено та не вирішено питання щодо іншої 1/4 частини цього будинку.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. 219 ЦПК України фактично змінив своє рішення і ухвалив нове, визнаючи за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1.

У зв’язку з викладеним, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня         2011 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.  

Головуючий М.П. Пшонка

Судді: А.О. Леванчук

Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

Т.О. Писана