Справа № 2-11092/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"18" жовтня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Грищенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частину квартири,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, просив припинити право власності ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на зазначену частину квартири та виплатити ОСОБА_2 кошти у розмірі 16109 грн. 50 коп., внесені ним (позивачем) на депозитний рахунок суду.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що його мати після смерті своїх батьків успадкувала ? частину спірної квартири, іншу ? частину даної квартири успадкував його дядько –відповідач в даній справі.
Після смерті матері належну їй на праві власності ? частину вказаної квартири успадкував її син, а його (позивача) брат, ОСОБА_3- третя особа в даній справі.
У зазначеній квартирі довгий час ніхто не проживав, оскільки ОСОБА_3 переїхав до родичів в м. Одеса на навчання, він (позивач) проживав у родичів, відповідач мешкав зі своєю сім'єю за іншою адресою.
Третя особа неодноразово зверталася до відповідача з пропозиціями вирішити питання про визначення порядку користування та розпорядження квартирою, однак, згоди щодо даного питання між ними досягнуто не було.
У подальшому, він, його брат ОСОБА_3 з дружиною та чотирма їхніми дітьми проживали у двокімнатній квартирі по АДРЕСА_4.
ОСОБА_2 проживає разом зі своєю сім'єю в будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Дружині відповідача –ОСОБА_4, та дочці ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3, яку вони здають в оренду.
При цьому дочка відповідача –ОСОБА_5, проживає в спірній квартирі.
У серпні 2011 році він заручився зі своєю дівчиною і вирішив одружитися, тому виникло питання про розмін житла та вирішення житлових питань.
ОСОБА_3 запропонував йому для вирішення житлових проблем і забезпечення ним (позивачем) виплати вартості іншої частини квартири купити належну йому частку у квартирі по АДРЕСА_4 і подарувати йому (ОСОБА_1) свою ? частину спірної квартири.
На виконання досягнутих домовленостей 19 серпня 2011 року ними було укладено договір купівлі-продажу ? частини квартири по АДРЕСА_4 та договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1.
Спірна квартира є однокімнатною, спільне володіння і користування нею неможливе.
Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 липня 2011 року загальна вартість квартири АДРЕСА_1 становить 32219 грн., а відповідно ? частини цієї квартири –16109 грн. 50 коп.
Вказана грошова сума була запропонована для виплати відповідачу за належну йому частину квартири. Оскільки домовленості не було досягнуто, то грошові кошти були внесені ним на депозитний рахунок суду.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач та його представники заперечували проти позову, посилаючись на те, що він (відповідач) також має потребу в житлі, його частка в спірній квартирі є рівною з часткою в цій квартирі, яка належить позивачу. Він сплачує квартплату та житлово-комунальні послуги; проти вирішення питань стосовно розпорядження даною квартирою не заперечує, проте, дійти згоди стосовно її вартості вони не можуть. З оцінкою квартири, наданою позивачем суду, не згодні.
3-я особа –ОСОБА_3 –не заперечував проти позову, мотивуючи тим, що між сторонами склалися неприязні відносини, оскільки не вирішується питання щодо розпорядження спірною квартирою.
Суд, вислухавши сторони, 3-ю особу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ? частина квартири АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 4 листопада 1995 року, виданого Третьою Київською державною нотаріальною конторою після смерті його матері –ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в реєстрі за №5н-2451, та зареєстрованого в Київському МБТІ 10 вересня 1996 року. Вказана частина даної квартири належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Третьою Київською державною нотаріальною конторою 6 липня 1994 року, та зареєстрованого в БТІ м. Києва 23 вересня 1994 року під №3022. Інша ? частина спірної квартири належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 1994 року.
19 серпня 2011 року між позивачем та 3-ю особою в даній справі –ОСОБА_3, було укладено договір дарування, відповідно до якого останній подарував, а ОСОБА_1 прийняв в дар ? частину квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Право власності на зазначену частку спірної квартири зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав за №31225579 від 7 вересня 2011 року.
Спірна квартира розташована на 3 поверсі 5-ти-поверхового будинку та складається з 1 кімнати жилою площею 16,4 кв.м, кухні площею 6,5 кв.м, санвузла –2,3 кв.м, коридору –6,1 кв.м., балкону –0,7 кв.м, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим Київським МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 9 червня 2011 року. Інвентаризаційна вартість квартири становить 32219 грн.
В силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової власності або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
У відповідності до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а за відсутності згоди вирішується судом.
Правовий аналіз вище означених статей вказує на те, що незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка являється незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном являється неможливим; 4) таке припинення не спричинить істотної шкоди інтересам співвласників та членів його сім'ї. Суд ухвалює рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Проте в судовому засіданні викладене в сукупності не було підтверджено належними, допустимими доказами, якою в тому числі може бути і відповідна експертиза.
Так, судом було встановлено, що частки сторін у праві власності на спірну квартиру є рівними, а тому за таких обставин частка відповідача у спірному об'єкті нерухомості не може бути визнана незначною.
Доводи позивача щодо того, що припинення права відповідача на належну йому частку в праві власності на спірну квартиру не спричинить істотної шкоди інтересам останнього, оскільки він має будинок АДРЕСА_2, який належить йому на праві власності, суд не може прийняти до уваги, оскільки доказів у відповідності до ст.ст. 57-59 ЦПК України щодо наявності у відповідача іншого житла на праві власності в м. Києві та його постійного проживання за межами міста суду не надано. Більш того реєстрація позивача підтверджена за адресою: АДРЕСА_1.
Показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 не спростовують вищевказане.
Отже, ОСОБА_1 всупереч вимог ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Крім того, Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»роз'яснив, що розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди –судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова суму, за яку він може бути проданий у даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
В даному випадку ОСОБА_2 не погоджується зі стягненням на його користь компенсації в сумі 16109 грн. 50 коп. за належну йому спірну частину квартири, при цьому доказів щодо її дійсної вартості відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 також не надав і клопотання щодо цього не заявляв в судовому засіданні.
У той же час у відповідності до ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання. Згідно з ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє здійсненню процесуальних прав сторін, встановлених цим Кодексом.
Тобто процесуальними нормами передбачено як право на участь у дослідженні доказів, так і обов'язок із доказування обставин при невизнанні їх сторонами (ст. 60 ЦПК України).
При цьому суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу.
За викладених обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, 16, 365, 392 ЦК України,-
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частину квартири.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ: