Справа № 1-1729/11

В И Р О К  

іменем України

"19" жовтня 2011 р.  року                                               Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого Бугіль В.В.,

при секретарі Ковальчук А.О.

за участю прокурора Беба Є.Г.

за участю захисника адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроджнець м. Києва, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна, працює СПД “Вікна України”, монтажником, не одружений, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, раніше судимий вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2011 року за ч.1 ст. 185 КК України

в злочині передбаченому ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_2 вчинив повторно таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Злочин вчинений при таких обставинах.

Так, 11.05.2011 року, приблизно о 16 годині, ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні бібліотеки ім. Котляревського, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. М.Берлінського, 4, зайшов до підсобного приміщення. Знаходячись в підсобному приміщенні, він помітив жіночу сумку, яка належить потерпілій ОСОБА_3 В цей час у нього виник умисел на повторне таємне викрадення майна ОСОБА_3

Реалізуючи свій злочинний умисел, він взяв сумку та поклав її собі за пазуху, та вийшов з приміщення бібліотеки, тим самим повторно таємно викрав особисте майно потерпілої ОСОБА_3, а саме: жіночу сумку, вартістю 300 гривень; паспорт громадянки України на ім’я ОСОБА_3, який матеріальної цінності не представляє; гаманець чорного кольору, вартістю 250 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 200 гривень; дисконтні картки “Арбат Престиж”, “Єва”, “Метро”, які матеріальної цінності не представляють; косметичка, вартістю 20 гривень, в якій знаходилась косметика на загальну суму 400 гривень; банківська картка “ПравексБанк”, з якої було знято 2200 гривень, а всього майна на загальну суму 3370 гривень. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд

В судовому засіданні ОСОБА_2, вину у вчиненні повторно таємного викрадення чужого майна (крадіжку) за обставин викладених в обвинувальному висновку і описовій частині вироку визнав повністю, в скоєному розкаявся, факт та обставини злочину підтвердив. Просив не позбавляти його волі та врахувати, що більше такого не повторить, матеріальну шкоду потерпілій відшкодував у повному обсязі.

Підсудний ОСОБА_2, та інші учасники судового процесу не заперечують проти того, щоб визнати недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки ОСОБА_2 вину визнає і факт вчинення повторно, таємного викрадення майна (крадіжку) не заперечує, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції та учасникам процесу зрозуміло, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, тобто зміст ст. 299 КПК України їм зрозумілий.

За таких обставин, суд відповідно до ст.ст. 299, 301-1 КПК України обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного ОСОБА_2, за виключенням дослідження документів, що характеризують його особу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, вчинив повторно, таємне викрадення майна (крадіжку), його винність доведена і він повинен нести відповідальність за вчинене.

Дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України, як повторне, таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

При призначенні покарання ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2, суд визнає –щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання стосовно підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу підсудного, що він позитивно характеризується за місцем проживання, що підсудний як особа втратив ступінь суспільної небезпечності, що істотно знижує тяжкість вчиненого, він визнав свою вину, щиро розкаявся, є особою раніше судимою за аналогічний злочин, однак матеріальну шкоду потерпілій відшкодував в повному обсязі, остання до нього претензій не має. Тому, суд приходить до висновку, про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та застосуванням вимог ст. 76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судових витрат по справі не має.

Речових доказів по справі не має.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді позбавлення волі на строк –3 (три) роки.

Звільнити засудженого ОСОБА_2, від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном в - 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу стосовно засудженого ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишити –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

          Вирок може бути оскарженим до судової палати по кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва на протязі 15 днів з часу проголошення.

            Суддя                                                                                                       В.В. БУГІЛЬ