Справа №22-а-1156/11 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Категорія: 70 (10.3.1) Доповідач: Бойко С.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів : Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.
секретаря –Мариняк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про зобов"язання нарахувати та виплатити щомісячну надбавку до пенсії, як дитині війни, -
в с т а н о в и л а :
13.05.2009 року позивач звернулася в порядку адміністративного судочинства до суду з позовом про зобов"язання відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну надбавку до пенсії, як дитині війни, за 2007 - 2008 роки . В позові виклала клопотання про поновлення строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2009 року позов задоволено частково. Суд вирішив поновити позивачеві строк на звернення з позовом до суду. Визнав бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області протиправною та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Оскаржувана постанова мотивована тим, що позивач, як дитина війни, має право на підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України і до закінчення бюджетного року, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, відповідно, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежувалась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на відповідний рік.
Постанову суду оскаржив відповідач. Просить скасувати її в частині задоволення вимог позивача з підстав неповного з"ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нову, якою відмовити позивачеві у задоволенні позову.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що задовольняючи позовні вимоги позивача на підставі прийнятих Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, суд не врахував положення Конституції України, Закону України "Про Державний бюджет" та ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про те, що фінансування вказаного виду соціальної допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, і виключно законом України "Про державний бюджет" визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків. Крім того, апелянт зазначає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними положень законів України "Про державний бюджет", зміни до цих законів у видаткову частину бюджету на відповідний рік не вносились, а тому кошти на виплату підвищення до пенсії у 2007 та 2008 роках були відсутні.
Відповідач зазначає, що немає жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», норми якої застосовує суд при вирішенні даного спору, не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Законодавством не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком", яка є розрахунковою величиною для обчислення підвищення до пенсії згідно ст.6 зазначеного вище Закону, а тому вважає, що суд неправильно застосував ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове пенсійне страхування, оскільки визначений у цій статті мінімальний розмір пенсії за віком встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Апелянт вважає, що у зв"язку із відсутністю нормативного акту, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком для визначення даного підвищення, встановлення розміру надбавки до пенсії виходить за межі компетенції органу Пенсійного фонду України, а тому при нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії громадянам, які мають статус дітей війни, вони діяли правомірно, керуючись при цьому чинним законодавством.
В апеляційній скарзі апелянт не вказує на безпідставне поновлення судом строку, встановленого для звернення до суду із вказаним позовом, а тому законність ухваленого судом рішення в цій частині, колегія суддів не перевіряє в силу ч.1 ст.195 КАС України.
В судове засідання сторони не з"явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому це дає суду право у відповідності до ст.41 КАС України розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи, у відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом,
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни і підвищення до пенсії їй виплачувалось, починаючи з 01.01.2008 року, в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(п.п.2 п.41 розділу ІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Визнавши неконституційними положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", Конституційний Суд України своїми рішеннями відновив дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і право на отримання підвищення до пенсії громадянам, які не є інвалідами, у 2007 році, яке було обмежено ст.111 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача за період з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначених вище рішень і до закінчення відповідного бюджетного року.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про недопустимість застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для нарахування підвищення до пенсії особам, які мають статус "дітей війни", та правильність здійснення таких виплат у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, оскільки реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від відсутності врегулювання цього питання на законодавчому рівні (прогалина в законодавстві). Відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка визначає розмір підвищення до пенсії "дітям війни", виключає застосування постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, оскільки закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки це суперечить ст.22 Конституції України.
Щодо посилання апелянта на спосіб захисту порушеного права, то згідно з п.6 ст.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фону України від 30.04.2002 р. №8-2 (в редакції від 25.02.2008 р. №5-5) управління призначає (здійснює перерахунок) та виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Таким чином, Управління, в якому позивач перебуває на обліку та отримує пенсію, є належним відповідачем по справі.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, правильно виходив з того, що способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з врахуванням проведених виплат.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: