Справа № 22-ц-428/11Головуючий у 1-й інстанції  Кузевич Й.А.

Категорія -  6Доповідач - Гірський Б.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Гірського  Б.О.

Суддів -  Ткач О.І., Бахметової В.Х.

                                                    при секретарі - Мендрик І.В.

       з участю апелянта ОСОБА_1, її представника –адвоката ОСОБА_2, представників позивачки ОСОБА_3- ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду від 29 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Бучацької міської ради Тернопільської області, третя особа –ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Бучацької міської ради про визнання права власності на господарську будівлю –автогараж з підвалом, яку самочинно збудувала на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Вважаючи, що проведене будівництво відповідає встановленим будівельним нормам і це не порушує права власників суміжних домоволодінь, просила задовольнити її позов, посилаючись на норму ч. 5 ст. 376 ЦК України.

29.12.2010 року, позивачка змінила предмет позову і просила визнати за нею право власності на самочинно збудовану господарську будівлю для зберігання сільськогосподарського інвентаря з підвалом по АДРЕСА_1.

Рішенням Бучацького районного суду, яке ухвалено 29.12.2010 року, що вбачається з журналу судового засідання та резолютивної частини рішення, позов задоволено.

"Визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудовану господарську будівлю для зберігання сільськогосподарського інвентаря з підвалом по АДРЕСА_1".

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 і визнання за нею права власності на самочинне будівництво керувався тим, що спірне самочинно збудоване нерухоме майно відповідає встановленим будівельним, технічним, санітарним та пожежним нормам і не порушує права інших осіб, а тому є правомірним.

Однак, такий висновок суду не є обґрунтованим.

Так, із змісту позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що вона звернулася до суду з вимогою про визнання права власності на самочинно збудований автогараж з підвалом, будівництво якого відповідає встановленим нормам і не порушує права інших осіб, однак проведено без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

Законодавцем в ст. 376 ЦПК України конкретно визначено випадки можливості визнання в судовому порядку права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Так, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК); за особою –власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст.376 ЦК).

Позивачка посилалася на те, що будівництво автогаража з підвалом проведено на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці по АДРЕСА_1, цільове призначення якої –для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та це не порушує права інших осіб, тому просила застосувати ч. 5 ст. 376 ЦК і задовольнити її вимоги.

Однак, ухвалюючи в користь позивачки рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішенням цього ж суду від 18.11.2009 року, яке вступило в законну силу, встановлено, що проведеним ОСОБА_3 будівництвом порушуються права власника суміжного домоволодіння по АДРЕСА_2 –ОСОБА_1, оскільки самочинно збудована будівля –автогараж з підвалом знаходиться на відстані 2,8 м від її житлового будинку, що не відповідає встановленим Державним будівельним нормам щодо відстані між будівлями, які відносяться до третьої ступені вогнестійкості і така будівля підлягає знесенню.

Відповідно, в суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення такого позову.

Також, суд першої інстанції упустив те, що зверненню ОСОБА_3 до суду із зазначеним позовом не передувало її звернення до компетентного державного органу (що підтвердив в суді апеляційної інстанції її представник –ОСОБА_4), рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право, а тому вимоги позивачки і з тих підстав є необґрунтованими.

Крім того, в день ухвалення рішення, позивачка змінила предмет позову і дана зміна, всупереч вимогам ст. 31 ЦПК України, була прийнята місцевим судом, що вбачається із судового рішення.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено невірні висновки за обставинами справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області,  -

В И Р І Ш И Л А :

         апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бучацького районного суду від 29.12.2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні пред’явленого позову.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.О. Гірський