справа № 2-а-48/2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючої судді Мусійко Т.В.
при секретарі Дрига А.В.
за участю представника
позивача адвоката ОСОБА_2
за участю представників
відповідача Ворони Н.В. та Шаповала О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Звенигородці в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги дружині померлого інваліда війни та відшкодування завданої моральної шкоди, -
встановив:
03.05.2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначила, що вона є дружиною померлого інваліда війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 09.03.1999 року, і тому на підставі ч.5 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року їй щорічно до 5 травня повинна надаватись одноразова грошова допомога в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком.
Проте, в порушення вимог цього Закону та ст. ст. 8, 22, 48 Конегитуції України, у 2004, 2005, 2006 та 2007 роках вказана допомога їй була виплачена не в повному розмірі. У 2004 році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" їй виплачено 65 гри., у 2005 році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" виплачено 130 грн., у 2006 році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" виплачено 130 грн. і в 2007 році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" виплачено 150 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року за № 20рп/2004 положення статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 30.03.2002 року № 5-рп/2002, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою коституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України), який, принаймні, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя ст. 46 Конституції України), звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до
пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану.
Законні підстави, передбачені ст. ст. 85, 92 Конституції України, до зупинення дії статтей Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про щорічну до 5 травня виплату ветеранам війни одноразової грошової допомоги були відсутні.
Мінімальна пенсія за віком у 2004 році складала, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 102, 82 гри. відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", у 2005 році - 332 грн., у 2006 році -359 грн. та в 2007 році - 410, 06 грн. Тому виплата їй щорічної допомоги до 5 травня, як дружині померлого інваліда війни, на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" повинні були складати: у 2004 році - 514, 10 грн., у 2005 році - 1660 грн., у 2006 році 1795 грн. та у 2007 році 2050, 30 грн., а всього 6019, 40 грн. З урахуванням проведених виплат в сумі 475 грн. недоплата за чотири роки становить 5544, 40 грн.
Крім того, позивачкою поставлено питання про стягнення із відповідача на її користь 658, 66 грн. в рахунок відшкодуваня втрат від інфляції та трьох процентів річних від прострочених сум платежів, які становлять 221, 67 грн., які вона зазнала внаслідок несвоєчасно проведених відповідачем виплат.
Також позивачкою ОСОБА_1 заявлено вимогу до відповідача про відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
Про порушення своїх прав позивачка ОСОБА_1 дізналась 28.04.2007 року з довідки Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації за № К-132/07-08 від 28.04.2007 року, виданої на запит її адвоката ОСОБА_2, тому строк її звернення до суду за захистом порушеного її права нею не пропущено.
ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації на її користь суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги, як дружині померлого інваліда війни у розмірі 5544, 40 грн., 658, 66 грн. в рахунок відшкодуваня втрат від інфляції, три проценти річних від просрочених сум платежів, які становлять 221, 67 грн. та 2000 грн. моральної шкоди, а всього 8424, 73 грн.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2., повноваження якого підтверджуються письмовою заявою позивачки та ордером адвоката № 57 від 24.04.2007 року, підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 Просив стягнути з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, як дружині померлого інваліда війни, в розмірі 5544, 40 грн., з розрахунку, що в 2004 році виплати разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 мали складати 514, 10 грн., а виплачено 65 грн., у 2005 році - 1660 грн., а склали лише 130 грн., у 2006 році - 1795 грн., а склали лише 130 грн. і в 2007 році - 2050, 30 грн., а склали 150 грн., 658, 66 грн. в рахунок відшкодуваня втрат, які зазнала позивачка від інфляції, три проценти річних від просрочених сум платежів, які становлять 221, 67 грн., а всього 6424, 73 грн. та відмовився від позовних вимог в частині стягнення на користь позивачки 2000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди
Представник позивачки адвокат ОСОБА_2 суду пояснив, що згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що виплата разової грошової допомоги здійснюється органами праці і соціального захисту населення. Однак вищевказаним органом влади не були дотримані вимоги Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і ОСОБА_1 не було виплачено в повному обсязі разову грошову допомогу, як дружині померлого інваліда війни, у 2004-2007 роках до 5 травня. Згідно ст. 15 вищевказаного Закону позивачка ОСОБА_1 має право на отримання від держави, як дружина померлого інваліда війни, додатково ще 5544, 40 грн., як суми своєчасно невиплаченої їй разової щорічної грошової допомоги.
Також, позивачка ОСОБА_1 у відповідності із ст. 625 ЦК України, має право на відшкодуваня втрат, які вона зазнала від інфляції внаслідок несвоєчасно здійснених платежів та на виплату трьох процентів річних від прострочених сум платежів, які відповідно становлять 658, 66 грн. та 221, 67 грн.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації Ворона Н.В. в судовому засіданні позов не визнала і просила залишити його без задоволення як безпідставний, посилаючись на те, що Міністерство фінансів і державне казначейство України щороку до 10 квітня забезпечують кошти на виплату щорічної разової допомоги ветеранам війни до 5 травня у розмірах, передбачених Законом про Державний бюджет на відповідний рік, а безпосередню виплату здійснює Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації. Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації здійснює лише виплату даного виду допомоги, але не здійснює її нарахування, не встановлює її розміри, не надає пропозицій про її нарахування. Сума виплати особам, що мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги до S травня, встановлюється не Управлінням праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації, а закладається в Державному бюджеті і Управлінням не коригується. Управління праці та соціального захисту населення на місці може лише скорегувати список осіб, що мають право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня у тому випадку, якщо міняється статус особи, наприклад, якщо інвалід 3 групи став інвалідом 2 групи або інвалід 2 групи став інвалідом 1 групи. До цього часу в Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації особи даної категорії із скаргами не звертались.
Представник відповідача Ворона Н.В. подала заперечення на даний адміністративний позов в якому зазначає, що відповідними статтями законів України про Державний бюджет України на 2004 рік ст. .44, 2005 рік ст. .34, 2006 рік ст. 30 розміри разової грошової допомолги до Дня Перемоги ветеранм війни, гарантії їх соціального захисту" установлювалися виходячи з обсягу видатків , виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету на відповідні роки.Таким чином Міністерство праці та соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства України забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни у розмірах визначених Верховною Радою України у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.Верховна Рада України при прийнятті законів про Державний бюджет України на відповідний рік призупиняла дію норм вищезазначеного Закону в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.Згідно п.8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та відповідно до ст. .23 цього ж кодексу будь-які платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.Відповідно до ст. .95 ч.2 Конституції України визначеного виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, а відповідно до ст. .4 ч.2 Бюджетного кодексу України встановленого при здійсненні бюджетного процесу України Положення нормативно-правових актів застосовується вище в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та Закону України „Про державний бюджет України".3а цим конституційним приписом, застосування пільгових компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата щорічної разової грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного Бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. До того ж при визначенні таких обсягів повинні враховуватися вимоги ст. .95 Конституції України щодо справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними
громадами та збалансованості бюджету України, тобто усі суспільні потреби„які тягнуть за собою видатки з Державного Бюджету України, мають бути задоволені, виходячи з фінансових можливостей Держави.Згідно ст. .51 ч.6 Бюджетного кодексу України будь-які зобов"язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов"язаннями.Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
ОСОБА_1 на даний час є дружиною померлого інваліда війни і має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яку і отримувала у 2004-2007 роках на підставі Закону України про Державний бюджет на кожен відповідний рік відповідно в розмірах: в 2004 році 65 грн., в 2005 році - 130 грн., в 2006 році -130 грн. та 150 грн. в 2007 році. У визначенні розмірів виплат ОСОБА_1 у зазначені роки Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації участі не приймало, а виконувало лише функцію органу виплати.
Представник відповідача Шаповал О.О. не визнає позов і просить суд відмовити в задоволенні даного позову та підтримує думку представника Управління праці і соціального захисту населення Звенигородського районної державної судової адміністрації Ворони Н.В.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення із слідуючих підстав.
Вирішуючи спір судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.03.1999 року є дружиною померлого інваліда війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 09.03.1999 року Управлінням праці та соціального захисту населення Звенигородської РДА та довідкою відповідача № К-132/07-08 від 28.04.2007 року.
Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 щорічно до 5 травня, як дружині померлого інваліда війни, в 2004-2007 роках повинна була виплачуватись разова грошова допомога в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком.
Позивачка ОСОБА_1 до 5 травня у 2004, 2005, 2006, 2007 роках через Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації в 2004 році допомогу отримала в розмірі 65 грн., а в інших роках отримала відповідно 130 грн., 130 грн. та 150 грн. разової щорічної грошової допомоги, як дружина померлого інваліда війни.
Проте, позивачка ОСОБА_1, як дружина померлого інваліда війни, у 2004-2007 роках повинна була отримувати щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком, тобто в розмірі 514, 10 грн. в 2004 році, 1660 грн. - у 2005 році, 1795 грн. - у 2006 році та 2050, 30 грн. в 2007 році, з врахуванням того, що відповідно мінімальна пенсія за віком осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", у 2004 році становила 102, 82 грн., у 2005 році - 332 грн., у 2006 році - 359 грн. і в 2007 році - 410, 06 грн.
Таким чином, розмір недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня дружині померлого інваліда війни ОСОБА_1 за період 2004-2007 років складає: у 2004 році 514, 10 грн.- 65 грн. = 449, 10 грн. ., у 2005 році 1660 грн. - 130 грн. = 1530 грн., у 2006 році 1795 грн. - 130 грн. - 1665 грн. і в 2007 році 2050, 30 грн. - 150 грн. = 1900, 30 грн., а всього 5544, 40 грн.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що зважаючи на вказану норму закону та на заявлені позовні вимоги, відповідач додатково до суми боргу має сплатити позивачці ОСОБА_1 відшкодування втрат від інфляції в сумі 658, 66 грн. та три відсотки річних від суми боргу з урахуванням втрат від інфляції, які складають 221, 67 грн., а всього 880, 33 грн. Таким чином загальна сума боргу, що підлягає до сплати позивачці, складає 6424, 73 грн.
Про порушення свого права щодо отримання в повному обсязі разової щорічної грошової допомоги до S травня, як дружина померлого інваліда війни, ОСОБА_1 дізналася в квітні 2007 року із довідки № К-132/07-08 від 28.04.2007 року Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації, виданої на запит адвоката ОСОБА_2 щодо відповідності виплат позивачці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня вимогам постійно діючого Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Тобто обставини, викладені позивачкою в позовній заяві, про те, що вона має право на одержання до 5 травня щорічної разової грошової допомоги, як дружина померлого інваліда війни, в 2004-2007 роках у розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком, обгрунтовані і підтверджені в судовому засіданні вищеперерахованими доказами.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 вперше дізналася про порушення свого права 28.04.2007 року, то строки звернення до суду за захистом порушеного її права нею не пропущені.
Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що виникають з приводу захисту прав фізичної особи у сфері публічно-правових відносин від порушень органу державної влади. До даних правовідносин слід застосувати ст. ст. 2, 4, 6, 17, 19, 162 КАС України, відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб"єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Суд може визнати дії чи бездіяльність суб"єкта владних повноважень протиправними. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб"єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов"язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб"єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня дружинам померлих інвалідів війни виплачується разова грошова допомога у розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі 102, 82 грн., відповідно до ст. 63 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає 332 грн., відповідно до ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум
для осіб, які втратили працездатність, складає 359 грн. і відповідно до ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає 410, 06 грн. Саме з такого розрахунку повинна була вираховуватись і виплачуватись щорічна разова грошова допомога позивачці ОСОБА_1, як дружині померлого інваліда війни в 2004-2007 роках. Суд залишає поза увагою посилання представника відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації Ворони Н.В. на те, що у період 2004-2007 років позивачці ОСОБА_1 правильно нараховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як дружині померлого інваліда війни, а саме: у відповідністю зі ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 30 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 34 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", ст. 30 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" та ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими визначено, що в 2004-2007 роках вказана допомога виплачувалась відповідно в розмірах 65 грн., 130 грн., 130 грн. та 150 грн., оскільки Закон про Державний бюджет на відповідний рік має обмежений термін дії, тобто являється Законом тимчасової дії - на період певного бюджетного періоду ( п.20 ст. 2 Бюджетного кодексу України ), який становить один календарний рік, що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року ( ч.1 ст. 3 Бюджетного кодексу України ), а тому даний закон не може скасовувати або звужувати, чи встановлювати нові розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, які встановлені в Законі України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", котрий є Законом постійної дії, тому що порушується конституційний принцип верховенства права.
Зокрема, згідно зі ст. ст. 95, 96 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків і Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, проте, відповідно до СТ. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст, 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституії України і повинні відповідати їй.
Кожен громадянин України має право на соціальний захист ( ст. 46 Конституції України).
Виходячи з положень ст. ст. 8, 22, 46 Конституції України виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, інвалідам війни та іншим категоріям осіб, зазначеним у Законі України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є соціальною гарантією і не можуть бути скасованими, а також не можуть бути звужені за їх змістом і обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тому суд прийшов до висновку, що в даному спорі щодо розміру разової грошової допомоги слід керуватись не законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над законами про Державний бюджет України на 2004 рік, 2005 рік, 2006 рік та 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 визнано таким, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", а саме ст. 44, якою встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема, учасникам війни непередбачена.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено порядок виплат разової грошової допомоги, зокрема, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв"язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача), пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання чи отримання грошового утримання.
Відповідно до п.3 Іїоложеннь про Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації, затверджених розпорядженням голови Звенигородської райдержадміністрації за № 325/2003-рп від 24.09.2003 року та № 298/2006-рп від 05.10.2006 року, основними завданнями Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації є: забезпечення в межах своїх повноважень дотримання законодавства про працю, охорону праці, зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення, соціальний захист населення, призначення та виплата соціальної допомоги, встановленої законодавством.
З викладеного вбачається, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни проводить управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації, яке знаходиться з позивачем у безпосередніх правовідносинах, виконуючи свої повноваження, і ним порушено права та охоронювані законом інтереси позивача на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком протягом 2004-2007 років. Тому суд вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації є належним відповідачем по даній справі.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту*' від 22.10.1993 року з послідуючими змінами та доповненнями, нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно СТ. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Крім того, із відповідача - Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути понесені нею судові витрати - 140 грн. по оплаті за надану юридичну допомогу.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що право позивачки ОСОБА_1 щорічно отримувати до 5 травня разову грошову допомогу, як дружина померлого інваліда війни, в 2004-2007 роках в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком порушено з боку Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації і підлягає судовому захисту, а позов є обгрунтованим і підлягає повному задоволенню.
Керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 22, 46, 48, 55, 56, 95, 96 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року та Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року, ст. ст. 4, 11, 174, 509, 525, 610, 611, 625, 1166 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 6, 17, 19, 49, 56, 87, 90, 91, 94, 104, 106, 159, 160, 161, 162, 256, 257 КАС України, на підставі ст. ст. 2, 15, 17-1, 22 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на
2004 рік", ст. 63 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги дружині померлого інваліда війни задоволити повністю.
Стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації недоплачену їй разову щорічну грошову допомогу як дружині померлого інваліда війни за 2004-2007 роки в сумі 5544, 40 грн., 658, 66 грн. в рахунок відшкодування втрат від інфляції внаслідок несвоєчасно проведених виплат та три проценти річних від прострочених сум платежів в розмірі 221, 67 грн., а всього 6424, 73 грн.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на користь позивачки ОСОБА_1 140 грн. в рахунок відшкодування понесених нею витрат по оплаті за надану юридичну допомогу.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 64, 25 грн.
Допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення із відповідача-Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на користь позивачки ОСОБА_1 суму недоплаченої їй щорічної разової грошової допомоги як дружині померлого інваліда війни з урахуванням втрат від інфляції та трьох відсотків річних в розмірі 6424, 73 грн.
Моральну шкоду з Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на користь позивачки ОСОБА_1 не стягувати в зв"язку з відмовою позивачки.
постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Звенигородський районний суд, одночасно копія апеляційної скарги надсилається до Черкаського апеляційного суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви або апеляційної скарги, якщо такі не були подані.