Справа № 22ас-25 7/2007 Головуюча у 1 -ій інстанції: Волоско І P.
Категорія: 38 Доповідач в апеляційній інстанції: Богонюк М. Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Кота І.Н.,
суддів Богонюка М. Я. і Курій Н.М. ,
при секретарі Мамчиць О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій начальника УМВСУ у Львівській області Максимова В. та заступника начальника Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у л/о Комісарова А.С. , які полягали у нерозгляді по суті його скарг з метою припинення правопорушень, яких (на його думку) припускаються дільничні інспектори міліції всупереч вимог КУпАП, які сфабрикували щодо нього справу про адміністративне правопорушення. В подальшому уточнив свої позовні вимоги та подав додатковий адміністративний позов, в якому просить визнати неправомірними дії керівників УМВСУ у Львівській області, які не розглянули по суті 7 (сім) його скарг, не вжили заходів до об'єктивного і всебічного розгляду факту незаконного (на думку позивача) оформлення протоколу про адміністративне правопорушення по ч.2 ст. 154 КУпАП, складеного на нього 05.10.2006 року дільничними інспекторами Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Л/о, а також просить визнати неправомірними дії Комісарова А.С. , який повинен був по завданню начальника УМВСУ у Л/о виправити допущені правопорушення, однак зробив все для того, щоб звинуватити позивача у вчиненні правопорушення.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його адміністративного позову до заступника начальника Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області та керівництва УМВСУ у Львівській області.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить постанову скасувати та ухвалити нову, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вважає, що головуюча по справі суддя була упередженою при розгляді справи у зв'язку з „діючими корупційними відомчими зв'язками та інтересами між керівниками міліції, прокуратури і суду, які разом мають від держави завдання мати показникив кількості Протоколів адмінправопорушень, показники по наповненню бюджету штрафами", а винесену судом під її головуванням постанову результатом „попередніх домовленостей" між керівництвом міліції, прокуратури і суду.
Вважає неправомірним покликання суду в оскаржуваній постанові на ст. 72 КАС України, оскільки (на думку апелянта) норми КУпАП „взагалі не дозволяють суду (судді) перевіряти правомірність та законність дій міліції"".
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги та заперечення її доводів зі сторони відповідачів і їх представників, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов ОСОБА_1 пов'язаний з діями працівників органів внутрішніх справ по складанню протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, на підставі якого постановою судді Сихівського районного суду м. Львова від 17.11.2006 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 154 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.
Статтею 278 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує (зокрема) питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення (п. 2), ст. 280 КУпАП - що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати (зокрема): чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо, а ст. 252 КупАП - що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням вище наведеного, є безпідставним та не обгрунтованим твердження апелянта про те, що норми КУпАП „взагалі не дозволяють суду (судді) перевіряти правомірність та законність дій міліції"".
Статтею 294 КУпАП встановлено, що постанову судді у справах про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 154 КУпАП, може бути скасовано або змінено за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора -головою вищестоящого суду.
Як вбачається з матеріалів перевірок, проведених прокуратурою Львівської області на звернення ОСОБА_1 про незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності, підстав для ініціювання перегляду постанови судді від 17.11.2006 року прокурор не встановив, а скористатися своїм правом на звернення зі скаргою на згадану постанову судді від 17.11.2006 року до голови вищестоящого суду (про яке йому було роз'яснено судом при розгляді даної адміністративної справи) позивач не захотів (а.с. 76).
Тобто, постанова судді Сихівського районного суду м. Львова від 17.11.2006 року (якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 154 КУпАП) набрала законної сили, а тому у відповідності до ч.4 ст. 72 КАС України вона є обов'язковою для суду щодо ОСОБА_1 в питанні, чи мало місце адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 154 КУпАП, та чи вчинено це адміністративне правопорушення ним.
У відповідності до п.3 ч.2 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
За вище наведених обставин суд першої інстанції при розгляді справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 вправі був в оскаржуваній постанові покликатися на ст. 72 КАС України, так як у цьому випадку факт винності позивача не розглядається у порядку адміністративного судочинства, оскільки для суду він вважається безспірним.
Крім цього, в результаті розгляду матеріалів перевірки за зверненнями ОСОБА_1 з приводу неправомірних (на його думку) дій працівників Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області 03.11.2006 року прокуратурою Сихівського району м. Львова було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України - у зв'язку з відсутністю у діях згаданих працівників складу злочину (а.с. 149-150).
Правомірність згаданої постанови прокуратури Сихівського району м. Львова була підтверджена матеріалами перевірки проведеної прокуратурою Львівської області (а.с. 151-152, 153).
Постанова прокуратури Сихівського району м. Львова про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.11.2006 року ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 236-1 КПК України, не оскаржувалась і є чинною.
Крім цього, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що його собака, „сука на кличку „Ріца", „вмерла ще у 2003 році".
В той же час, з пояснень ОСОБА_2, доньки позивача-апелянта (які є в матеріалах адміністративної справи Сихівського районного суду м. Львова № 3-13946/2006 року - а.с. 7), вбачається, що станом на 20.09.2006 року така собака („породи німецька вівчарка „Ріца") у володінні ОСОБА_1 була і саме він вів догляд за нею.
Наведене підтверджується також і поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (як письмовими, так і усними свідченнями в ході судового розгляду справи), а також характеристикою ОСОБА_1 від 04.10.2006 року ЛКП „Новий Львів" (матеріали адміністративної справи Сихівського районного суду м. Львова № 3-13946/2006 року - а.с. 8, 9, 11, а також а.с. 125, 139).
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, станом на жовтень 2006 року - лютий 2007 року ОСОБА_1 сам неодноразово визнавав наявність у нього собаки „для охорони квартири" у ним же власноручно написаних скаргах (а.с. 5-зворот, 7-зворот, 30, 51-зворот, 52-зворот, 87, 88, 90-зворот, 108, 109) та у своїх поясненнях в ході судового розгляду справи (а.с. 77, 117, 118).
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав вірну оцінку доказам по справі і матеріалам справи в цілому та прийняв постанову по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги (які в основі своїй ґрунтуються на голослівних, образливих та огульних звинуваченнях апелянтом органів міліції, прокуратури і суду в „корупційних відомчих зв'язках", що само по собі є неприпустимим) не спростовують висновків постанови суду, а тому підстави для її скасування відсутні і апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2007 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.