Справа №22-а-1123/11 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Категорія: 87 (10.3.3) Доповідач: Бойко С.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів : Курій Н.М., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Колодки М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, справу за апеляційною скаргою Пустомитівського відділу соціального захисту управління соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської обласної ради на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 червня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівського відділу соціального захисту управління соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської обласної ради про визнання незаконними дій та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
в с т а н о в и л а :
19.03.2009 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання незаконними дій відповідача та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, за період з серпня 2007 року по 2009 рік. в розмірі 7651,13 гривень.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 червня 2009 року позов задоволено частково. Суд вирішив поновити строк, встановлений для звернення до суду з вказаним позовом, визнати неправомірними дії відповідача та зобов"язати його призначити та виплатити недоплачену за липень-грудень 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постанова мотивована тим, що після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року було відновлено дію норми ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»до закінчення бюджетного року. Суд визнав непропущеним позивачем строк, встановлений ст.99 КАС України для звернення до суду із вказаним позовом, рахуючи початок його перебігу з часу отримання позивачем відповідді на її звернення про відмову у здійснення перерахунку вказаного виду допомоги.
Постанову суду оскаржив відповідач. Просить її скасувати в частині задоволених судом вимог позивача з підстав неповного з"ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити в цій частині нову, якою відмовити позивачеві у задоволені вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат.
В апеляційній скарзі апелянт не вказує на безпідставне поновлення судом строку, встановленого для звернення до суду із вказаним позовом, а тому законність ухваленого судом рішення в цій частині, колегія суддів не перевіряє в силу ч.1 ст.195 КАС України.
В судове засідання сторони не з"явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому це дає суду право у відповідності до ст.41 КАС України розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи, у відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом,
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Судом встановлено, що позивачка є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»від 21.11.1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на дітей, віком до трьох років.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»встановлено, що Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. № 13) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір). Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статті 56, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача за період з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення і до закінчення відповідного бюджетного року.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про правильність проведених виплат позивачеві у розмірі, визначеному зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів, оскільки відновлення дії ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка визначає розмір вказаного виду допомоги, виключає застосування постанови Кабінету Міністрів України, оскільки закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»допомоги на дитину до досягнення трирічного віку, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки це суперечить ст.22 Конституції України.
Щодо посилання апелянта на спосіб захисту порушеного права, то управління призначає (здійснює перерахунок) та виплачує вказаний вид допомоги відповідно до чинного законодавства. Таким чином, Управління, в якому позивач перебуває на обліку та отримує допомогу по догляду за дитиною, є належним відповідачем по справі.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу Пустомитівського відділу соціального захисту управління соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської обласної ради залишити без задоволення, а постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 червня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: