Справа № 2 - 38 / 2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючої судді Зайончковської І.А.

при секретарі Діхтяренко І.Г., Павлику В.Ю.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_2 до житлово-будівельного кооперативу „Машинобудівник" про визнання дійсним договору на пайову участь у будівництві та за зустрічним позовом ЖБК „Машинобудівник" до ОСОБА_2 про визнання договору неукладеним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за основним позовом просив визнати договір на пайову участь у будівництві, укладений 7 липня 2007 року між сторонами, дійсним та зобов’язати відповідача виконати по ньому його зобов’язання на підставі ст. ст. 216 ч.1, 233 ЦК України, які містять норми про наслідки недійсності правочинів, в тому числі вчиненого під впливом тяжкої обставини. В зв’язку з неодноразовою неявкою позивача в судові засідання без поважних причин та не повідомленням про причини неявки ухвалою суду від 22 травня 2009 року даний позов залишено без розгляду.

В зустрічному позові ставляться вимоги про визнання вказаного договору від 7 липня 2007 року неукладеним, оскільки сторони не досягли домовленості з приводу його умов, а також не була дотримана форма договору, так як з боку ЖБК він повинен був бути підписаний крім голови правління іншим членом правління, що займався фінансовою діяльністю кооперативу.

Відповідач ОСОБА_2 зустрічний позов не визнав, посилаючись на те, що договір був укладений відповідно до закону та він свої зобов’язання по ньому виконав повністю.

Заслухавши представників позивача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

На підтримку своїх вимог представники позивачів посилались на те, що кооператив мав скрутне матеріальне становище, і йому необхідні були кошти для завершення будівництва житлового будинку та отримання житла. З цією метою було прийнято рішення про залучення інших осіб чи організацій, які могли б вкласти свої кошти в будівництво за рахунок передачі їм в майбутньому квартир тих членів кооперативу, що від них відмовились. Колишній голова правління кооперативу ОСОБА_3, що на той час являвся також головою Кам’янської РДА, запропонував кандидатуру ОСОБА_2 та в приміщенні райдержадміністрації члени правління знайомилися з проектом договору на пайову участь, але виник спір з приводу деяких його умов та був відсутній додаток до нього з визначенням вартості робіт. Про існування договору підряду в капітальному будівництві, на підписання якого колишній голова правління кооперативу ОСОБА_3 ніяких повноважень не отримував, членам правління та кооперативу взагалі стало відомо лише при отриманні позовних заяв з судів.

Відповідно до ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є предмет договору, визначені законом або є істотними для даного виду, а також усі ті, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди. Якщо сторони досягли домовленості про укладення договору у письмовій формі, хоча вона і не передбачена законом, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 27, 28 Статуту кооперативу до відання його правління відноситься контроль за внесенням пайових внесків та укладення договорів та інших угод від імені кооперативу, а також договори та інші угоди підписуються головою правління та членом правління, до відання якого відносяться фінансові питання кооперативу. В ході розгляду справи з пояснень свідків та представника позивача встановлено, що члени правління напередодні не були ознайомлені з текстом договору і його обговорення відбувалось фактично в кабінеті ОСОБА_3 в приміщенні Кам"янської РДА. Так як згоди не було досягнуто текст договору було розірвано та з комп’ютера роздруковано інший екземпляр, але його знову таки не погодив ОСОБА_4, що на той час виконував обов’язки бухгалтера кооперативу. Таким чином договір не відповідає вимогам Статуту щодо підписання його головою правління та членом правління, що відповідає за його фінансову діяльність, а також положенням щодо надання рішенням правління його голові згоди на підписання такої угоди, що не відповідає не лише вимогам Статуту кооперативу, а також ст. 207 ЦК України, яка передбачає, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом, іншими актами цивільного законодавства.

Крім того п. 5.6 договору встановлює, що його невід"ємною частиною є додаток, проте з пояснень представника позивача та свідків вбачається, що 7 липня 2007 року такого додатку не було і кошторис витрат ніхто не обговорював, а тому його не могло бути підписано. Позивач до свого позову надав такий додаток лише за підписом ОСОБА_2, а в ході розгляду справи останній надав інший екземпляр додатку підписаний вже і ОСОБА_3., хоча підпис першого на ньому відрізняється і розташуванням, і кольором та якістю ручки. До того ж ст. 24 Статуту кооперативу передбачає затвердження плану та кошторису будівництва лише загальними зборами.

Також згідно вимог Статуту кооперативу його кошти складаються з вступних внесків, пайових внесків та інших надходжень, які вносяться лише в установи банку на його рахунки та членство в кооперативі виникає лише після внесення пайових внесків. Разом з тим договір на пайову участь у будівництві не передбачав внесення ОСОБА_2 таких внесків, а лише закупівлю матеріалів, виконання за його кошти робіт, та залучення теж за його кошти генпідрядника, за що йому передаються майнові права на 18 квартир у будинку № 10 по вул. Леніна в м. Кам’янка, хоча законодавством не передбачено таку підставу виникнення права на майно.

Станом на 7 липня 2007 року ОСОБА_2 на мав ніяких коштів на виконання взятих на себе зобов’язань, про що він підтвердив у судовому засіданні, а лише мав намір їх відшукувати будь-яким шляхом, в тому числі залучаючи інвестора чи шляхом отримання кредиту під іпотеку квартир, володільцем чи власником яких він фактично не міг бути, оскільки ніяких пайових внесків за них в кооператив не вніс. Таким чином на момент укладення договору 7 липня 2007 року ОСОБА_2 не мав ніяких коштів для виконання своїх зобов’язань за договором, а також обом сторонам було відомо про відсутність тої документації, яку кооператив за договором повинен був надати ОСОБА_2 протягом 7 днів з моменту його підписання.

З показів представника позивача та свідків вбачається, що кооператив фактично проводив пошук фізичної чи юридичної особи, яка може звершити будівництво будинку і хоча не можливо чітко визначити правову природу оспорюваного договору, разом з тим він повинен відповідати вимогам ЗУ „Про інвестиційну діяльність", який визначає, що об’єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об’єкти житлового будівництва в разі їх фінансування фізичними особами.

Таким чином суд вважає встановленим факт того, що станом на 7 липня 2007 року сторони не досягли домовленості по всіх істотних умовах договору, а також його форма не відповідає вимогам як Статуту кооперативу, так і вимогам закону, тому договір є неукладеним.

Разом з тим ст. 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором чи законом. В позові ставиться вимога про визнання угоди неукладеною, проте такого способу захисту цивільного права не передбачено. Також цей спосіб не визначений самим оспорюваним договором і позивач не навів норму іншого спеціального закону, що такий спосіб передбачав би. Тому хоча суд вважає, що при укладенні договору не були дотримані вимоги закону, в позові необхідно відмовити з зазначених вищу підстав.

Вимоги щодо повернення судових витрат представником позивача не заявлялись.

На підставі ст. 207, 208, 638, 639 ЦК України, Статуту будівельного кооперативу „Машинобудівник", керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов житлово-будівельного кооперативу „Машинобудівник" до ОСОБА_2 про визнання договору неукладеним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.