06.06.2011

Справа № 2-286/11

Р і ш е н н я

І м е н е м  У к р а ї н и

06 червня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –судді Алтуніна О.В.,

при секретарі Савчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні квартирою -

в с т а н о в и в :

Позивач в судовому засіданні підтримав уточнений позов,  пояснивши, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.10.2004 року. У даній квартирі без будь-яких правових підстав проживають ОСОБА_3, ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_4 На його вимогу відповідачі відмовляються виселитись, чим чинять перешкоди у користуванні вищевказаною квартирою. Просив усунути такі перешкоди шляхом виселення даних осіб з належної йому квартири.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заперечували проти позову, посилаючись на те, що квартира, на яку вказує позивач має номер один і розташована на другому поверсі будинку АДРЕСА_2. В даній квартирі вони мешкають з 1996 року і де саме знаходиться квартира №19-б їм не відомо.

Орган опіки та піклування Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області надав заяву про розгляд справи у відсутність його представників.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин, які згідно з ч. 1 ст.61 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 07.11.2000 року гуртожиток по АДРЕСА_2 у смт.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області визнано житловим будинком згідно із розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №400-р (а.с.57).

На підставі свідоцтва Ювілейної селищної ради про право власності від 14.10.2004 року позивачу належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.9).

Дана квартира розташована на другому поверсі вказаного будинку, що вбачається з технічного паспорту на квартиру Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»від 30.09.2004 року (а.с.14-15).

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 з 30.07.1996 року та 09.02.2006 року відповідно, про що свідчить відповідна відмітка в їх паспортах. Право власності на дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.10.2002 року (а.с.84).

Неповнолітній ОСОБА_4 доводиться сином ОСОБА_3 та проживає разом з нею, що визнано сторонами в судовому засіданні (свідоцтво про народження НОМЕР_1, видане 01.12.1997 року виконкомом Ювілейної селищної ради народних депутатів Дніпропетровського району).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що з 1990 по 1995 рік вона проживала в спірній квартирі в гуртожитку по АДРЕСА_2 у смт.Ювілейне, де зараз проживають відповідачі. ОСОБА_3 в цей час проживала на першому поверсі разом із мамою, а в спірній квартирі проживала бабуся, за якою доглядав ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що з 1986 по 1994 рік він проживав у цьому ж гуртожитку. В той час ОСОБА_3 проживала на першому поверсі разом із матір?ю. В спірній квартирі проживала ОСОБА_7, а потім бабуся, після смерті якої квартиру виділили ОСОБА_1

Згідно пояснень свідка ОСОБА_9 вона проживає в даному гуртожитку на першому поверсі. ОСОБА_3 доводиться їй донькою. В 1996 році ОСОБА_3 переїхала мешкати на другий поверх цього гуртожитку в квартиру №1. Аналогічні свідчення дали ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт проживання відповідачів та неповнолітнього ОСОБА_4 в належній позивачеві квартирі АДРЕСА_1 знайшов свого підтвердження.

Дана обставина також вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.06.2006 року, за текстом якої ОСОБА_3 самовільно зайняла приналежне позивачеві житлове приміщення по АДРЕСА_1 (а.с.12).

Доводи відповідачів і показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що займана відповідачами квартира має перший номер, спростовуються витягом з технічного паспорту на квартиру Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»від 30.09.2004 року, згідно якого квартира АДРЕСА_2 розташована на першому поверсі (а.с.56).

При цьому відповідачі вселились до спірної квартири без належної правової підстави, якою на той час мав би бути ордер на жилу площу в гуртожитку  (ст.129 ЖК України). Про це свідчить і пояснення самої відповідачки ОСОБА_3 щодо обставин вселення в квартиру у 1996 році. Так, в судовому засіданні відповідачка зазначила, що усний дозвіл на вселення в спірну квартиру вона отримала від покійного коменданта гуртожитку, яка надала їй відповідні ключі. Будь-яких документів на вселення вона не отримувала.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Користування житловим приміщенням здійснюється в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Відповідачі не набули самостійного права на житло на підставах, передбачених законом і будь-яких договірних відносин із власником квартири не мають.

Таким чином, вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні квартирою у наведений ним спосіб є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України з відповідачів солідарно підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп., сплачені позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 79, 88, 212, 214 ЦПК України, ст.ст.16,  386, 391 ЦК України, ст.9, 129, 150, 156  ЖК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні квартирою задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                              О.В.Алтунін