10.06.2011

Справа № 2-4753/11

Р і ш е н н я

І м е н е м  У к р а ї н и

10 червня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алтуніна О.В.,

при секретарі Савчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, пояснивши, що 10 серпня 2007 року на пішохідному переході у м.Підгородне Дніпропетровського району відповідач, керуючи автомобілем «Мерседес Бенц 312Д»д/н НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишилась без годувальника дитина потерпілої –малолітній ОСОБА_2 Просила стягувати з відповідача на користь дитини на відшкодування шкоди по 434 грн. 50 коп. щомісячно, починаючі з 01 січня 2010 року й до досягнення ним повноліття, а в разі навчання –до досягнення 23 років; стягнути одноразово 9 375 грн. 18 коп. за період з 10 серпня 2007 року по 28 лютого 2010 року. Вимоги щодо розміру шкоди обґрунтовувала ст.ст.1195, 1200 ЦК України та встановленим розміром мінімальної заробітної плати, посилаючись на те, що загибла на момент смерті ніде не працювала. Також просила стягнути з відповідача 60 000 моральної шкоди.

Відповідач та його представник пред?явлений позов визнали частково та просили зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди на 50%, посилаючись на грубу необережність потерпілої та матеріальне становище відповідача. Повністю заперечували вимоги про відшкодування моральної шкоди.  

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин, які згідно з ч. 1 ст.61 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що 10 серпня 2007 року на а/д Знам?янка-Луганськ-Ізварино у м.Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мерседес Бенц 312Д»д/н НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.

На день смерті ОСОБА_5 ніде не працювала і на її утриманні знаходився малолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті матері ОСОБА_2 залишився сиротою та проживає зі своєю тіткою –позивачкою ОСОБА_1, яка розпорядженням органу опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації №288-р від 27.01.2009 року була призначена його опікуном.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому шкода, заподіяна особі і майну громадянина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла незалежно від наявності вини (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача. У даних правовідносинах цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Згідно вимог ч.2 ст.1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Виходячи з вимог наведених норм, суд погоджується із позивачкою щодо розміру щомісячного відшкодування на утримання малолітньої дитини потерпілого, який повинен становити в даному випадку 1/2 мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідному періоді виплати відшкодування. Відшкодування слід призначити з  10 серпня 2007 року й до досягнення дитиною повноліття (п. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України).  

З огляду на встановлений законодавцем розмір мінімальної заробітної плати у період, що минув з того часу і до визначеної позивачкою дати (28 лютого 2010 року),  підлягає до стягнення одноразово за період з 10 серпня 2007 року по 28 лютого 2010 року включно 8 989 грн. 09 коп. (за серпень 2007 року –440 грн. х ?? х 22 дня = 156,09 грн.; за вересень 2007 року - 440 грн. х ? = 220 грн.; з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р. –460 грн. х 1/2 х 3 міс. = 690 грн.; з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. –515 грн. х 1/2 х 3 міс.= 772,5 грн.; з 01.04.2008 р. по 30.09.2008 р. –525 грн. х 1/2 х 6 міс.= 1575 грн.; з 01.10.2008 р. по 30.11.2008 р. –545 грн. х 1/2 х 2 міс. = 545 грн.; з 01.12.2008 р. по 31.03.2009 р. –605 грн. х 1/2 х 4 міс. = 1210 грн.; з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р. –625 грн. х 1/2 х 3 міс. = 937,5 грн.; з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р. –630 грн. х 1/2 х 3 міс. = 945 грн.; за жовтень 2009 року –650 грн. х 1/2 = 325 грн.; з 01.11.2009 р. по 31.12.2009 р. –744 грн. х 1/2 х 2 міс. = 744 грн.; з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р. –869 грн. х 1/2 х 2 міс. = 869 грн.).

Надалі, починаючи з 01 березня 2010 року до стягнення підлягає по 434,5 грн. щомісячно (869 грн. х 1/2 = 434,5 грн.), виходячи з визначених позивачкою меж позовних вимог.   

Суд відмовляє в стягненні даних сум до досягнення ОСОБА_2 23 років в разі його навчання, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючі наведені положення закону, суд вважає, що визначений позивачкою розмір моральної шкоди відповідає характеру та обсягу завданих малолітньому ОСОБА_2 моральних страждань, засадам розумності, виваженості та справедливості, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.  

Доводи відповідача щодо зменшення розміру відшкодування в зв’язку з грубою необережністю потерпілої суперечать вимогам закону, оскільки вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника (ч.3 ст.1193 ЦК України).

Підстав для застосування норм ч.4 ст.1193 ЦК України суд не вбачає.

Згідно вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 109 грн. 19 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 84, 88, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 23, 79, 88, 1166-1168, 1193, 1195, 1200 ЦК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_2 8 989 грн. 09 коп. шкоди у зв?язку з втратою годувальника за період з 10 серпня 2007 року по 28 лютого 2010 року.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_2 434 грн. 50 коп. щомісяця на його утримання у зв?язку з втратою годувальника, починаючи з 01 березня 2010 року й до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_2  60 000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 100 грн. 69 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                           О.В.Алтунін