Справа № 2-а-1528/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  02.09.2011    року                                              м. , Одеської області

  Суддя   Кодимського районного суду Одеської області Сопільняк  О. М. розглянувши одноособово відповідно до ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про зобов’язання відповідача провести перерахунок виплат дитині війни та забезпечити їх виплату за шість місяців 2011 року, що передували  зверненню до суду,

В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області, в якому просить зобов’язати відповідача провести перерахунок виплат дитині війни та забезпечити їх виплату за шість місяців 2011 року, що передували зверненню до суду, тобто за період з  18 лютого 2011 року по 18 серпня 2011 року.

 В своєму позові вказав, що відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»зі змінами, внесеними згідно з Законом № 1891-VІ від 16.02.2010 року (надалі Закон № 2195-ІV) він є дитиною війни і згідно ст.6 вказаного Закону має право отримувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, вказане право порушене відповідачем, який впродовж 2011 р. виплачує дане підвищення у розмірі, значно меншому від встановленого ст.6 Закону № 2195-ІV. З цих підстав просить позов задовольнити, оскільки відповідач відмовив у добровільному перерахуванні допомоги.

Представник відповідача 31 серпня 2011 року надав до суду письмове заперечення у якому позовні вимоги позивача не визнав, зазначивши, що позивачеві виплачується щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» та постанов КМУ №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»і №745 від 06 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»у розмірі 49 грн.80 коп. на місяць, тому підстав для задоволення позову не має.

Дослідивши адміністративний позов позивача, письмове заперечення відповідача, а також матеріали адміністративної справи суд встановив наступне.

Згідно п.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пункт 2 вказаної статті встановлює шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що адміністративний позов подано до суду 18 серпня 2011 року. В позові позивач просить розглянути його вимоги за шість місяців, що передували його зверненню до суду. Відтак позов за період з  18 лютого 2011 року по 18 серпня 2011 року є прийнятним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV від 18 листопада 2004 року, який набув чинності 01 січня 2006 року, має статус дитини війни, оскільки на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) йому було менше 18 років. Статус «дитини війни»підтверджується відповідним штампом у пенсійному посвідченні позивача.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV позивач, як дитина війни, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру належного позивачеві щомісячного підвищення до пенсії розмір прожиткового мінімуму, встановлений на відповідні періоди, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»до ст. 6 Закону № 2195-ІV були внесені зміни, відповідно до яких особам, які мають статус «діти війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір вказаної надбавки відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року для учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни становив 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для інших учасників війни - 10%.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому у п.6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Виходячи з того, що редакція ст.6 Закону №2195-ІV від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року у відповідності з вимогами ч.2 ст.152 Конституції України відновилася попередня редакція цієї статті, яка встановлювала право позивача, як дитини війни, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Така редакція ст.6 Закону № 2195-ІV діяла до 19 червня 2011 року до набрання чинності Законом України №3491-VІ від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік».

Статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі: з 1 січня - 750 грн., з 1 квітня - 764 грн., з 1 жовтня - 784 грн., з 1 грудня - 800 грн., отже розмір належного позивачеві підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», складає: з 1 січня –225 грн.; з 1 квітня –229 грн.20 коп.; з 1 жовтня –232 грн.20 коп., з 01 грудня - 240 грн.

Судом же встановлено, що у 2011 році належне позивачеві підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі 49 грн.80 коп., що не відповідає розміру підвищення, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому, посилання на те, що з травня місяця 2008 року після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року належне позивачеві підвищення повинно виплачуватись у розмірі, встановленому п.8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», зокрема: з 22 травня –48 грн. 10 коп., з 01 липня –48 грн. 20 коп. та з 01 жовтня –49 грн. 80 коп. суд визнає безпідставним, а виплату належного підвищення у зазначених у постанові КМУ розмірах - неправомірною, оскільки після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 було поновлено дію ст. 6 Закону № 2195-ІV у редакції, яка встановлювала розмір підвищення дітям війни на рівні 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної в залежності від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, відповідач нараховував та виплачував позивачеві підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст.6 Закону № 2195-ІV, а у розмірі, встановленому підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, яка суттєву звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.

Отже, виплачене позивачеві підвищення за період з 18 лютого 2011 по 23 липня 2011 рік підлягає перерахуванню та виплаті виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, визначених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний період.

Відповідно до п/п. 1 п. 1 ст. 256 КАС постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Разом з цим задоволенню не підлягають вимоги позивача за період з 23 липня 2011 року по 18 серпня 2011 року, оскільки Законом України №3491-VІ від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набув чинності з 19 червня 2011 року, були внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», зокрема Перехідні положення доповнені п.4, яким установлено, що в 2011 році  норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання цих вимог Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 від 06 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набула чинності 23 липня 2011 року, п.6 якої встановлено, що дітям війни, крім тих, на які поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49 грн.80 коп. Відтак, нарахування позивачеві зазначеного підвищення за період з 23 липня 2011 року і до 18 серпня 2011 року здійснюється відповідно до законодавства, чинного на цей період.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 183-2185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 П О С Т А Н О В И В:

 Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1  за період з 18 лютого 2011 року по 23 липня 2011  року щомісячне підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність за відповідні періоди, з врахуванням фактично виплачених та отриманих позивачем сум допомоги.

 В задоволенні решти позову відмовити.

 У відповідності з вимогами п/п. 1 п. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду.

 Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя О. М.Сопільняк