ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.11 Справа № 9/5009/1797/11
м. Запоріжжя
За позовом Якимівського орендного підприємства “Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування” (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівна, вул. 50 років Жовтня, буд. 2А)
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення суми 2507,24 грн.
Суддя Боєва О.С.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 7 від 29.12.2010р.);
Від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № ВРК 325518 від 06.05.2011р.)
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 2507,24 грн.
Ухвалою суду від 08.04.2011р. порушено провадження у справі № 9/5009/1797/11, судове засідання призначено на 12.05.2011р. В судовому засіданні 12.05.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 01.06.2011р., потім - до 07.06.2011р.
07.06.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. 05.12.2007р. між сторонами було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 166/07. На виконання умов договору, позивачем у період з 21.02.2009р. по 15.04.2009р. були надані відповідачу послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання на суму 2507,24 грн. Однак відповідачем, в порушення умов договору, отримані послуги не були сплачені. На підставі ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України, договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 166/07 від 05.12.2007р. просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, зокрема, про наступне. Заборгованість в розмірі 2507,24 грн., яка заявлена позивачем до стягнення, становить різницю між кількістю теплової енергії, яку відповідач мав оплатити за умовами договору та кількістю теплової енергії виставленої позивачем до сплати. При укладенні договору позивачем був зроблений детальний помісячний розрахунок кількості теплової енергії, необхідної для опалення нежитлового приміщення відповідача. Даний розрахунок є додатком 1 до договору. Відповідачем протягом дії договору вносилась плата за теплову енергію саме згідно додатку 1 до договору. Тож, відповідач вважає, що заборгованість за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 166/07 від 05.12.2007р. у нього відсутня і позивач в даному випадку намагається стягнути з нього плату за значну більшу кількість теплової енергії ніж передбачено умовами договору. На підставі викладеного, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
05.12.2007р. між Якимівським орендним підприємством “Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування” (Виконавець послуг з теплопостачання, позивач у справі) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (Споживач, відповідач у справі) був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 166/07, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а останній –своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (п. 1.1.).
Відповідно до п. 10.1., договір укладається на 1 рік і набирає чинності після підписання. Договір вважається щороку продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку дії однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Згідно з п. 1.4. договору кількість теплової енергії, відпущеної Виконавцем Споживачу (субспоживачу) для опалення і вентиляції, встановлюється згідно до температури зовнішнього повітря, згідно СНіП 2.01.01-82.
Орієнтовано відпуск складатиме:
1 кв. 3,5 Гкал при макс. год. відпуску 0,003022 Гкал/год
2 кв. 0,3 Гкал при макс. год. відпуску 0,003022 Гкал/год
3 кв. ––Гкал при макс. год. відпуску ––– Гкал/год
4 кв. 2,4 Гкал при макс. год. відпуску 0,003022 Гкал/год
Усього за вказаний час 6,2 Гкал.
Додатком 1 до договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 166/07 від 05.12.2007р., визначені обсяги постачання теплової енергії Споживачу за період з 01.01.2008р. по 31.12.2012р. Так, згідно даного додатку максимально можливе теплове навантаження ЕQ для приміщення відповідача дорівнює 0,003022 Гкал/год.
У п. 1.4. додатку 1 до договору зроблений розрахунок теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам:
1 квартал3,5січень1,3лютий1,2березень1,0
2 квартал0,3квітень0,3травень-червень-
3 квартал-липень-серпень-вересень-
4 квартал2,4жовтень0,3листопад0,8грудень1,3
Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунок виконується щомісяця. Платежі вносяться не пізніше 5 числа наступного місяця за розрахунковий період згідно наданого Виконавцем розрахунку.
Згідно з п. 2.1. договору, тарифи на послуги теплопостачання затверджуються органами місцевого самоврядування. Тарифи на послуги з централізованого опалення та гарячої води становлять 316,24 грн. В разі зміни тарифів і затвердження їх виконкомом міської ради, вони застосовуються сторонами без внесення відповідних змін до даного договору.
Рішенням Виконавчого комітету Якимівської селищної ради від 18.02.2009р. № 52 погоджено зміну тарифу вартості теплоенергії - 659,80 грн./гКал.
У період з 21.02.2009р. по 15.04.2009р. позивачем нараховано відповідачу плату за теплову енергію в сумі 2507,24 грн., виставлено відповідачу рахунки на сплату послуг.
Однак з боку відповідача вказані рахунки сплачені не були.
Тож позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми 2507,24 грн. основного боргу за теплову енергію за період з 21.02.2009р. по 15.04.2009р.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною першою ст. 276 ЦК України передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.
Умовами договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 166/07 від 05.12.2007р. та додатком 1 до нього, сторони узгодили максимально можливе теплове навантаження, необхідне для опалення приміщення відповідача, склали графік обсягів постачання теплової енергії Споживачу за період з 01.01.2008р. по 31.12.2012р.
Із змісту ст. ст. 627, 628 ЦК України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Матеріали справи містять рахунки позивача виставлені відповідачу за надані послуги з теплопостачання за спірний період, згідно яких позивачем відповідачу нараховано значно більшу кількість Гкал. теплової енергії ніж передбачено умовами договору.
Так, згідно рахунку № 827 від 20.03.2009р. опалення за період з 21.02.2009р. по 20.03.2009р. складає 2,4 Гкал., що дорівнює 1583,52 грн. (з ПДВ); згідно рахунку № 1128 від 15.04.2009р. опалення за період з 21.03.2009р. по 15.04.2009р. складає 1,4 Гкал., що дорівнює 923,72 грн. (з ПДВ).
В той же час, дослідивши графік обсягів постачання теплової енергії, судом встановлено, що за повний місяць лютого до стягнення з відповідача графіком передбачено 1,2 Гкал; за повний місяць березня –1,0 Гкал.; за повний місяць квітня –0,3 Гкал.
Таким чином, згідно з умовами договору, що укладений між сторонами, за три повні місяці (лютий, березень, квітень) до стягнення з відповідача підлягає менша кількість теплової енергії (2,5 Гкал.), ніж нарахована позивачем відповідачу за період з 21.02.2009р. по 15.04.2009р. (3,8 Гкал.).
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Враховуючи, що кількість Гкал. теплової енергії, що має бути відпущена, визначена за погодженням сторін, пред’явлення позивачем до стягнення відповідачу теплової енергії в значно більшій кількості Гкал., ніж передбачено умовами договору є безпідставним.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено спожиття відповідачем 3,8 Гкал. кількості теплової енергії за період з 21.02.2009р. по 15.04.2009р., не доведено правомірності нарахування відповідачу такої кількості Гкал і як наслідок не обґрунтовано суму пред’явлену до стягнення.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту у період з 21.02.2009р. по 15.04.2009р. теплову енергію в сумі 2507,24 грн. є необґрунтованими та безпідставними.
У задоволені позову слід відмовити.
Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.С. Боєва
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 14.06.2011р.