ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.11 Справа № 9/5009/1336/11
Суддя Боєва О.С.
м. Запоріжжя
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аврора Автотранс” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114)
про стягнення суми 1715091,61 грн.
Суддя Боєва О.С.
Представники:
Від позивача: не з’явився;
Від відповідача: не з’явився
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 994929,19 грн., з яких: сума 456244,51 грн. –основний борг, сума 47943,68 грн. –неустойка, сума 20096,83 грн. –3% річних, сума 64494,71 грн. –інфляційні втрати, сума 406149,46 грн. –збитки.
Ухвалою суду від 21.03.2011р. порушено провадження у справі № 9/5009/1336/11, судове засідання призначено на 21.04.2011р. Ухвалою суду від 21.04.2011р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.05.2011р.
13.05.2011р. до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, з якої слідує, що у позовній заяві допущено арифметичну помилку в розрахунку основного боргу, замість суми 469490,92 грн. вказана сума 456244,51 грн., також позивач упустив у прохальній частині позовної заяви суму неустойки за несвоєчасне повернення предмету оренди в розмірі 706916,01 грн. Просить стягнути з відповідача суму 469490,92 грн. основного боргу, суму 47943,68 грн. –неустойки по договору оренди, суму 20096,83 грн. –3% річних, суму 64494,71 грн. –інфляційних втрат, суму 706916,01 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету оренди, суму 406149,46 грн. збитків. Також позивачем здійснено доплату державного мита в розмірі 151 грн.
Заява в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 13.05.2011р. Також зазначеною ухвалою судове засідання відкладено на 23.05.2011р.
23.05.2011р. справу розглянуто, прийнято рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
23.05.2011р. до господарського суду від позивача надійшла письмова заява в якій останній зазначає, що позов підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі.
Позивач у судовому засіданні 13.05.2011р. підтримав позовні вимоги, викладенні у позові, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Просить позов задовольнити на підставі ст.ст. 193, 174 ГК України, ст.ст. 509, 526, 762, 785 ЦК України.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114. Згідно з п. 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
26.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аврора Автотранс” (орендар, відповідач у справі) був укладений договір оренди № 1001R09/00, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов’язався передати орендареві, а орендар зобов’язався прийняти в строкове платне користування 5 одиниць вантажних самоскидів IVECO TRAKKER AD 410Т44 (предмет оренди) (п. 1.1.).
Відповідно до п. 3.1. договору, передача в оренду предмету оренди здійснюється сторонами за актом прийому-передачі.
Того ж дня (26.08.2009р.) сторони склали та підписали акти приймання-передачі за якими орендодавець передав, а орендар прийняв три одиниці вантажних самоскидів IVECO TRAKKER AD 410Т44.
01.09.2009р. згідно актів приймання-передачі орендодавцем, відповідно до умов договору, було передано орендарю ще дві одиниці вантажних самоскидів IVECO TRAKKER AD 410Т44.
Згідно з п. 4.1. предмет оренди вважається переданим орендареві з дня підписання акту приймання-передачі, що вказується у п. 3.1. цього договору.
Строк оренди складає 13 місяців з дати, визначеної у п. 4.1. цього договору (4.2.).
Згідно з п. 4.3. строк оренди може бути скорочений лише за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до договору.
Пунктом 5.1. сторони узгодили, що орендна плата сплачується в національній валюті України у розмірі, що є еквівалентним 2000 ЄВРО за кожну одиницю предмету оренди. Розмір орендної плати за місяць користування визначається по курсу НБУ на день оплати (враховуючи ПДВ). Індексація орендних платежів проводиться один раз на рік, по спливу кожних 12 календарних місяців у порядку, погодженому сторонами.
Відповідно до п. 5.2. орендна плата, розмір якої зазначено у п. 5.1. договору, сплачується орендарем за кожний місяць користування предметом оренди, що починається першого числа місяця, а закінчується останнім числом місяця, незалежно від кількості днів в такому місяці.
Згідно з п. 5.3. договору, орендна плата повинна сплачуватись орендарем кожного 20 числа календарного місяця, що передує місяцю, в якому буде відбуватись користування предметом оренди. Якщо 20 число є небанківським днем, то орендна плата повинна бути перерахована на рахунок орендодавця у останній банківській день, що передує 20 числу.
За перший місяць користування, орендна плата сплачується в день підписання акту приймання-передачі предмету оренди, за кількість днів, що залишились до кінця місяця, в якому відбувалась передача предмету оренди орендарю, згідно з актом приймання-передачі (п. 5.4.).
За останній місяць користування, орендна плата сплачується за кількість днів, протягом яких орендар користується предметом оренди, включаючи день передачі цього майна орендодавцю за відповідним актом приймання-передачі (п. 5.5.).
Пунктом 7.1. договору визначений обов’язок орендаря, зокрема:
- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату;
- утримувати предмет оренди у повній справності;
- усувати пошкодження предмету оренди або відшкодовувати збитки, завдані у зв’язку із втратою чи пошкодженням предмету оренди, що виникли не з вини орендодавця;
- повернути предмет оренди у стані, в якому його було отримано в оренду, з урахуванням нормального зносу. Обов’язок відновити предмет оренди при поверненні його орендодавцю до стану, в якому його було надано в оренду (з урахуванням нормального зносу) лежить на Орендарі.
Повернення предмету оренди орендарем орендодавцю по закінченню дії цього договору здійснюється за актом приймання-передачі (п. 3.2.).
Згідно з п. 8.2. договору, предмет оренди повинен бути переданий орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, пов’язаного із цільовим використанням предмету оренди.
Згідно з п.п. 10.1., 10.2. договору, останній вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками та діє до дня закінчення строку оренди.
16.12.2009р. сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору оренди № 1001R09/00 від 26.08.2009р., за якою орендодавець та орендар дійшли згоди про дострокове припинення дії договору оренди з 18.12.2009р. Пунктом 2 додаткової угоди визначений обов’язок орендаря передати предмет оренди орендодавцю 17.12.2009р.
26.03.2010р. сторони підписали акти приймання-передачі до договору оренди № 1001R09/00 від 26.08.2009р., за якими орендар повернув, а орендодавець прийняв вантажні самоскиди IVECO TRAKKER AD 410Т44, які відповідно до п. 1.1., були предметом оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати орендних платежів виконував не належним чином, сплатив лише суму 11038,67 грн. при укладенні сторонами договору.
Тож, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов’язань, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати.
Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості з орендної плати за період з 26.08.2009р. по 18.12.2009р. (за три одиниці) та з 01.09.2009р. по 18.12.2009р. (за дві одиниці) складає 469490,92 грн. (із суми 480529,59 грн. - розмір орендної плати за весь час дії договору, вирахувати суму 11038,67 грн. - часткова оплата відповідача).
В той же час, позивачем при складенні розрахунку допущено арифметичну помилку щодо визначення розміру орендної плати за грудень 2009р. Так, позивачем замість 18 днів грудня, протягом яких діяв договір оренди, нараховано орендну плату на 30 днів.
За таких обставин, суд вважає за необхідне, коригувати розрахунок позивача основної заборгованості з орендної плати наступним чином:
Дата оплатиМісяць, к-сть днів користуванняОрендна плата за 1 одиницю (Євро)К-сть одиницьКурс валюти грн./ЄвроРозмір орендної плати (грн.)Сплачено орендарем
26.08.2009серпень - 6 днів з 31.2000311,40663113246,4111038,67
26.08.2009вересень - 30 днів2000311,40663168439,79
01.09.2009вересень - 30 днів2000211,40190145607,60
18.09.2009жовтень - 31 день2000511,779163117791,63
20.10.2009листопад - 30 днів2000511,889646118896,50
20.11.2009грудень - 18 днів з 31.2000511,87553768954,73
Всього:432936,6611038,67
Тож, згідно з розрахунком, сума заборгованості з орендної плати складає 421897,99 грн. (із суми 432936,66 грн. - розмір орендної плати за весь час дії договору, вирахувати суму 11038,67 грн. - часткова оплата відповідача).
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Нормами ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Приписами ж ч.1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено ст. 629 ЦК України –договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання договірних зобов’язань і погашення вищенаведеної суми заборгованості.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу з орендної плати на підставі договору оренди № 1001R09/00 від 26.08.2009р. задовольняються частково в сумі 421897,99 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму 20096,83 грн. - 3% річних за період з 27.08.2009р. по 15.03.2011р., суму 64494,71 грн. втрат від інфляції за період з 27.08.2009р. по 15.03.2011р.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Слід зазначити, що нарахування 3% річних здійснювалось позивачем з наступного дня після закінчення терміну розрахунку, визначеного у п. 5.3 договору.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд встановив, що розрахунок здійснений позивачем вірно, але 3% річних нараховано на суму заборгованості з орендної плати, визначену позивачем (469490,92 грн.).
Тож, суд вважає за необхідне коригувати даний розрахунок, не зачіпаючи періодів його нарахування: 3% річних нараховуються на суму 421897,99 грн. та складають 18234,81 грн.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, судом встановлено, що періоди його нарахування визначені позивачем невірно.
Згідно листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»при визначенні періоду нарахування інфляційних втрат умовно слід враховувати, що сума, яку внесено у період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо суму внесено у період з 16 по 31 число, розрахунок починається з наступного місяця.
Тож в даному випадку правильним періодом нарахування інфляційних втрат буде –загальний період з вересня 2009р. по лютий 2011р.
Також суд коригує розрахунок втрат від інфляції в частині їх розміру: інфляційні втрати нараховуються на суму 421897,99 грн. та складають 58852,65 грн.
Отже з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції за загальний період з вересня 2009р. по лютий 2011р. в сумі 58852,65 грн. та 3 % річних в сумі 18234,81 грн. за загальний період з 27.08.2009р. по 15.03.2011р .
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 47943,68 грн. пені за загальний період з 27.08.2009р. по 21.05.2010р.
Нарахування пені позивачем також здійснювалось з наступного дня після закінчення терміну розрахунку, визначеного у п. 5.3 договору.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов’язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 9.2 договору визначено, що у випадку прострочення сплати орендної плати, орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки встановленої Національним банком України від суми боргу за кожен день прострочення.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність. Так, згідно положень коментованої статті до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Враховуючи, що від відповідача заяви про застосування позовної давності не надходило, при стягненні з відповідача пені позовна давність не застосовується.
Факт порушення зобов’язання відповідачем суд вважає доведеним, однак розрахунок пені також підлягає корегуванню, оскільки пеню теж нараховано позивачем на помилково визначену суму заборгованості з орендної плати (469490,92 грн.), періоди нарахування судом не змінюються.
Тож пеня нараховується на суму 421897,99 грн. та складає 43082,25 грн.
Отже, до стягнення підлягає пеня в сумі 43082,25 грн. за період з 27.08.2009р. по 21.05.2010р.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення предмету оренди. Неустойка нарахована за період з 18.12.2009р. (дата припинення дії договору) по 26.03.2010р.(фактичне повернення відповідачем предмету оренди) та складає 706916,01 грн.
Згідно з п. 9.2. договору, у випадку несвоєчасного повернення предмету оренди орендодавцю, орендар зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної орендної плати, розмір якої визначений у п. 5.1. цього договору, за користування предметом оренди за час прострочення.
Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була
одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Факт несвоєчасного повернення орендарем предмету оренди підтверджується актами приймання-передачі п’яти одиниць вантажних самоскидів IVECO TRAKKER AD 410Т44 від 26.03.2010р., підписаними обома сторонами.
Однак, перевіривши розрахунок позивача неустойки за несвоєчасне повернення предмету оренди, судом встановлено, що на дату 18.12.2009р. позивачем нарахована заборгованість з орендної плати, тож з метою уникнення подвійного стягнення, суд вважає коригувати період нарахування неустойки.
Отже, неустойка за несвоєчасне повернення предмету оренди нараховується судом за період з 19.12.2009р. по 26.03.2010р. і складає 699775,45 грн.
Таким чином, до стягнення підлягає неустойка за несвоєчасне повернення предмету оренди в сумі 699775,45 грн. за період з 19.12.2009р. по 26.03.2010р.
Окрім іншого, позивачем заявлено вимоги про відшкодування відповідачем збитків в сумі 406149, 46 грн., завданих внаслідок пошкодження предмету оренди. В обґрунтування даної вимоги позивачем надані суду акти технічного огляду п’яти одиниць вантажних самоскидів IVECO TRAKKER AD 410Т44, складених в момент повернення орендодавцю предмету оренди - 26.03.2010р. Вказані акти складено та підписано інженером ОСОБА_1 та затверджені директором ВАТ «АТП-12357»Мороз П.Б.
Також позивачем в якості доказів понесення збитків надані в матеріали справи рахунки, які виставлені позивачу ТОВ «АМАКО Україна»№ К-021579/015242 від 30.09.2010р. на сплату суми 406149,46 грн. та № К-004465/011658 від 14.03.2011р. на сплату суми 174343,32 грн. Доказів оплати вказаних рахунків суду не надано.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані позивачем докази, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування відповідачем збитків у розмірі 406149, 46 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1). втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновленого свого порушеного права (реальні збитки); 2). Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Порядок відшкодування збитків встановлений також главою 25 Господарського кодексу України. Так, відповідно до ст. 224 цього кодексу, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зі змісту цих норм, а також ст.ст. 610, 611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов’язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.
З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстав відповідальності, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених нею збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надані позивачем в обґрунтування своїх вимог акти технічного огляду п’яти одиниць вантажних самоскидів IVECO TRAKKER AD 410Т44, складені 26.03.2010р. не доводять розмір збитків заявлений до стягнення, в зазначених актах взагалі відсутні будь-які дані щодо розміру суми, на яку пошкоджено предмет оренди орендарем.
Рахунки виставлені позивачу ТОВ «АМАКО Україна»№ К-021579/015242 від 30.09.2010р. на сплату суми 406149,46 грн. та № К-004465/011658 від 14.03.2011р. на сплату суми 174343,32 грн. не приймаються судом в якості доказу розміру понесених позивачем збитків, оскільки:
- по-перше, рахунки складені 30.09.2010р. та 14.03.2011р., тобто через півроку та року після повернення предмету оренди відповідачем, тож суд позбавлений можливості встановити чи розрахунок суми ремонту транспортних засобів, які є предметом оренди, складений ТОВ «АМАКО Україна»внаслідок їх пошкодження відповідачем, чи пошкодження транспортних засобів утворилися після повернення предмету оренди внаслідок їх експлуатації .позивачем;
- по-друге, позивачем не надано доказів сплати вказаних рахунків, і як слідство - не доведено понесення реальних збитків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував та документально не довів наявність та розмір збитків в сумі 406149, 46 грн.
З урахуванням зазначеного, позивачу в задоволені вимоги про стягнення суми 406149,46 грн. збитків слід відмовити.
За таких обставин, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аврора Автотранс” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114; р/р 26004301317159 в філії ЗАТ «ОТП Банк»в м. Запоріжжя, МФО 313872, код ЄДРПОУ 35719966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1; р/р 26502010003043 ТОВ «УніКредит Банк», МФО 300744, код ЄДРПОУ 33942232) суму 421897 (чотириста двадцять одна тисяча вісімсот дев’яносто сім) грн. 99 коп. основного боргу, суму 58852 (п’ятдесят вісім тисяч вісімсот п’ятдесят дві) грн. 65 коп. втрат від інфляції, суму 18234 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 81 коп. - 3% річних, суму 43082 (сорок три тисячі вісімдесят дві) грн. 25 коп. пені, суму 699775 (шістсот дев’яносто дев’ять тисяч сімсот сімдесят п’ять) грн. 45 коп., суму 12418 (дванадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 43 коп. витрат на державне мито та суму 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Суддя О.С. Боєва
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 30.05.2011р.