Справа № 22-а-102/11 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів : Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Глинського О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 17 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про визнання неправомірними дій та зобов"язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров"ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи,
В С Т А Н О В И Л А:
05.01.2010 року позивач звернулась до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та зобов"язання його здійснити їй перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної додаткової пенсії, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 2-ої категорії, відповідно до ст.ст.49, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 22.05.2008 року, а також стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 900 гривень.
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 17 лютого 2010 року зазначений вище позов задоволено частково, в межах строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, в редакції чинній на момент розгляду справи. Суд вирішив визнати неправомірними дії відповідача та зобов"язати його здійснити нарахування та виплату позивачеві недоплаченої суми додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, у відповідності до ст.51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2009 року по 17.02.2010 року, з врахуванням виплачених сум. Стягнуто з відповідача в користь позивача 150 гривень витрат на правову допомогу.
Оскаржувана постанова мотивована тим, що позивач, як особа, віднесена до 2-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на отримання додаткової пенсії у розмірі, встановленому ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунковою величиною для обчислення якої є мінімальна пенсія за віком, визначена згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Постанову суду оскаржив відповідач. Просить її скасувати в частині задоволених вимог з підстав неповного з"ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, і постановити нову, якою відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що суд неправильно застосував норму ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", оскільки вона застосовується виключно для визначення розміру пенсії згідно з цим Законом, і не застосував норми закону, які регулюють спірні правовідносини, і підлягають застосуванню, зокрема: постанова Кабінету міністрів України (далі - КМУ) "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету від 03.01.2002 року №1, постанова КМУ "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року №530, постанова КМУ від 16.07.2008 року №654 та Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік".
Апелянт зазначає, що нарахування пенсії здійснюється автоматизовано, видатки на її виплату повинні бути закладені в Державному бюджеті, а тому для виконання судового рішення їм потрібно буде порушувати норми бюджетного законодавства.
В судове засідання сторони не з"явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому це дає суду право у відповідності до ст.41 КАС України розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи, у відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач належить до 2-ої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і перебуває на обліку в Управлінні з 15.08.2002 року, як евакуйована із зони відчуження (а.с.8).
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 51 зазначеного вище Закону, особам, віднесеним до 2-ої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (п.28 розділу ІІ) ст. 51 викладено в новій редакції, згідно якої особам, віднесеним до 2-ої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність(п.п.13 п.28 розділу ІІ).
Судом встановлено, що виплату вказаного виду пенсії відповідач проводив позивачеві, починаючи з 01.01.2008 року, в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(а.с.8).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Визнавши неконституційними положення п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", Конституційний Суд України своїм рішенням відновив дію ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Обмежень щодо застосування зазначених вище статтей в Законі України "Про державний бюджет на 2009 рік" та Законі України "Про державний бюджет на 2010 рік" немає. Обмеження стосуються лише тих соціальних виплат, розрахунковою величиною яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, позивач з 22.05.2008 року має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров"ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача за період в межах річного строку, встановленого ст.99 КАС України, по день ухвалення судового рішення.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про недопустимість застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для нарахування позивачеві вказаних видів пенсії, оскільки реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від відсутності врегулювання цього питання на законодавчому рівні (прогалина в законодавстві).
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
З наведеного випливає, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату державної і додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є аргументовані та підлягають задоволенню.
Відновлення дії ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає розмір щомісячної державної та додаткової пенсії, виключає застосування постанов Кабінету Міністрів України, оскільки закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату вказаних видів пенсії не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки це суперечить ст.22 Конституції України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування в цій частині немає.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне резолютивну частину постанови доповнити словами: "в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком".
Керуючись ст.ст.195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м.Львова від 17 лютого 2010 року - без змін, доповнивши абзац другий її резолютивної частини після слів "у відповідності до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»словами: "в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком"
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: