Справа № 22-а-110/11 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів : Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Глинського О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 08 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про визнання неправомірними дій та зобов"язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи,
В С Т А Н О В И Л А:
04.11.2009 року позивач звернулась до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом про зобов"язання відповідача здійснити їй перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної та додаткової пенсії, як інваліду 3-ої групи, віднесеної до І-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з жовтня 2006 року.
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 08 грудня 2009 року зазначений вище позов задоволено частково. Суд вирішив визнати неправомірними дії відповідача та зобов"язати його здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2008 року, з врахуванням виплачених сум.
Оскаржувана постанова мотивована тим, що позивач, як інвалід 3-ої групи І-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на отримання державної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунковою величиною для обчислення якої є мінімальна пенсія за віком, визначена згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Постанову суду оскаржив відповідач. Просить скасувати її в частині задоволених вимог з підстав неповного з"ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, і постановити нову, якою відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що суд неправильно застосував норму ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", оскільки вона застосовується виключно для визначення розміру пенсії згідно з цим Законом, і не застосував норми закону, які регулюють спірні правовідносини, і підлягають застосуванню, зокрема: постанова Кабінету міністрів України (далі - КМУ) "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету від 03.01.2002 року №1, постанова КМУ "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року №530, постанова КМУ від 16.07.2008 року №654 та Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік".
Апелянт зазначає, що нарахування пенсії здійснюється автоматизовано, видатки на її виплату повинні бути закладені в Державному бюджеті, а тому для виконання судового рішення їм потрібно буде порушувати норми бюджетного законодавства.
В судове засідання сторони не з"явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому це дає суду право у відповідності до ст.41 КАС України розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи, у відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3-ої групи та належить до 1-ої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного вище Закону, особам, віднесеним до 1-ої категорії, які є інвалідами 3-ої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (п.28 розділу ІІ) ст. 50 викладено в новій редакції, згідно якої особам, віднесеним до 1-ої категорії, які є інвалідами 3-ої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність(п.п.12 п.28 розділу ІІ), а в ст.54 визначено максимальний розмір державної пенсії для категорії осіб, до яких відноситься позивач, - 140 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (п.п.15 п.28 розділу ІІ).
Судом встановлено, що виплату вказаних видів пенсії за спірний період відповідач проводив позивачеві, починаючи з 01.01.2008 року, в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме: щомісячну додаткову пенсію - в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а щомісячну державну пенсію - в розмірі 140 % прожиткового мінімуму (а.с.7-8).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Визнавши неконституційними положення п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", Конституційний Суд України своїм рішенням відновив дію ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Обмежень щодо застосування зазначених вище статтей в Законі України "Про державний бюджет на 2009 рік" немає, а ст.71 цього Закону стосується лише тих соціальних виплат, розрахунковою величиною яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, позивач з 22.05.2008 року має право на отримання щомісячної державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров"ю - в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Висновок суду про те, що позивач має право на отримання вказаних видів пенсії, починаючи з 01.01.2008 року, не ґрунтується на нормах закону, оскільки до ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення, нарахування і виплата пенсії позивачеві правомірно здійснювалась на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із змінами внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року, а тому в частині задоволення позовних вимог позивача за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року постанова суду підлягає скасуванню з підстав порушення судом норм матеріального права.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про недопустимість застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для нарахування позивачеві вказаних видів пенсії, оскільки реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від відсутності врегулювання цього питання на законодавчому рівні (прогалина в законодавстві).
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
З наведеного випливає, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату державної і додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є аргументовані та підлягають задоволенню.
Відновлення дії ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає розмір щомісячної державної та додаткової пенсії, виключає застосування постанов Кабінету Міністрів України, оскільки закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату вказаних видів пенсії не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки це суперечить ст.22 Конституції України.
Таким чином, суд першої інстанції в цій частині правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування в цій частині немає.
Керуючись ст.ст. 11, 195, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205 ч.1 п.3, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова задовольнити частково.
Постанову Сихівського районного суду м.Львова від 08 грудня 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року і ухвалити в цій частині нову, якою в задоволенні позовних вимог за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: