Справа № 22-а-431/11 Головуючий у 1 інстанції: Зима І. Є.
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів : Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Глинського О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 12 жовтня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов"язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
в с т а н о в и л а :
10.06.2009 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та зобов"язання його здійснити перерахунок та виплату їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, за період з липня 2007 року по квітень 2009 року включно, а також зобов"язати відповідача, починаючи з травня 2009 року нараховувати та виплачувати вказану допомогу у розмірі та порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 12 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Суд вирішив поновити позивачеві пропущений строк, встановлений ст.99 КАС України, визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов"язати його провести донарахування та виплату позивачеві щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Постанова мотивована тим, що після ухвалення рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, було відновлено дію норми ст.43 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Постанову суду оскаржив відповідач. Просить її скасувати в частині задоволених судом вимог позивача з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити в цій частині нову, якою відмовити позивачеві у задоволені вимог.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд безпідставно поновив позивачеві строк, встановлений ст.99 КАС України, і задовольнив вимоги, заявлені поза межами річного строку, чим порушив ст.100 цього Кодексу. Крім того, апелянт не визнає себе відповідачем по даній справі, оскільки не є головним розпорядником бюджетних коштів.
Порушення норм матеріального права на думку апелянта полягає у неправильному застосуванні судом до спірних правовідносин норм Закону України "Про загальнообов"язкове державне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", оскільки нарахування вказаного виду допомоги позивачеві, як застрахованій особі, визначено постановою Кабінету Міністрів України №13 від 11.01.2007 року, якою затверджено порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та загальнообов"язкового державного соціального страхування, і якою вони керувались при нарахуванні та виплати допомоги позивачеві, оскільки вона є обов"язковою до виконання у відповідності до ст.117 Конституції України, а тому немає жодних правових підстав визнавати їхні дії неправомірними.
Апелянт зазначає, що при здійсненні виплати допомоги у 2008 році вони керувались ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми", в редакції Закону №107-УІ від 28.12.2007 року, яка визначала, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень, а тому саме норму цього Закону суд повинен був застосувати при вирішенні спору за 2008 рік.
В судове засідання сторони не з"явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому це дає суду право у відповідності до ст.41 КАС України розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи, у відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності ст.99 КАС України, в редакції чинній на момент звернення позивача до суду, адміністративний позов можна було подати до адміністративного суду протягом одного року, який обчислювався з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.100 КАС України, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваної постанови, пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягала одна із сторін.
Враховуючи те, що позивач про порушення свого права повинна була дізнатись при отриманні щомісячних платежів вказаного виду допомоги, а також після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні ст.ст.99, 100 КАС України (а.с.14), але суд не застосував норми ст.100 КАС України до вимог, заявлених позами межами річного строку, колегія суддів вважає, що строк поновленню не підлягає, оскільки позивачем не наведено причин його пропуску, які б суд міг визнати поважними.
Таким чином, у відповідності до ст.100 КАС України, в редакції, чинній на момент ухвалення постанови, в задоволенні позовних вимог за період з 01.07.2007 року по 10.06.2008 року необхідно відмовити за пропуском строку, а тому колегія перевіряє законність ухваленого судового рішення в межах строку, визначеного ст.99 КАС України, за період з 10.06.2008 року по 31.12.2008 року.
Судом встановлено, що допомога по догляду за дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку була призначена позивачеві, як застрахованій особі.
З січня 2008 року така допомога виплачувалась позивачеві відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»із змінами, внесеними пунктом 23 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень 00 копійок, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача (а.с.13-14).
До внесення зазначених вище змін і після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року (з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року), допомога по догляду за дитиною особам застрахованим в системі загальнообов"язкового державного страхування повинна була нараховуватись та виплачуватись у розмірі, встановленому ст.43 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який встановлювався правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(п.25 розділу 2) виключено ст.43 зазначеного вище Закону і внесено зміни до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»(п.23 розділу 2), яка з 01.01.2008 року встановлювала розмір допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку і для застрахованих осіб теж, а відтак її норма є спеціальною для регулювання спірних відносин за вказаний період.
Положення п.23 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»не були визнанні Конституційним Судом України неконституційними рішенням від 22.05.2008 року, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року не відповідає вимогам закону. Суд допустив порушення норм матеріального права, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню. На цій підставі постанова суду підлягає скасуванню і в частині задоволення вимог позивача за період з 10.06.2008 року по 31.12.2008 року з ухваленням у цій частині нової про відмову в задоволенні позову за вказаний період.
Керуючись ст.ст.195, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205 ч.1 п.3, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 12 жовтня 2009 року в частині визнання неправомірними дій та зобов"язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачеві державної допомоги по догляду за дитиною, за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі, визначеному Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років щомісячно, скасувати і ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог позивача за вказаний період.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий:
Судді: