Справа № 22-а-240/11 Головуючий у 1 інстанції: Береза В.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів : Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Глинського О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Новороздільської міської ради на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 08 лютого 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Новороздільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов"язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
в с т а н о в и л а :
26.01.2009 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та зобов"язання його здійснити перерахунок та виплату їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, за період з січня 2007 року по грудень 2008 року в розмірі 5888,22 гривень.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 08 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено на підставі ст.100 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України за пропуском строку, встановленого ст.99 цього Кодексу, а також за безпідставністю вимог, заявлених позивачем в межах річного строку.
Постанову суду оскаржила позивач. Просить скасувати постанову суду з підстав неповного з"ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нову, якою задовольнити її вимоги.
Свої доводи обґрунтовує тим, що її зверненню до суду з вказаним позовом передували звернення до відповідача із заявами про перерахунок вказаного виду допомоги, а тому вона вважає, що не пропустила строку, встановленого ст.99 КАС України, оскільки після відмови відповідача в здійсненні перерахунку допомоги на дитину вона звернулась до суду.
Порушенням норм матеріального права, на думку апелянта, є не застосування судом до спірних правовідносин за 2008 рік норми ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми", яка була відновлена після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року.
В судове засідання сторони не з"явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому це дає суду право у відповідності до ст.41 КАС України розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи, у відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності ст.99 КАС України, в редакції чинній на момент звернення позивача до суду, адміністративний позов можна було подати до адміністративного суду протягом одного року, який обчислювався з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.100 КАС України, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваної постанови, пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягала одна із сторін.
Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач про порушення свого права повинна була дізнатись при отриманні щомісячних платежів вказаного виду допомоги, а також після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні ст.ст.99, 100 КАС України (а.с.13), а тому суд правильно відмовив в задоволенні позовних вимог, заявлених позами межами річного строку, оскільки позивачем не наведено причин його пропуску, які б суд міг визнати поважними.
Що ж стосується позовних вимог, заявлених в межах річного строку, а саме: з січня 2008 року по грудень 2008 року, то суд правильно відмовив у їх задоволенні з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 01.01.2008 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась позивачеві відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»із змінами, внесеними пунктом 23 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень 00 копійок, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача (а.с.13-14).
Положення п.23 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»не були визнанні Конституційним Судом України неконституційними рішенням від 22.05.2008 року, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року відповідає вимогам закону.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 08 лютого 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: