Справа № 22-а-229/11 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Н. О.
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів : Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Глинського О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області на постанову Городоцького районного суду Львівської області від 17 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області про зобов"язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії, як дитині війни,
в с т а н о в и л а :
23.02.2009 року позивач звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовом, який уточнив заявою від 28.10.2009 року (а.с.21) про зобов"язання відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячну надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з липня по грудень 2007 року та з травня по грудень 2008 року. В позові виклав клопотання про поновлення строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України.
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 17 листопада 2009 року позов задоволено частково, в межах строку, встановленого ст.99 КАС України, в редакції чинній, на момент розгляду справи. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його нарахувати та виплатити позивачеві надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яку встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскаржувана постанова мотивована тим, що позивач, як дитина війни, має право на підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України і до закінчення бюджетного року, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…», якими обмежувалась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постанову суду оскаржив відповідач. Просить скасувати її в частині задоволення вимог позивача з підстав неповного з"ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права і ухвалити нову, якою відмовити позивачеві у задоволенні його позову.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що задовольняючи позовні вимоги позивача на підставі прийнятого Конституційним Судом України рішень від 22.05.2008 року, суд не врахував положення ст.95 Конституції України, Закону України "Про Державний бюджет" та ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про те, що фінансування вказаного виду соціальної допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, і виключно законом України "Про державний бюджет" визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків. Крім того, апелянт зазначає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними положень законів України "Про державний бюджет", зміни до цих законів у видаткову частину бюджету на відповідний рік не вносились, а тому кошти на виплату підвищення до пенсії у 2008 році були відсутні.
Відповідач зазначає, що немає жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», норми якої застосовує суд при вирішенні даного спору, не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Законодавством не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком", яка є розрахунковою величиною для обчислення підвищення до пенсії згідно ст.6 зазначеного вище Закону. Статтею 28 Закону України "Про загальнообов"язкове пенсійне страхування" визначено мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлений на рівні прожиткового мінімуму, однак, він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Апелянт вважає, що у зв"язку із відсутністю нормативного акту, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком для визначення даного підвищення, встановлення розміру надбавки до пенсії виходить за межі компетенції органу Пенсійного фонду України, а тому при нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії громадянам, які мають статус дітей війни, вони діяли правомірно, керуючись при цьому чинним законодавством.
В судове засідання сторони не з"явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому це дає суду право у відповідності до ст.41 КАС України розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи, у відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом,
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни і підвищення до пенсії йому виплачувалось, починаючи з 01.01.2008 року, в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(п.п.2 п.41 розділу ІІ).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Визнавши неконституційними положення п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", Конституційний Суд України своїм рішенням відновив дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача за період з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення і до закінчення бюджетного року.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта про недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та нарахування такого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, оскільки реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від відсутності встановленого законом іншого мінімального розміру пенсії за віком для обрахування підвищення до пенсії "дітям війни" (прогалини в законодавстві). Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Щодо посилання апелянта на спосіб захисту порушеного права, то згідно з п.6 ст.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фону України від 30.04.2002 р. №8-2 (в редакції від 25.02.2008 р. №5-5) управління призначає (здійснює перерахунок) та виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Таким чином, Управління, в якому позивач перебуває на обліку та отримує пенсію, є належним відповідачем по справі.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, правильно виходив з того, що невиплата підвищення до пенсії позивачеві заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача, і способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, зобов"язуючи відповідача вчинити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії, суд не обмежив такі дії вирахуванням одержаних позивачем коштів, а тому резолютивну частину постанови необхідно доповнити словами: "з врахуванням проведених виплат".
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Городоцького районного суду Львівської області від 17 листопада 2009 року - без змін, доповнивши абзац третій її резолютивної частини словами такого змісту: "з врахуванням проведених виплат".
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: