ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.11 Справа № 5/132/2011
За позовом: Публічного акціонерного товариства
«Краснолучвуглебуд», м. Красний Луч
Луганської області;
до відповідача: Державного підприємства
«Донбасантрацит», м. Красний Луч
Луганської області;
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на
предмет спору, на стороні
відповідача: Головне Управління Державного
казначейства України в Луганській області в
особі Управління Державного казначейства
України м. Красний Луч Луганської області;
про стягнення 172 533 грн. 98 коп.
Суддя Якушенко Р.Є.;
секретар судового засідання: Опренко М.В.;
в присутності представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_1., представник за довіреністю
№ 206 від 14.09.2011;
від відповідача: ОСОБА_2., провідний юрисконсульт,
довіреність № 1-1/1909 від 22.08.2011;
від третьої особи: повноважний представник в судове
засідання не прибув.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Краснолучвуглебуд»(далі –ПАТ «Краснолучвуглебуд», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донбасантрацит»(далі –ДП «Донбасантрацит», відповідача у справі) заборгованості в сумі 111213 грн. 75 коп., інфляційних нарахувань в сумі 48997 грн. 13 коп. за період прострочення з вересня 2008 року по липень 2011 року та 3% річних в сумі 12323 грн. 10 коп. за період прострочення з 01.06.2008 по 01.08.2011.
Позивач посилаючись на норми статей 526, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по внесенню платежів за витрати на збереження та охорону північного промислового майданчика за контрактом № 3 від 14.01.2000.
Державне підприємство «Донбасантрацит» (далі –ДП «Донбасантрацит») відповідач у справі, надав заперечення на позов № 1-7/2049 від 13.09.2011, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки строк позовної давності сплинув 31.12.2005.
Крім того, відповідач подав заяву № 1-7/2048 від 13.09.2011, в якій просить до позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 172533 грн. 98 коп. застосувати, на підставі статті 257 ЦК України, строк позовної давності (а.с.58).
Головне управління Державного казначейства України в Луганській області (далі –ГУ ДКУ в Луганській області) надало письмові пояснення № 15-08/6678 від 14.09.2011, в яких повідомило, що по суті позовних вимог пояснень надати не може, тому що згідно «Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України», затвердженого наказом ДКУ № 136 від 09.08.2004 та пункту 4.8 «Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів», затвердженого наказом ДКУ № 205 від 04.11.2002: «Відповідальність за взяті зобов’язання та цільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів згідно із законодавством.».
Також, повідомило, що надати будь –яку інформацію щодо руху коштів неможливо, оскільки у контракті № 3 від 14.01.2000 та додаткових угодах до цього контракту вказано рахунок ДП «Донбасантрацит», який відкритий у АК ПІБ м. Красний Луч, МФО 304375, рахунок ПАТ «Краснолучвуглебуд»в «Укркомунбанк»м. Красний Луч, МФО 304988, тобто відсутній номер рахунку відкритого в органах казначейства.
При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням наданих сторонами доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до пункту 1.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Краснолучвуглебуд»(в редакції 2006 року) товариство створено відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 12.09.1996 № 439 шляхом перетворення Тресту «Краснолучвуглебуд»у Державне відкрите акціонерне товариство «Краснолучвуглебуд»відповідно до Указу Президента України від 15.06.1996 № 120 «Про корпоратизацію державних підприємств»і від 07.02.1996 № 116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості». Відкрите акціонерне товариство «Краснолучвуглебуд»є правонаступником всіх майнових прав та обов’язків Державного відкритого акціонерного товариства «Краснолучвуглебуд»(а.с.10).
Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Краснолучвуглебуд», що відбулися 25.05.2010, з метою приведення Статуту підприємства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства»відбулася зміна назви на публічне акціонерне товариство«Краснолучвуглебуд», що стало правонаступником всіх майнових прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства «Краснолучвуглебуд»(а.с.14).
Дирекція підприємств, що будуються Державної холдингової компанії «Донбасантрацит»згідно наказу Державного підприємства «Донбасантрацит»№ 1 від 12.05.2003 на виконання наказу Міністерства палива та енергетики України № 119 від 07.03.2003 була реорганізована шляхом утворення відособленого підрозділу «Дирекція підприємств, що будуються»Державної холдингової компанії «Донбасантрацит»(а.с.26).
Відповідно наказу Міністерства палива та енергетики України № 119 від 07.03.2003 (а.с.60) Відкрите акціонерне товариство «Державна холдингова компанія «Донбасантрацит»реорганізована у Державне підприємство «Донбасантрацит».
Наказом ДП «Донбасантрацит»№ 305 від 04.11.2008 відокремлений підрозділ «Дирекція підприємств, що будуються»ліквідовано (а.с.64).
04.11.2008 відповідачем у справі прийнято наказ № 305 «про ліквідацію ВП «дирекція підприємств, що будуються ДП «Донбасантрацит»відповідно, до пункту 5 якого правонаступником прав та обов’язків ліквідованого відокремленого підрозділу є Державне підприємство «Донбасантрацит»(а.с.64).
14.01.2000 між «Дирекцією підприємств, що будуються»Державної холдингової компанії «Донбасантрацит»(Замовником), відповідачем у справі, та Державним відкритим акціонерним товариством «Краснолучвуглебуд»(Підрядником), правонаступником якого є позивач у справі, був укладений контракт № 3 на консервацію будівництва шахти «Краснолуцька –Північна № 1»ДХК «Донбасантрацит»(а.с.20-22).
Пункт 4 контракту передбачає, що джерелами фінансування є кошти державного бюджету, платежі за витрати на утримання та охорону північного промислового майданчика здійснюються у відповідності до довідки, що надається Підрядником щомісячно.
Відповідно до пункту 7.1 контракту Замовник зобов’язується забезпечити фінансування охорони об’єктів, що консервуються північної проммайданчика шахти «Краснолуцька –Північна № 1»при надходженні коштів з державного бюджету.
Умовами контракту не визначено порядок розрахунків за державні кошти, не зазначено рахунку, який відкрито в органах казначейства для фінансування із державного бюджету.
Згідно пункту 8.1 контракту Підрядник зобов’язується забезпечити збереження законсервованих об’єктів з обладнанням та матеріалами, що знаходяться на них на період дії контракту.
Додатковими угодами № 1 від 04.06.2000, № 2 від 04.01.2001, № 3 від 22.03.2002 вносилися зміни до вказаного контракту стосовно вартості виконаних робіт, строків дії контракту та вказано банківські рахунки Замовника, а саме: № 2600430120040, який відкритий у АК ПІБ м. Красний Луч, МФО 304375 (додаткова угода № 2 –а.с.23), р/р № 26000535907 в «Укркомунбанку»м. Красний Луч, МФО 304988 (додаткова угода № 3 –а.с.24).
Проведені відповідачем часткові розрахунки здійснювались за рахунок коштів підприємства, а не за державні кошти.
ДВАТ «Краснолучвуглебуд», правонаступником якого є позивач у справі, виконав свої зобов’язання за контрактом № 3 від 14.01.2000, що підтверджується відповідними довідками за 2001 рік та 2002 рік, які залучено до матеріалів справи, відповідач у справі не розрахувався за виконані роботи у повному обсязі.
За даними бухгалтерського обліку позивача у справі «Замовником» по контракту № 3 від 14.01.2000, структурним підрозділом відповідача у справі, обліковується борг в сумі 156864 грн. 53 коп.
Під час ліквідації структурного підрозділу «Дирекції підприємств, що будуються»за службовим розпорядженням № 10 від 14.01.2009 відповідача у справі (а.с.65) було складено фінансову звітність станом на 31.12.2008 та передаточний баланс.
Згідно розшифровки кредиторської заборгованості ВП «Дирекція підприємств, що будуються»значиться заборгованість в сумі 157 тис. грн. перед ВАТ «Краснолучвуглебуд», правонаступником якого є позивач у справі.
З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача була надіслана претензія № 348 від 08.08.2008 на загальну суму 9441168 грн. 83 коп., в яку увійшла заборгованість 156864 грн. 53 коп. Відповіддю № 1-1/1916 від 09.09.2008 ДП «Донбасантрацит»суму заборгованості визнав, але кошти у повному обсязі за виконані роботи по контракту № 3 від 14.01.2000 сплачені не були (а.с.32), що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом порушеного права та законного інтересу.
Предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення заборгованості за контрактом № 3 від 14.01.2000 в сумі 111213 грн. 75 коп., інфляційних нарахувань в сумі 48997 грн. 13 коп. за період прострочення з вересня 2008 року по липень 2011 року та 3 % річних в сумі 12323 грн. 10 коп. за період прострочення з 01.06.2008 по 01.08.2011 (розрахунки –а.с.8,56).
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на сплив строку позовної давності.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем 08.08.2008 направлена вимога про оплату заборгованості на загальну суму 944168 грн. 83 коп., в яку увійшла заборгованість відповідача за виконані роботи, в тому числі за контрактом № 3 від 14.01.2000 (претензія від 08.08.2008 № 384 –а.с.31).
Відповідач після отримання 08.08.2008 вказаної претензії 26.08.2010 перерахував позивачу 209098 грн. 43 коп. за платіжним дорученням № 509 (а.с.30) за виконанні роботи згідно акту звірення станом на 01.08.2010, з яких 45650 грн. 78 коп. зараховано за контрактом № 3 від 14.01.2000, про що зазначено на акті звірення (а.с.29).
Позивач вважає, що станом на 26.08.2010 заборгованість відповідача за надані послуги за контрактом № 3 від 14.01.2000, на підставі якого заявлено позов, складала 156864 грн. 53 коп.
Судом встановлено, що позивачем в зазначену суму боргу безпідставно включена заборгованість в сумі 21275 грн. 75 коп. за виконані ним роботи у 1997 році.
Отже, заборгованість станом на 26.08.2010 складає 135588 грн. 78 коп.
Після часткової оплати здійсненої відповідачем 26.08.2010 заборгованість за контрактом № 3 від 14.01.2000 складає 89938 грн. 00 коп.
У зв’язку із зменшенням пред’явленої суми боргу, змінюються розрахунки 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Під час розгляду справи позивач подав уточнений розрахунок 3 % річних, сума яких за той же період прострочення складає 10252 грн. 57 коп., інфляційні нарахування –43202 грн. 33 коп.
Відповідач заперечень щодо перерахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань суду не надав.
Оцінивши всі обставини справи, надані докази сторонами, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами за позовом виникли із контракту № 3 на консервацію будівництва шахти «Краснолуцька –Північна № 1»ДХК «Донбасантрацит», правонаступником якого є позивач у справі, за умовами якого відповідач у справі, як Замовник, зобов’язався забезпечити фінансування охорони об’єктів північного майданчику шахти «Краснолуцька –Північна № 1», що консервуються, а позивач у справі, як Підрядник, зобов’язався забезпечити збереження законсервованих об’єктів з обладнанням та матеріалами, що на них знаходяться.
За своєю правовою природою вказаний контракт є договором про надання послуг і до цих правовідносин застосовуються положення розділу I «Загальні положення про зобов’язання», розділу II «Загальні положення про договір», глави 63 розділу III «Послуги. Загальні положення»Книги V Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Порушенням зобов’язання у відповідності до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання.
У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи доведено, що позивач у справі у період з 2001 року по 2002 рік виконав свої зобов’язання за контрактом № 3 від 14.01.2000, що підтверджується відповідними довідками підписаними сторонами за контрактом без зауважень, які залучені до матеріалів справи.
Втім Замовник, відповідач у справі, не оплатив надані позивачем у 2001, 2002 роках послуги по збереженню проммайданчика шахти «Краснолуцька – Північна № 1»на період консервації.
Заборгованість складає 89938 грн. 00 коп., яка заявлена обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.
Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України встановлено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За правилами частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Матеріали справи свідчать, що відповідач у справі вчинив дії по визнанню боргу за виконані роботи за контрактом № 3 від 14.01.2000, а саме: визнав претензію позивача від 08.08.2008 № 384, що підтверджується відповіддю від 09.09.2008 № 11/1916 та частково перерахував заборгованість 26.08.2010.
Отже, перебіг позовної давності перервався, а тому на дату звернення з позовом строк позовної давності не сплинув.
За таких обставин вимоги позивача по стягненню боргу в сумі 89938 грн. 00 коп. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В решті заявленої суми боргу 21275 грн. 75 коп. слід відмовити.
Умовами контракту № 3 від 14.01.2000, на підставі якого заявлено позов, строки розрахунків за надані послуги не визначені.
За правилами частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи доведено що прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання розпочалося з 16.08.2008, оскільки відповідач 08.08.2008 отримав претензію № 384 від 08.08.2008, з вимогою оплатити борг, в тому числі і за контрактом № 3 від 14.01.2000.
За правилами статті 530 ЦК України строк виконання грошового зобов’язання за вказаною вимогою (претензією) наступив 15.08.2008.
Проте, відповідач частково перерахував грошові кошти в сумі 45050 грн. 78 коп. тільки 26.08.2010.
Отже, з 16.08.2008 почалося прострочення.
Позивач керуючись вказаною нормою заявив до стягнення інфляційні нарахування за період прострочення виконання зобов’язання по оплаті боргу з вересня 2008 року по липень 2011 року в сумі 48997 грн. 13 коп.
Судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань. Сума, що підлягає до стягнення складає:
- за період прострочення оплати боргу в сумі 135588 грн. 78 коп. - з вересня 2008 по серпень 2010 року –33219 грн. 24 коп.;
- за період прострочення оплати боргу в сумі 89938 грн. 00 коп. –з вересня 2010 року по липень 2011 року –9983 грн. 09 коп.
Всього підлягають до стягнення інфляційні нарахування в сумі 43202 грн. 33 коп.
В решті заявленої суми інфляційних нарахувань слід відмовити за необґрунтованістю.
З тих же підстав позивач припустився помилки і при розрахунку 3 % річних, крім того невірно встановлена кількість прострочених днів оплати боргу.
Позивач безпідставно вважає, що прострочення оплати розпочалося з 01.06.2008, в той час, як вже встановлено судом прострочення виконання грошового зобов’язання розпочалося з 16.08.2008. Кількість днів прострочення складає: з 16.08.2008 по 26.08.2010 –741 день та з 27.08.2010 по 01.08.2011 –339 днів.
Судом здійснено перерахунок 3 % річних. Сума, що підлягає до стягнення складає:
- за період прострочення оплати боргу в сумі 135588 грн. 78 коп. - з 16.08.2008 по 26.08.2010 –8257 грн. 91 коп.;
- за період прострочення оплати боргу в сумі 89938 грн. 00 коп. –з 27.08.2010 по 01.08.2011 –2505 грн. 94 коп.
Всього підлягають до стягнення 3 % річних в сумі 10763 грн. 85 коп.
В решті заявленої суми інфляційних нарахувань слід відмовити за необґрунтованістю.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в загальній сумі 143904 грн. 18 коп., з яких: 89938 грн. 00 коп. –борг, 43202 грн. 33 коп. –інфляційні нарахування, 10763 грн. 85 коп. –3 % річних.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме: державне мито у сумі 1439 грн. 04 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 196 грн. 84 коп.
Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», вул. Косіора, буд.10, м. Красний Луч Луганської області, 94506, ідентифікаційний код 32446546, на користь Публічного акціонерного товариства «Краснолучвуглебуд», вул. Лутугіна, буд.22, м. Красний Луч Луганської області, 94504, ідентифікаційний код 20164703 - борг у сумі 89938 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 43202 грн. 33 коп., 3 % річних у сумі 10763 грн. 85 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 1439 грн. 04 коп. та 196 грн. 84 коп. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –07.10.2011.
Суддя Р.Є. Якушенко