ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2011 р. Справа № 02/5004/116/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіДемидової А.М.,
суддівКоваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія"
напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.11р.
у справі№ 02/5004/116/11 господарського суду Волинської області
за позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
доТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія"
простягнення суми
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 дов.,
від відповідача не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 04.04.2011 року у справі № 02/5004/116/11 (суддя Костюк С.В.) частково задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" про стягнення 2 791 419 грн. 44 коп. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2712641 грн., з них: 2257830,63 грн. основного боргу, 88375,11 грн. інфляційних нарахувань, 87547,07 грн.-3% річних, 178888,10 грн. пені; в решті позову відмовлено 7.10, 9.3 Договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009 року відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року у справі № 02/5004/116/11 (судді Сініцина Л.М., Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2011 року у справі №02/5004/116/11 скасовано в частині відмови в частковому стягненні інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 74125 грн. 61 коп. інфляційних втрат. В решті рішення залишити без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.09.2009 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі по тексту - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" (далі по тексту - ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго") (покупець) було укладено договір № 06/09-1510 БО-2 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, згідно пунктів 1.1, 2.1 статтей 1,2 якого, постачальник зобов’язувався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язувався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі зазначеному в статті 2 цього договору в період з 1 жовтня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. в обсязі 1700,0 тис.куб. метрів
Згідно абз. 2 п. 4.4 ст. 4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна визначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 №605 зі змінами внесеними формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством і покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником.
Суди встановили, що наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання підтверджується, що на виконання умов договору позивач передав природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 31.10.2009 р. в обсязі 116,499 тис. метра кубічних вартістю 305133,25 грн.; від 30.11.2009 р. в обсязі 378,961 тис. метра кубічних вартістю 992571,61 грн.; від 31.12.2009 р. в обсязі 561,856 тис. метра кубічних вартістю 1471608,73 грн.; від 31.01.2010 р. в обсязі 561,132 тис. метра кубічних вартістю 1469712,44 грн.; від 28.02.2010 р. в обсязі 652,021 тис. метра кубічних вартістю 1707768,18 грн.; від 31.03.2010 р. в обсязі 488,238 тис. метра кубічних вартістю 1278789,07 грн., від 30.04.2010 р. в обсязі 219,243 тис. метра кубічних вартістю 574239,52 грн.; від 31.05.2010 р. в обсязі 47,156 тис. метра кубічних вартістю 123510,61 грн., від 30.06.2010 р. в обсязі 38,852 тис. метра кубічних вартістю 101760,85 грн.; від 31.07.2010 р. в обсязі 19,329 тис. метра кубічних вартістю 50626,37 грн., від 30.09.2010 р. в обсязі 26,407 тис. метра кубічних вартістю 78110,00 грн.; всього на суму 8153830,63 грн.
В пункті 5.1. статті 5 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 кубічних метрів природного газу становить 2020,25 грн. без урахування податку на додану вартість збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ-2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 122,00 грн., крім того ПДВ-20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2182,66 грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ-2619,19. Додатковою угодою 35 від 06.08.2010 р. ціну за 1000 куб. м. природного газу збільшено до 2957,93 грн. з ПДВ.
Крім того, суди зазначили, що як підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково і згідно розрахунку боргу за період з 18.11.2009 р. по 22.09.2010 р. відповідачем сплачено 5896000,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ склала 2257830,63 грн. (8153830,63-5896000,00=2257830,63)
В подальшому, 16.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" (первісний кредитор) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (новий кредитор) було укладено договір №14/10-145, відповідно до умов якого якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги частини боргу боржника первісного кредитора-Державного комунального підприємства "Луцьктепло" по зобов'язанням які виникли за договором на постачання теплової енергії від 28.12.2007 р. №1, укладеним між первісним кредитором та боржником, у січні 2010 року у сумі 2742461,34 грн., у лютому 2010 року у сумі 8917675,69 грн. та у березні 2010 року у сумі 8339862,97 грн. і не оплачені станом на 01.04.2010 р., що підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 01.04.2010 р.; за цим договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання-сплатити грошові кошти в розмірі 20000000,00 грн.
Так, 20.04.2010 р. відповідач направив на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20000000,00 грн. за №146/01-4, яка була отримана 20.04.2010 р. за вхідним номером № 4753/2.
Відповідно до положень частин 1,2 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій вірно врахували зарахування зустрічних однорідних вимог при проведенні розрахунків в редакції відповідача з 20.04.2010 р.
Згідно приписів ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, оскільки основний борг в сумі 2257830,63 грн. доведений матеріалами справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд попередньої інстанції, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1,3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частин 2,3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суди встановили, що в п. 7.2 ст. 7 договору сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (пункт 7.10 статті 7 договору). Відповідно до наданого суду розрахунку позивача пеня в сумі 180237, 79 грн. нарахована за період з 21.07.2010 р. по 21.01.2011 р., за 184 дні.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано врахував контррозрахунок пені відповідача та стягнув з відповідача пеню в сумі 178888, 00 грн. за період з 22.07.2010 р. по 21.01.2011 р., а також, правомірно відмовлено в частині стягнення пені в сумі 1349,69(180237,79-178888,10=1349,69).
Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Згідно статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів в обґрунтування підстав для зменшення розміру пені, суди попередніх інстанцій правомірно не застосовували норми пункту 3 статті 83 ГПК України.
Згідно ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого розрахунку позивача сума, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з листопада 2009 року по грудень 2010 року становить 262500 грн. 72 коп.
Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру заборгованості, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
При нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця-червня.
Як вірно вказав суд апеляційної інстанції, ДК "Газ України" було здійснено обгрунтований та правомірний розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2009 року по грудень 2010 року в сумі 262500,72 грн., яка підлягає до стягнення.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції. що рішення суду першої інстанції в частині відмови в частковому стягненні інфляційних втрат в сумі 74125,61 грн. (262500,72-188375,11=74125,61), підлягає скасуванню.
Крім цього, відповідно до розрахунку позивача розмір 3% річних становить 90850,30 грн. Згідно вказаного розрахунку, зарахування зустрічної позовної вимоги на суму 4500000 грн. позивачем проведено 30.04.2010 р.
Разом з тим, апеляційний суд встановив, що матеріалами справи підтверджується, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог отримана позивачем 20.04.2010 р. та зареєстрована за вх. № 4753/2.
На підставі викладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши заяву про зарахування зустрічних позовних вимог, дійшов правильного висновку, що сума 3% річних підлягає стягненню саме за розрахунком відповідача в розмірі 87547,07 грн..
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.11р. по справі № 02/5004/116/11 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Суддя С.С. Коваленко
Суддя І.М. Волік