ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.11 Справа № 26/159/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЕЯ”, м.Павлоград Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгової фірми „Співдружність”, м.Луганськ
про стягнення 78738 грн. 02 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача –представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність №19/09 від 19.09.2011;
від відповідача –представник не прибув.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 31997 грн. 90 коп., пені в сумі 43834 грн. 54 коп., 3% річних в сумі 720 грн. 61 коп., інфляційних нарахувань в сумі 2184 грн. 99 коп.
Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 №01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.
Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гея” (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговою фірмою „Співдружність” (відповідач, покупець) 01.02.2010 був укладений договір, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити партіями у власність покупця продукцію в асортименті. Конкретні умови по найменуванню, ціні, асортименту та кількості кожної партії обумовлюються в додатках, які є невід’ємною частиною даного договору (п.1.1 договору), а покупець зобов’язався приймати продукцію та оплачувати її згідно умов договору (п.1.2).
Відповідно до п.1.3 договору постачальник поставляє продукцію відповідно до заявок покупця.
Згідно п.2.1 договору поставка продукції здійснюється партіями протягом строку дії цього договору. Партія продукції формується згідно замовлення покупця, яке подається постачальнику в письмовій або усній формі не пізніше 3-х робочих днів з дня поставки.
Ціна на продукцію встановлюється постачальником відповідно з цінами, діючими на момент подачі покупцем замовлення, фіксується в додатках, а також зазначається в рахунку та накладній на партію продукції (п.3.1 договору).
Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що оплата вартості кожної партії продукції здійснюється покупцем в безготівковій формі на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки продукції постачальником та приймання товару покупцем за кількістю та якістю.
Моментом поставки вважається дата фактичного надходження продукції на склад покупця і підписання відповідної накладної. Право власності на продукцію та ризик випадкової загибелі або пошкодження переходять від постачальника до покупця в момент її поставки (п.4.3).
Відповідно до п.5.1 договору за прострочення виконання зобов’язань по цьому договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення з третього дня прострочення.
Позивач на виконання умов договору здійснював відповідачу поставку кондитерських виробів на загальну суму 161159 грн. 09 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с.14-26), які підписані відповідачем без зауважень і заперечень та скріплені печатками підприємств.
Відповідач отриманий товар своєчасно не оплатив, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 31997 грн. 90 коп., на яку позивач нарахував пеню в сумі 43834 грн. 54 коп., 3% річних в сумі 720 грн. 61 коп., інфляційні в сумі 2184 грн. 99 коп., та звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договором від 01.02.2010 сторони передбачили строк оплати поставленої продукції (п.3.3 договору).
28.09.2010 позивач звернувся до відповідача з претензією б/н, в якій просив погасити заборгованість, яка склалася в сумі 45214 грн. 59 коп.
Гарантійним листом б/н від 02.11.2010 відповідач гарантував оплату щотижнево вказаної заборгованості.
За період з 04.11.2010 по 19.11.2010 відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 13216 грн. 69 коп.
Претензію позивача від 03.03.2011 відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.
Враховуючи викладені приписи законодавства позивачем доведено, а відповідачем не оспорено порушення останнім зобов’язань за договором №б/н від 01.02.2010 в частині оплати поставленої продукції, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 31997 грн. 90 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.5.1 договору за прострочення виконання зобов’язань по цьому договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення з третього дня прострочення.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 22.11.2010 по 23.08.2011 в сумі 43834 грн. 52 коп. є обгрунтованими частково, враховуючи приписи вищевказаних норм законодавства, тому з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 22.11.2010 по 23.08.2011 в сумі 3723 грн. 15 коп. (31997,90*274*2*7,75/365/100).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних за період з 22.11.2011 по 23.08.2011 в сумі 720 грн. 61 коп. та інфляційні нарахування в сумі 2184 грн. 99 коп.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 06.10.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гея” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгової фірми „Співдружність” задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова фірма „Співдружність”, вул.2-га Краснознамьонная, б.16В, м.Луганськ, код 30694979 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гея”, вул.Гагаріна, б.11, м.Павлоград Дніпропетровської області, код 23070144 заборгованість за договором №б/н від 01.02.2010 в сумі 31997 грн. 90 коп., пеню в сумі 3723 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 720 грн. 61 коп., інфляційні нарахування в сумі 2184 грн. 99 коп., державне мито в сумі 386 грн. 27 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн. 77 коп., видати наказ позивачу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 11.10.2011.
Суддя С.С. Єжова