ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.11                                                                                 Справа № 28/161/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали  за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДІНГРІДІЄТС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія", м. Луганськ

про стягнення 165 072 грн. 38 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув          

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 103 128 грн. 30 коп., інфляційних нарахувань у сумі 6 124 грн. 37 коп., пені у сумі 9 622 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 46 196 грн. 81 коп., судові витрати та витрати на правову допомогу.

У поясненні до справи № 11/09 від 12.09.2011 позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 103 128 грн. 30 коп., пеню у сумі 7 776 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 1532 грн. 21 коп., інфляційні нарахування 1321 грн. 61 коп., судові витрати та витрати на правову допомогу.

Дане пояснення фактично є заявою про зменшення позовних вимог, воно направлене відповідачу, про що свідчить опис вкладення від 07.10.2011 та фіскальний чек № 5508 від 07.10.2011, тому приймається судом до розгляду. Позивач у даному поясненні, як і в позовній заяві просить стягнути витрати на правову допомогу, не вказуючи при цьому їх розмір та не обґрунтовуючи їх.

У поясненні до справи № 8/10 від 07.10.2011 позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 103 128 грн. 30 коп., пеню у сумі 7 776 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 1532 грн. 21 коп., інфляційні нарахування 1321 грн. 61 коп., судові витрати та витрати на правову допомогу у сумі 11 000 грн. та 1230 грн. 12 коп. витрат, пов’язаних з розглядом справи № 28/161/2011.

В даному поясненні позивач визначився з сумою витрат на правову допомогу, однак доказів направлення цього пояснення відповідачу позивач не надав, чим позбавив відповідача права подати заперечення на вимоги позивача щодо саме витрат на правову допомогу.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Представники сторін до судового засідання не прибули, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.09.2011, причини неявки суду не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористалися.

Суд, враховуючи, що строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, спливає 26.10.2011, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами за відсутності представників сторін, явка яких судом не визнавалась обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір постачання № 10 від 13.01.2011, за умовами якого постачальник зобов’язується протягом терміну дії цього договору передати покупцю у власність товар, найменування якого наведене в п.1.2 договору, а покупець зобов’язується приймати товар і оплачувати його в порядку, визначеному цим договором.

Товар надається постачальником представнику покупця на підставі доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей, оформленого відповідно до вимог законодавства (п. 2.4).

Покупець сплачує 100% ціни за товар протягом 14 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № 6 від 13.01.2011 на суму 37 501 грн. 20 коп., № 20 від 03.02.2011 на суму 3 125 грн. 10 коп., № 72 від 28.03.2011 на суму 62 502 грн. поставив товар на загальну суму 103 128 грн. 30 коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями № ААА 504154 від 13.01.2011, № ААА 504206 від 08.04.2011 та підписами представника відповідача на видаткових накладних, скріплених печатками обох підприємств.

Даний товар відповідачем сплачений не був, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення договору постачання № 10 від 13.01.2011.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведено наявність заборгованості відповідача за договором № 10 від 13.01.2011 у сумі 103 128 грн. 30 коп. Факт отримання товару та наявність заборгованості відповідачем не спростований. Актом звірення розрахунків сторони узгодили заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 103 128 грн. 30 коп., акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох підприємств.

За таких обставин, сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі у сумі 103 128 грн. 30 коп.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню інфляційних нарахувань у сумі 1321 грн. 61 коп., пені у сумі 7776 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 1 532 грн. 21 коп. (згідно пояснення від 12.09.2011, а.с. 30).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання зобов’язання за поставкою за видатковою накладною № 6 від 13.01.2011 у відповідності до п. 4.2 договору настав 27.01.2011, за видатковою накладною № 20 від 03.02.2011 –17.02.2011, за видатковою накладною № 72 від 28.03.2011 –22.04.2011.

За розрахунком позивача (а.с. 30) інфляційні нарахування ним нараховані за період з лютого 2011 року по серпень 2011 року з суми боргу за кожною поставкою окремо, і  становлять 1321 грн. 61 коп. (з урахуванням пояснення позивача від 12.09.2011 № 11/09).

Даним розрахунком позивач фактично збільшив період, за який він нараховує інфляційні втрати, однак сума цих нарахувань зменшена.

Суд перевірив даний розрахунок і встановив, що за першою поставкою –він вірний, а за другою поставкою на суму 3 125 грн. 10 коп. позивач припустився арифметичної помилки. За цією поставкою інфляційні нарахування складають 68 грн. 51 коп.

Тому обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 1234 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з відповідача, у задоволенні вимог по стягненню інфляційних втрат у сумі 86 грн. 81 коп. слід відмовити.

3% річних позивачем обраховані за першою поставкою за період з 27.01.2011 по 13.09.2011 у сумі 730 грн. 97 коп., за другою –за період з 17.02.2011 по 13.09.2011 у сумі 56 грн. 35 коп., за третьою поставкою –за період з 22.04.2011 по 13.09.2011 у сумі 744 грн. 89 коп., усього 1 532 грн. 21 коп. (а.с. 30-31, з урахуванням пояснення позивача від 12.09.2011 № 11/09).

В даному розрахунку позивач зменшив суму нарахованих 3% річних, в той же час збільшив період їх нарахування, що приймається судом, оскільки це право позивача відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи те, що як було зазначено вище, дане пояснення направлялось відповідачу.

Як вбачається з розрахунку позивача 3% річних ним обраховані не з суми боргу, а сукупно з суми боргу та інфляційних нарахувань, що не є правильним, оскільки 3% річних за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошима і нараховуються вони на прострочену суму, отже саме на суму боргу, яка виникла внаслідок порушення зобов’язання.

Таким чином, обґрунтованим розрахунком є нарахування 3% річних за першою поставкою за період з 27.01.2011 по 13.09.2011, виходячи з суми боргу 37 501 грн. 20 коп., які становлять 708 грн. 93 коп., за другою поставкою –за період з 17.02.2011 по 13.09.2011, виходячи з суми боргу 3 125 грн. 10 коп., які становлять 53 грн. 68 коп., за третьою поставкою за  період з 22.04.2011 по 13.09.2011, виходячи з суми боргу 62 502 грн., які становлять 744 грн. 89 коп.

Таким чином, до задоволення підлягають 3% річних у сумі 1507 грн. 50 коп., в решті задоволення 3% річних у сумі 24 грн. 71 коп. слід відмовити.

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення оплати товару, який постачається  за даним договором (за винятком прострочення оплати авансу) покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не перерахованих або недоперерахованих грошових коштів.

Пеня позивачем обрахована за першою поставкою за період з 27.01.2011 по 13.09.2011 у сумі 3657 грн. 12 коп., за другою –за період з 17.02.2011 по 13.09.2011 у сумі 276 грн. 93 коп., за третьою поставкою –за період з 22.04.2011 по 13.09.2011 у сумі 3842 грн. 62 коп., усього 7776 грн. 67 коп. (а.с. 30, з урахуванням пояснення позивача від 12.09.2011 № 11/09).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, період, за який слід нараховувати пеню, не може перевищувати шість місяців.

Отже, пеня за першою поставкою повинна нараховуватися за період з 13.03.2011 по 13.09.2011, виходячи з суми боргу 37 501 грн. 20 коп., і становить 2 946 грн. 16 коп.; пеня за другою поставкою повинна нараховуватися за період з 13.03.2011 по 13.09.2011, виходячи з суми боргу 3125 грн. 10 коп., і становить 245 грн. 51 коп., за третьою поставкою пеня повинна нараховуватися за період з 22.04.2011 по 13.09.2011, виходячи з суми боргу 62 502 грн., і становить за обґрунтованим розрахунком позивача за даною поставкою 3 842 грн. 62 коп.

Таким чином, вимоги по стягненню пені підлягають до задоволення у сумі 7034 грн. 29 коп., у задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 742 грн. 38 коп. слід відмовити.

Щодо вимог по стягненню витрат на правову допомогу та витрат, пов’язаних з розглядом справи суд зазначає наступне.

Як зазначено вище у поясненні до справи № 11/09 від 12.09.2011 позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 103 128 грн. 30 коп., пеню у сумі 7 776 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 1532 грн. 21 коп., інфляційні нарахування 1321 грн. 61 коп., судові витрати та витрати на правову допомогу. Позивач у даному поясненні, як і в позовній заяві просить стягнути витрати на правову допомогу, не вказуючи про цьому їх розмір та не обґрунтовуючи їх.

У поясненні до справи № 8/10 від 07.10.2011 позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 103 128 грн. 30 коп., пеню у сумі 7 776 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 1532 грн. 21 коп., інфляційні нарахування 1321 грн. 61 коп., судові витрати та витрати на правову допомогу у сумі 11 000 грн. та 1230 грн. 12 коп. витрат, пов’язаних з розглядом справи № 28/161/2011.

В даному поясненні позивач визначився з сумою витрат на правову допомогу, однак доказів направлення цього пояснення відповідачу позивач не надав, чим позбавив відповідача права подати заперечення на вимоги позивача щодо саме витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 44 ГПК України судовими витратами є оплата послуг саме адвоката. Іншими витратами, пов’язаними з розглядом справи, у розумінні ст. 44 ГПК України, є суми, які підлягають сплаті особам, викликаними до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникати під час розгляду справи.

Як вбачається з наданих позивачем документів, ним укладений договір з приватною фірмою "Небор" на надання юридичних послуг № 01/12 від 11.08.2011.

Предметом укладеного позивачем та Приватною фірмою "Небор" договору є послуги щодо захисту інтересів позивача в господарському суді Луганської області з питань, пов’язаних з господарською діяльністю замовника шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань; складання проектів необхідних документів, скарг, претензій, позовів, відзивів на позови та клопотань; надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника в господарському суді Луганської області, особистої участі та представництва замовника в господарському суді Луганської області.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець здійснює представництво інтересів замовника в господарському суді Луганської області щодо стягнення заборгованості за договором постачання № 10 від 13.01.2011, укладеного між ТОВ "НОРДІНГРІДІЄНТС" та ТОВ "Глорія".

За даним договором виставлено рахунки за консультаційні послуги з юридичних питань, що пов’язані з господарською діяльністю замовника (позивача) згідно п. 5.1. договору 01/12 від 11.08.2011 у сумі 11 000 грн., та компенсацію витрат виконавця згідно п. 5.3. договору 01/12 від 11.08.2011, які понесено виконавцем при наданні послуг замовнику, які пов’язані з господарською діяльністю замовника.

Вище зазначені рахунки сплачені платіжними дорученнями № 744, 745 від 30.09.2011, в призначенні платежу яких відповідно зазначено: "за консультаційні послуги з юридичних питань, що пов’язані з госп. діяльність згідно договору 01/12 від 11/08/2011" та "компенсація витрат, зг. договору 01/12 від 11.08.2011, р.ф. № 2 від 23.09.2011, без ПДВ".

Судом досліджено, що дані документи не містять доказів, що надані позивачу юридичні послуги у вигляді представництва інтересів надавалися саме представником приватної фірми "Небор". У судовому засіданні 13.09.2011 від позивача приймав участь представник за довіреністю № 03/08 від 17.08.2011 ОСОБА_1 (а.с. 45). З даної довіреності не вбачається, що ОСОБА_1 є працівником приватної фірми "Небор" або є адвокатом. Позивач поніс витрати по сплаті юридичних послуг згідно вищезазначених документів за консультаційні послуги та витрати при наданні послуг замовнику, які пов’язані з господарською діяльністю, а не безпосередньо за представництво інтересів позивача в господарському суді в даній справі.

Викладене свідчить про те, що позивач не довів, що поніс витрати по сплаті юридичних послуг саме у зв’язку з розглядом даної справи в господарському суді Луганської області.

За таких обставин, у задоволенні цих вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем доказів відсутності боргу або його сплати до справи не надано, заперечень з боку відповідача щодо вірності розрахунку суми боргу, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних не надійшло, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими щодо суми боргу. Вимоги по пені, інфляційних втратах та 3% річних задовольняються судом частково відповідно: інфляційні нарахування у сумі 1234 грн. 80 коп., пеня у сумі 7034 грн. 29 коп., 3% річних у сумі 1507 грн. 50 коп. (з урахуванням пояснення позивача від 12.09.2011 № 11/09), у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у сумі 86 грн. 81 коп., пені у сумі 742 грн. 38 коп., 3% річних у сумі  24 грн. 71 коп., витрат на правову допомогу  слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогами, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДІНГРІДІЄТС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія" про стягнення 165 072 грн. 38 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія", м. Луганськ, вул. К. Лібкнехта, 16а, ідентифікаційний код 24188280, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДІНГРІДІЄНТС", м. Київ, вул. Вишгородська, б. 28/1, ідентифікаційний код 36994388, заборгованість у сумі 103 128 грн. 30 коп., інфляційні нарахування у сумі 1234 грн. 80 коп., пеню у сумі 7034 грн. 29 коп., 3% річних у сумі 1507 грн. 50 коп., державне мито у сумі 1129 грн. 05 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234 грн. 23 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДІНГРІДІЄТС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія" про стягнення інфляційних втрат у сумі 86 грн. 81 коп., пені у сумі 742 грн. 38 коп., 3% річних у сумі  24 грн. 71 коп., витрат на правову допомогу у сумі 11 000 грн., витрат, пов’язаних з розглядом справи у сумі 1230 грн. 12 коп.  відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.10.2011.    

Суддя                                                                                І.В. Семендяєва