Справа №2-3461/2011 року

                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

31 серпня 2011 року                Оболонський районний суд міста Києва в складі:  

                                                  головуючого судді -     Андрейчука Т.В.

                                                  при секретарі          -     Каракаю О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спільного україно-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані”, товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-капітал”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Прімоколект-капітал” про захист прав споживача шляхом визнання недійсною умови договору про надання телекомунікаційних послуг, визнання недійсним договору про передачу права грошової вимоги та заборону вчиняти певні дії, –

в с т а н о в и в:

        У травні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів Спільного україно-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” (надалі –СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані”), товариства з обмеженою відповідальністю “Прімоколект. Центр грошових вимог” (надалі – ТОВ “Прімоколект. Центр грошових вимог”),  товариства з обмеженою відповідальністю “Ультімо. Український центр грошових вимог” (надалі –ТОВ “Ультімо. Український центр грошових вимог”), товариства з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань” (надалі –ТОВ “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”), товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-капітал” (надалі –ТОВ “ФК “Кредит-капітал”) про захист прав споживача шляхом визнання недійсною умови договору про надання телекомунікаційних послуг, визнання діяльності незаконною та заборону вчиняти певні дії.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 17.12.2007 року між нею та СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” укладено договір №111353 про надання послуг телекомунікаційного зв’язку в мережі “CDMA України” (надалі –договір про надання телекомунікаційних послуг), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати                 ОСОБА_1 телефонний номер, здійснити підключення її до мережі “CDMA України”, поставити їй абонентське обладнання “NOKIA 2126” за акційною ціною 0,90 грн., а також надавати абоненту телекомунікаційні послуги, а позивач взяла на себе обов’язок прийняти ці послуги, своєчасно та у повному обсязі сплачувати за надані послуги.

        У додатках №1 та №2 до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 визначено тарифний план, за яким здійснюється обслуговування абонента, та вартість послуг, які надаються оператором в межах обраного абонентом тарифного плану.

        17.12.2007 року між ОСОБА_1 та СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” було укладено додаткову угоду до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353, якою було закріплено обов’язки сторін на забезпечення виконання зобов’язань, взятих за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 з додатками. Так, п.1.2. додаткової угоди передбачено, що забезпеченням виконання зобов’язань абонента перед оператором  не відмовлятись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди є договірна санкція, встановлена на підставі ст.546 ЦК України. У разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, в тому числі від обраного тарифного плану, визначеного у додатку до основного договору, до закінчення строку, встановленого п.1.1. цієї додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання оператором своїх зобов’язань згідно з основним договором або перехід абонента на тарифний план з вищою щомісячною абонентською платою за згодою оператора), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі положень основного договору у зв’язку із несплатою абонентом наданих йому телекомунікаційних послуг, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції у розмірі 10,00 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку дії цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

        Позивач зазначила, що послуги телекомунікаційного зв’язку в мережі “CDMA України” їй надавались до 17.12.2007 року по 01.01.2009 року, однак у зв’язку заборгованістю з їх оплати надання послуг було припинено, а з 01.02.2009 року припинено дію договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353.

        На дату припинення дії договору розмір заборгованості позивача з оплати наданих послуг становив 400,91 грн. В подальшому розмір заборгованості зріс до 3487,91 грн., з яких 3210,00 грн. складає договірна санкція.

        Як стверджувала ОСОБА_1, від ТОВ “Прімоколект. Центр грошових вимог”,  ТОВ “Ультімо. Український центр грошових вимог”, ТОВ “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”, та ТОВ “ФК “Кредит-капітал” їй надходили письмові вимоги та шляхом телефонних дзвінків про необхідність сплатити заборгованість за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 з додатками та додатковою угодою, при цьому ОСОБА_1 було повідомлено, що право СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” за договором від 17.12.2007 року №111353 було відступлене ТОВ “ФК “Кредит-капітал”.

        ОСОБА_1 зазначила, що п.1.2. додаткової угоди від 17.12.2007 року встановлено більший розмір грошової відповідальності, ніж це дозволено Законом України “Про захист прав споживачів”, внаслідок чого порушено принцип рівності сторін договору, підписання додаткової угоди було нав’язано позивачеві, порушено умову п.6.9. згаданого договору щодо заборони передачі права грошової вимоги за цим договором без згоди позивача. Також позивач вказувала, що грошові вимоги висуваються їй у завищеному розмірі, пред’явлення грошових відбувається шляхом незаконного втручання в приватне життя позивача та її близьких родичів, а відповідачі ТОВ “Прімоколект. Центр грошових вимог”,  ТОВ “Ультімо. Український центр грошових вимог”, ТОВ “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”, та ТОВ “ФК “Кредит-капітал” здійснюють незаконне збирання інформації про її особу.

        З цих підстав ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним п.1.2. додаткової угоди до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353, визнати незаконною діяльність ТОВ “Прімоколект. Центр грошових вимог”,  ТОВ “Ультімо. Український центр грошових вимог”, ТОВ “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”, ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-капітал” із висування грошових вимог ОСОБА_1 за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353; заборони ТОВ “Прімоколект. Центр грошових вимог”,  ТОВ “Ультімо. Український центр грошових вимог”, ТОВ “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”, ТОВ “ФК “Кредит-капітал” здійснення у будь-якій формі діяльності із висування грошових вимог ОСОБА_1 за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353.

        За заявою позивача про залишення її позову без розгляду в частині, ухвалою суду від 04.07.2011 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною діяльність ТОВ “Прімоколект. Центр грошових вимог”,  ТОВ “Ультімо. Український центр грошових вимог”, ТОВ “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”, ТОВ “ФК “Кредит-капітал” із висування грошових вимог ОСОБА_1 за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353; заборони ТОВ “Прімоколект. Центр грошових вимог”,  ТОВ “Ультімо. Український центр грошових вимог”, ТОВ “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”, ТОВ “ФК “Кредит-капітал” здійснення у будь-якій формі діяльності із висування грошових вимог ОСОБА_1 за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353.

        У судовому засіданні позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій змінено предмет позову. Так, позивач просила суд визнати недійсним п.1.2. додаткової угоди до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353, визнати недійсним договір від 05.08.2010 року №887, про відступлення права грошової вимоги, укладений між СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” та ТОВ “ФК “Кредит-капітал”, заборонити СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” без письмової згоди позивача передавати будь-які права та обов’язки в тому числі право грошової вимоги, за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353. Також цією заявою позивач виключила з числа відповідачів ТОВ “Прімоколект. Центр грошових вимог”,  ТОВ “Ультімо. Український центр грошових вимог”, ТОВ “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”.

        У судовому засіданні позивач та її представник свої вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

        Представник відповідача СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” в судовому засіданні проти позову заперечувала, мотивуючи це тим, що договір про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст.18, 19 Закону України “Про захист прав споживачів”, СУАП у формі                                  ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” жодним чином не нав’язувало позивачеві укладення додаткової угоди від 17.12.2007 року, а згода ОСОБА_1 на заміну кредитора у зобов’язанні, яке випливає з договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353, згідно з чинним законодавством не вимагалось. З цих підстав представник відповідача СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані”просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

        Представник відповідача ТОВ “ФК “Кредит-капітал” в судове засідання не з’явився, відповідач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв’язку з його безпідставністю.

        Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, третя особа про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялась, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомила, надіслала до суду письмові заперечення проти позову, в яких просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв’язку з його безпідставністю.

        Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані”, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

        Відповідно до п.1.2. Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України від 26.03.2009 року №1420 договір про надання телекомунікаційних послуг вживається у такому значенні: правочин про надання та отримання телекомунікаційних послуг, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов’язуються на замовлення споживача надати (надавати) телекомунікаційні послуги, а споживач зобов’язується оплатити (оплачувати) ці послуги (якщо інше не встановлено договором).

        Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2007 року між ОСОБА_1 (абонент) та СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” (оператор) укладено договір №111353 про надання послуг телекомунікаційного зв’язку в мережі “CDMA України” (надалі –договір про надання телекомунікаційних послуг), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати                 ОСОБА_1 телефонний номер, здійснити підключення її до мережі “CDMA України”, поставити їй абонентське обладнання “NOKIA 2126” за акційною ціною 0,90 грн., а також надавати абоненту телекомунікаційні послуги, а позивач взяла на себе обов’язок прийняти ці послуги, своєчасно та у повному обсязі сплачувати за надані послуги (а.с.12-13).

        У додатках №1 та №2 до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 визначено тарифний план, за яким здійснюється обслуговування абонента, та вартість послуг, які надаються оператором в межах обраного абонентом тарифного плану (а.с.14, 15).

        17.12.2007 року між ОСОБА_1 та СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” було укладено додаткову угоду до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353, якою було закріплено обов’язки сторін на забезпечення виконання зобов’язань, взятих за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 з додатками. Так, п.1.2. додаткової угоди передбачено, що забезпеченням виконання зобов’язань абонента перед оператором не відмовлятись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди є договірна санкція, встановлена на підставі ст.546 ЦК України. У разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, в тому числі від обраного тарифного плану, визначеного у додатку до основного договору, до закінчення строку, встановленого п.1.1. цієї додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання оператором своїх зобов’язань згідно з основним договором або перехід абонента на тарифний план з вищою щомісячною абонентською платою за згодою оператора), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі положень основного договору у зв’язку із несплатою абонентом наданих йому телекомунікаційних послуг, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції у розмірі 10,00 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку дії цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

        У ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

        Як встановлено судом, укладаючи договір про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353, додатки до нього, а також додаткову угоду, сторони діяли вільно, на власний розсуд вибираючи контрагента та визначаючи його умови.

        З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем та її представником, що позивач особисто підписала договір про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353, додатки до нього, а також додаткову угоду. Згідно з п.6.7. вказаного договору його підписання абонентом є свідченням того, що він згодний з умовами договору, а також, що його ознайомлено з правилами, цінами, тарифами і абонент згоден з ними зобов’язується їх виконувати

        Послуги телекомунікаційного зв’язку в мережі “CDMA України” надавались позивачеві до 17.12.2007 року по 01.01.2009 року, однак у зв’язку заборгованістю з їх оплати надання послуг було припинено, а з 01.02.2009 року на підставі п.6.3.2 договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 цей договір було розірвано в односторонньому порядку.

        На момент розірвання договору заборгованість абонента за згаданим договором становила 277,91 грн. Також відповідно до п.1.2. додаткової угоди до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 позивачеві було нараховано договірну санкцію за невиконання зобов’язання у розмірі 3210,00 грн.

        Згідно з ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів”, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором (п.5 ч.3 ст.18 Закону).

       Позивач та її представник зазначали, що умови п.1.2. додаткової угоди до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 позивачеві є несправедливими, оскільки встановлюють для абонента (споживача телекомунікаційних послуг) більший розмір грошової відповідальності, ніж дозволено п.5 ч.3 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів”.

       Однак, на думку суду, посилання позивача та її представника на п.5 ч.3 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів” є необґрунтованим. Так, п.1.2. додаткової угоди до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 не можна вважати несправедливою умовою, оскільки надання послуги не обумовлено лише власним розсудом оператора, а договірна санкція встановлена лише у випадку відмови абонента від договору чи додаткової угоди до закінчення строку їх дії, за винятком, коли причиною відмови є невиконання оператором своїх зобов’язань або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі положень договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 у зв’язку із несплатою абонентом наданих йому телекомунікаційних послуг.

        Також слід зазначити, що позивачем та її представником жодним чином не обґрунтовано, з яких саме міркувань вони виходили, обираючи саме такий спосіб захисту порушеного права               ОСОБА_1 як визнання пункту додаткової угоди недійсним, а не зміни оспорюваного пункту договору, як це передбачено ч.5 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів”

        Окрім цього, позивач та її представник жодним чином не довели, що підписання оспорюваної додаткової угоди було нав’язано ОСОБА_1 відповідачем СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані”, а отже, що дії СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” містили елементи примусу, докучання або неналежного впливу, що істотно вплинуло на свободу чи поведінку позивача стосовно укладення згаданої додаткової угоди від 17.12.2007 року.

        З цих підстав суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсним п.1.2. додаткової угоди угоди до договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 слід відмовити.

        Ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

        05.08.2010 року між СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” та               ТОВ “ФК “Кредит-капітал” було укладено договір №887, відповідно до якого ТОВ “ФК “Кредит-капітал” передало грошові кошти в розпорядження СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” за плату, а останнє зобов’язалось відступити ТОВ “ФК “Кредит-капітал” своє право грошової вимоги по договорах, пов’язаних з наданням телекомунікаційних послуг божникам, укладених між СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” та боржниками у розмірі портфеля заборгованості.

        У акті приймання-передачі реєстру боржників від 05.08.2010 року ОСОБА_1 вказана як боржник СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані”.

        За своєю правою природою договір від 05.08.2010 року №887, укладений між СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” та ТОВ “ФК “Кредит-капітал”, є договором факторингу.

        Згідно з 6.2.3. оспорюваного договору від 05.08.2010 року №887 право грошової вимоги переходить до ТОВ “ФК “Кредит-капітал” з моменту підписання сторонами цього договору, після цього останній стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості, зазначених у додатку №1 до договору. Отже відповідно до умов оспорюваного договору безпосереднє відступлення СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 відбулося з моменту підписання сторонами договору від 05.08.2010 року №887, тобто з 05.08.2010 року.

        У ч.1 ст.1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

        Як вбачається з листа-повідомлення від 11.08.2010 року №67163-32/02, надісланого СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” ОСОБА_1, остання була повідомлена, що право вимоги заборгованості за договором від 05.08.2010 року №887 відступлене до нового кредитора, яким є ТОВ “ФК “Кредит-капітал”. Це товариство набуло право грошової вимоги та отримання від позивача заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 у розмірі 3487,96 грн.

        Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються ЦК України та деякими іншими законодавчими актами.

        П.1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений  іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому чинне законодавство не вимагає від сторін узгодити умови щодо відплатності уступки права вимоги (здійснення оплати за уступку), виконання будь-якого іншого зустрічного зобов’язання, вимог щодо самого права вимоги (тобто це може бути будь-яке право вимоги, в тому числі вимога передати майно, здійснити дії тощо).

        Виходячи зі змісту ст.1077 ЦК України, за наведеним у цій законодавчій нормі визначенням договору факторингу, цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів за умови відступлення іншою стороною свого права грошової вимоги.

        Чинним законодавством України висувається ряд додаткових умов, які повинні бути дотримані сторонами при укладенні договору факторингу.

        Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право  грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Таким чином, предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога.

        При укладенні договору від 05.08.2010 року №887 його сторонами було дотримано зазначених законодавчих вимог.

        Ч.3 ст.1079 ЦК України передбачено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

        Аналізуючи положення ст.ст.1079 ЦК України та ст.ст.4, 5, 7 Закону України “Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг” фактор на момент укладення договору факторингу повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання такого різновиду фінансових послуг як факторинг.

        Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК №170 ТОВ “ФК “Кредит-капітал” є фінансовою установою, а додатком до цього свідоцтва товариству надано право здійснювати фінансові послуги, зокрема і факторинг.

        Позивач посилається на порушення п.6.9. договору про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353 щодо заборони без письмової згоди будь-якої із сторін цього договору передавати свої права та обов’язки третім особам як на підставу для визнання договору від 05.08.2010 року №887.

        Згідно з ч.1 ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Тобто передання грошової вимоги на умовах фінансування ніколи не вимагає згоди боржника, оскільки заборона або обмеження на відступлення права вимоги визнається недійсною.

        Таким чином, наявність умови про заборону переуступки грошової вимоги не звільняє ОСОБА_1 здійснити платіж ТОВ “ФК “Кредит-капітал”.

        За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору від 05.08.2010 року №887 та забороні СУАП у формі ТОВ “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані” без письмової згоди позивача передавати будь-які права та обов’язки в тому числі право грошової вимоги, за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.12.2007 року №111353.

        З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст.15, 16, 203, 215, 627, 1078-1090 Цивільного кодексу України, ст.ст.62, 63 Закону України “Про телекомунікації”, ст.ст.18, 19 Закону України “Про захист прав споживачів”, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в:

        У задоволенні позову ОСОБА_1 до Спільного україно-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешенел телеком’юнікейшен компані”, товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-капітал”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Прімоколект-капітал” про захист прав споживача шляхом визнання недійсною умови договору про надання телекомунікаційних послуг, визнання недійсним договору про передачу права грошової вимоги та заборону вчиняти певні дії –відмовити.

        Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

      Суддя                                                                                                                              Т.В. Андрейчук

 07.09.2011 Справа № 2-3461/11