ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р.                                                           Справа № 5023/4829/11  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя  Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 169-16/39 від 16.12.10р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс", м. Харків (вх. № 3724 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.11 р. у справі № 5023/4829/11

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", м. Київ

до Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс", м. Харків

про стягнення 13 728,96 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2011 року по справі № 5023/4849/11 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13728,96 грн. суми основного боргу, витрати по сплаті державного мита в розмірі 137,30 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на те, що надані позивачем до суду документи (платіжні доручення) не є належними докази на підтвердження виплати страхового відшкодування, оскільки в платіжних дорученнях вказано, що виплати страхового відшкодування здійснені за договором страхування № 23/02-5645665, а не за укладеним договором між позивачем та страхувальником за № 23/02-5645465. Також зазначає про відсутність доказів на підтвердження витрат позивача на проведення автотоварознавчої експертизи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, але надав через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку зі зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки всі учасники судового процесу  були  належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони. До того ж, відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК,  з числа як своїх працівників, так  і  осіб,  не  пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов укладеного між гр. Зиковим В.В. (надалі - Страхувальник) та позивачем –ТДВ «Страхова компанія «Провіта»договору добровільного страхування наземного транспорту № 23/02-5645465 від 02 червня 2009 року, позивач взяв на страхування майнові інтереси Страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Doblo Combi», державний реєстраційний № НОМЕР_1.

11 грудня 2009 року в м. Харкові на вул. Дерев'янка транспортному засобу Doblo Combi», державний реєстраційний № НОМЕР_1, який належить та яким керував Страхувальник, було завдано механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю тролейбуса ЗИУ-9, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що належить тролейбусному Депо № 3, яке підпорядковано Харківському комунальному підприємству «Міськелектротранс»(відповідачу по справі).

Відповідно до Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 29 грудня 2009 року, зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 1.5; 11.4; 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 січня 2010 року ОСОБА_2 було визнано винною за скоєне правопорушення передбачене ст. 124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_2 працювала водієм Тролейбусного ДЕПО № 3, а тролейбус ЗИУ-9, номерний знак НОМЕР_2, яким вона керувала належить тролейбусному Депо № 3, яке підпорядковане Відповідачу.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Таким чином судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідальність за заподіяну шкоду повністю несе Харківське комунальне підприємство «Міськелектротранс».

В ході з’ясування обставин справи та при розгляді справи по суті господарським судом встановлено, що 25 грудня 2008 року до позивача з заявою звернувся Страхувальник щодо виплати страхового відшкодування в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору № 23/02-5645465 від 02 червня 2009 року.

Для визначення розміру збитку позивачем була замовлена експертиза, про що свідчить звіт спеціаліста-автотоварознавця № 155/2009 від 05 січня 2010 року з визначення вартості матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу AT Doblo Combi», державний реєстраційний № НОМЕР_1 (аркуш справи 33, том 1).

На підставі Страхового акту № 02-6588-09 від 13 січня 2010 року та розрахунку суми страхового відшкодування, виходячи зі звіту спеціаліста-автотоварознавця № 155/2009 від 05 січня 2010 року та Акту виконаних робіт від 13 лютого 2010 року, позивач здійснив першу виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника в розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16421 від 18 лютого 2010 року, а також другу виплату страхового відшкодування в розмірі 6 228,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17009 від 04 березня 2010 року. За експертизу позивач перерахував ПХО «Баранов і К»- ВП «Центр-Персонал»суму в розмірі 500,00 грн., згідно платіжного доручення № 14920 від 13 січня 2010 року.

Таким чином, розмір понесених витрат позивачем всього становить 13 728,96 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що у відповідь на вимогу позивача від 02.09.2010 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу відповідач своїм листом повідомив про те, що автомобіль  Doblo Combi», державний реєстраційний № НОМЕР_1., власником якого є ОСОБА_3, на момент дорожньо-транспортної пригоди, був зареєстрований за договором добровільного страхування № 23/02-5645465. ТДВ «Страхова компанія «Провіта»04.03.2010 р. та 18.02.2010 р. здійснила перерахування коштів на ім’я ОСОБА_3 відповідно до договору страхування № 23/02-5645665, тоді коли автомобіль IAT Doblo Combi»був застрахований за іншим договором страхування за № 23/02-5645465. В зв’язку з чим відповідач зазначив про відсутність підстав у ТДВ «Страхова компанія «Провіта»для пред’явлення регресної вимоги до ХКП «Міськелектротранс», оскільки за договором страхування № 23/02-5645465 відшкодування шкоди завданої ДТП не відбулося (аркуш справи 65, том 1).

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 13728,96 грн. на підставі ст.ст. 993, 979, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду справи позивач своїм листом за № 411/юв від 13.07.11 р. (аркуш справи 130, том 1) повідомив суд про те, що виплата страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 23-02-5645465 від 02 червня 2009 року на загальну суму 13 228,96 грн. була здійснена страхувальнику ОСОБА_3 в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 16421 від 18 лютого 2010 року та платіжним дорученням № 17009 від 04 березня 2010 року. Але в зв'язку з технічною опискою в Страховому Акті № 02-6588-09 від 13 січня 2010 року, а саме в номері договору страхування «23-02-5645665»замість «23-02-5645465», бухгалтером по виплатам в призначенні платежу також було невірно вказано номер договору страхування, оскільки підставою для виплати страхового відшкодування є власне Страховий Акт.

Додатково позивач повідомив суд про те, що за договором добровільного страхування наземного транспорту № 14-02-5645665 від 25 вересня 2009 року - страхувальник ОСОБА_4 (копія якого додана до матеріалів справи, аркуш справи 131, том 1) страхових випадків зафіксовано не було, та відповідно, виплати страхового відшкодування не проводилися.

На підставі таких встановлених обставин справи, враховуючи, що вина гр. ОСОБА_2, яка на момент скоєння ДТП, працювала водієм Тролейбусного ДЕПО № 3, що підпорядковане відповідачу, підтверджена матеріалами справи, а надані позивачем документальні докази підтверджують виплату страхового відшкодування страхувальнику, беручи до уваги вимоги закону України «Про страхування», ст.ст. 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом на законних підставах.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання своїх трудових обов’язків.

У відповідності до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу), до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, виплата страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 23-02-5645465 від 02 червня 2009 року на загальну суму 13 228,96 грн. була здійснена страхувальнику ОСОБА_3 в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 16421 від 18 лютого 2010 року та платіжним дорученням № 17009 від 04 березня 2010 року.

При цьому наявність в Страховому Акті № 02-6588-09 від 13 січня 2010 року технічної помилки, а саме в номері договору страхування «23-02-5645665»замість «23-02-5645465», не позбавляє даний акт доказової сили, оскільки згідно даного акту власником застрахованого транспортного засобу - "FIAT Doblo Combi", державний реєстраційний № НОМЕР_1, є Зиков Віктор Володимирович, а розмір страхового платежу в розмірі 3660,30 грн. сплачено 03.06.2009 р., як і зазначено в договорі № 23-02-5645465 від 02.06.2009 р.  

Крім того, за договором № 23-02-5645465 від 02.06.2009 р.  вказано вигодонабувача –Харківську філію АКБ «Форум», код ЄДРПОУ 33298387,  яка дала згоди виплатити страхове відшкодування за транспортний засіб "FIAT Doblo Combi", державний реєстраційний № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, та вказано рахунок для сплати: № 2909590040 в АКБ «Форму», Харківська філія, МФО 350772, код 33298387. Отже, страхове відшкодування в розмірі 13228,96 грн. були сплачені платіжними дорученнями № 16421 від 18.02.2010 р. та № 17009 від 04.03.2010 р. саме на рахунок та за реквізитами, вказаними в листі вигодонабувача (аркуш справи 64, том 1).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що виплата страхового відшкодування проводилась не за укладеним між позивачем та Страхувальником договором добровільного страхування.

Посилання відповідача на відсутність доказів на підтвердження витрат позивача на проведення автотоварознавчої експертизи колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням № 14920 від 13.01.2010 р. про сплату 500,00 грн., в якому зазначено призначення платежу: за експертизу автомобіля згідно рахунку № 179 від 30.12.2009 р.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В даному випадку надані позивачем документальні докази та обставини справи свідчать про обґрунтованість позовних вимог в зв’язку з чим у позивача є всі правові підстави для стягнення з відповідача 13728,96 грн.  –витрат по сплаті страхового відшкодування.

Таким чином, наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення господарського суду від 18 липня 2011 р. по справі № 5023/4829/11.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги,  наведені відповідачем в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 р. по справі № 5023/4829/11 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею  105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 р. по справі № 5023/4829/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя                                                                    Істоміна О.А.

Суддя                                                                                           Барбашова С.В.  

Суддя                                                                                           Білецька А.М.  

Повний текст постанови підписано 17.10.2011 р

.