У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах 

                                   Верховного Суду України у складі: 

розглянула у судовому засіданні 21 лютого 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним подання заступника прокурора Львівської області на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Потсдама Німеччини,  не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 315 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця

м. Яворова Львівської області,  не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (маріхуану), який зберігав за місцем проживання. У період із жовтня 2004 по серпень 2005 року він збув ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також неповнолітнім ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 цигарки з канабісом.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він незаконно придбав та зберігав за місцем проживання особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (маріхуану), а 24 серпня 2005 року збув ОСОБА_1 18,56 г канабісу (маріхуани), який у подальшому ОСОБА_1 збув ОСОБА_9.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинів та правильності кваліфікації їх дій, ставить питання про скасування судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених. Посилається на те, що при звільнені від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України законом не передбачено призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна. Вважає, що у суду не було достатніх підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України та звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне  подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання,  колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.  

Як видно з вироку, суд, звільняючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2  відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, врахував ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, обставини справи, дані про особу засуджених, зокрема, що вони уперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, розкаються у вчиненому.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.             

Разом із тим, доводи у касаційному поданні прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону є слушними.

Так, стаття 77 КК України передбачає перелік видів додаткових покарань, які можуть застосовуватися до засудженої особи у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, який є вичерпним.

Конфіскація майна як додаткове покарання у цьому переліку не значиться, тому суд не міг до засудженого, якого звільнив від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, застосувати додаткове покарання навіть за умови, якщо санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено обов'язкову конфіскацію майна.

Проте, суд, дійшовши до висновку, що виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливо без відбування основного покарання, залишив їм додаткове покарання у виді конфіскації майна, чим неправильно застосував кримінальний закон.

За таких обставин касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 398  КПК України змінити вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні покарання та виключити з вироку рішення про застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Керуючись ст.ст. 394-396  КПК України, колегія суддів

    у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 змінити.

Виключити з вироку рішення про призначення засудженим додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У решті вирок відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.

С у д д і :

Кравченко К.Т.                       Канигіна Г.В.                          Мороз М.А.