У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.,

  з участю прокурора      Сорокіної О.А.

 

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 15 січня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 травня 2007 року.

 

         Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2006 року

 

         ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, останній раз судимого у 2003 р. Городенківським районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.309, ч.1 ст.395 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

 

засуджено:

        за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавленням волі з конфіскацією майна;

за ч.3 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.296 КК України на 2 роки обмеження волі;

за ч.1 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ст.353 КК України на 2 роки обмеження волі.

 

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання            ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

 

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від               3 травня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, його дії за епізодами вчинення злочинів щодо потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч.3 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України та призначено покарання 6 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне  покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк 6 років. В решті вирок залишено без зміни.

 

За вироком суду, з врахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він увечері 29 листопада 2005 року проник до житла ОСОБА_4, що по АДРЕСА_1, і застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, наносячи йому удари руками та ногами в різні частини тіла, а також застосувавши до потерпілого сльозогінний газ “Терен”, відкрито викрав його майно на загальну суму 480 грн.

 

Уночі 30 листопада 2005 року ОСОБА_1 проник до житла ОСОБА_2, що по АДРЕСА_2, де, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, наносячи йому удари руками та ногами в різні частини тіла, а також застосувавши до потерпілого сльозогінний газ “Терен”, відкрито викрав майно останнього на загальну суму 131 грн.

 

Після цього ОСОБА_1 наказав ОСОБА_5, яка також перебувала у на той час у будинку ОСОБА_2, вийти з ним з будинку. По дорозі до кладовища “Рудниківське” в м.Городенка, ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив хуліганські дії щодо потерпілої ОСОБА_5

 

Крім того, цієї ж ночі ОСОБА_1 проник до житла ОСОБА_3, що по АДРЕСА_3, де, погрожуючи застосувати насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а також застосувавши до нього сльозогінний газ “Терен”, відкрито заволодів його майном на суму 70 грн.

 

Під час вчинення зазначених злочинів засуджений                ОСОБА_1 представлявся потерпілим помічником оперативного уповноваженого міліції, тобто самовільно присвоїв собі владні повноваження, і потерпілі його сприймали як діючого працівника міліції.

 

ОСОБА_1 також незаконно зберігав без мети збуту за місцем свого проживання наркотичний засіб - опій екстракційний, у кількості в перерахунку на суху речовину 0,81 г.

 

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом було неправильно застосовано кримінальний закон, істотно порушено кримінально-процесуальний закон, а призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неповноту досудового та судового слідства, з цих підстав просить змінити постановлені щодо нього судові рішення, скасувати у частині засудження його за ч.1 ст.296, ч.1 ст.309 та ст.353 КК України та закрити провадження у справі, а за ч.3 ст.186 КК України призначити йому покарання, яке було б не пов'язане з позбавленням волі.

 

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і просив залишити без задоволення касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання й касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

 

Доводи прокурора щодо незаконності постановлених судових рішень є непереконливими, юридично не вмотивованими, не містять чіткої вказівки, які саме порушення кримінального чи кримінально-процесуального закону судами було допущено.

 

Так, у касаційному поданні прокурор зазначає, що за вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні розбійного нападу на потерпілих з метою заволодіння їх майном повторно та з застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, хоча фактично наявність небезпеки для життя потерпілих матеріалами справи не підтверджено. Крім того, прокурор вказує на те, що диспозиція ч.2 ст.187 КК України не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як повторність. Ці обставини, на думку прокурора, є підставою для скасування постановлених судових рішень.

 

Однак, зазначенні прокурором обставини не можуть бути підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, оскільки саме з цих підстав апеляційний суд змінив вирок суду і перекваліфікував його дії на ч.3 ст.186 КК України, а диспозиція цього закону передбачає таку кваліфікуючу ознаку як повторність.

 

Необґрунтованими є також посилання прокурора на те, що “даючи кримінально-правову оцінку діям засудженого за вказаними епізодами, судами першої та апеляційної інстанції не встановлені всі фактичні обставини справи, що слугували б критерієм розмежування цих дій між розбоєм і грабежем”.

 

Як убачається з матеріалів справи, формулювання обвинувачення, яке визнав суд доведеним, редакційно відповідає формулюванню обвинувачення у постановах про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та у постановах про зміну йому обвинувачення.

 

Відповідно до вимог ст.275 КПК України, розгляд справи судом провадиться тільки тільки в межах пред'явленого підсудному обвинувачення і суд позбавлений можливості за власною ініціативою вирішувати питання про зміну обвинувачення підсудному у бік його обтяження.

 

Колегія суддів не вбачає також підстав для задоволення касаційних вимог прокурора про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 за м'якістю призначеного йому покарання, оскільки жодних аргументів щодо того, чому таке покарання є м'яким, у касаційному поданні не наведено.

 

Так само колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого. Його посилання на недоведеність частини обвинувачення, порушення кримінально-процесуального закону при розгляді справи та призначення йому суворого покарання є необґрунтованими.

 

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих діянь, підтверджується сукупністю зібраних, у встановленому законом порядку досліджених та належно оцінених судом доказів, які наведенні у вироку. Порушень кримінально-процесуального закону в ході досудового слідства та судового розгляду справи не виявлено, а тому колегія суддів виходить з фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 злочинів, які встановлені судом.

 

Дії засудженого, з врахуванням змін до вироку, внесених апеляційним судом, кваліфіковано правильно.

 

При призначені покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і ті, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі. Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, воно є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

 

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора та касаційної скарги засудженого і скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень.

 

Керуючись ст.ст.394 - 396 КПК України, колегія суддів 

 

у х в а л и л а :

 

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

 

 

 С У Д Д І :

 

 

        Кармазін Ю.М.          Глос Л.Ф.               Таран Т.С.