ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.11 Справа № 29/157/2011
За позовом: Публічного акціонерного товариства
«Коровай», м. Київ;
до відповідача: Фізичної особи –підприємця
ОСОБА_1, с. Розкішне
Лутугинського району Луганської області;
про стягнення 3 326 грн. 03 коп.
Суддя Якушенко Р.Є.;
секретар судового засідання: Опренко М.В.;
в присутності представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_2, провідний юрисконсульт,
довіреність № 432 від 25.05.2011;
від відповідача: повноважний представник в судове
засідання не прибув.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Коровай»(далі –ПАТ «Коровай», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1, відповідача у справі) заборгованості у сумі 3080 грн. 23 коп. та пені прострочення платежу за період з 21.10.2009 по 21.04.2010 у сумі 245 грн. 80 коп., всього 3326 грн. 03 коп.
Позивач посилаючись на норми статті 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1395 поставки хліба, хлібобулочних, кондитерських виробів та інших товарів на 2008 рік від 07.04.2008 по розрахунках за отриману продукцію.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1) відповідач у справі, відзив на позов та витребувані судом матеріали не подав, з невідомих причин не забезпечив участі повноважного представника у судове засідання, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання за його місцезнаходженням процесуальних документів господарського суду (див. поштові повідомлення рекомендованої кореспонденції із зазначенням про вручення її 17.09.2011 та 27.09.2011 відповідачу).
Справа розглядалась неодноразово. Відповідачу надавалася можливість прийняти участь у судовому засіданні та надати витребувані судом матеріали.
До початку розгляду справи будь-яких клопотань відповідач не надав.
Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
22.09.2011 у судовому засіданні позивач надав письмові пояснення, в яких повідомив, що у розрахунку пені помилково зазначено період нарахування пені з 21.10.2009 по 21.04.2010, в той час як період нарахування становить з 13.03.2011 по 01.08.2011, тому сума пені складає 185 грн. 42 коп.
При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням наданих позивачем доказів, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача у справі, суд
В С Т А Н О В И В:
07.04.2008 між сторонами за позовом укладено договір поставки хліба, хлібобулочних, кондитерських виробів та інших товарів на 2008 рік № 1395, відповідно до умов пункту 1.1 якого «Постачальник», позивач у справі, зобов’язався поставляти «Покупцю», відповідачу у справі, хліб, хлібобулочні, кондитерські та інші вироби (далі - товар), а «Покупець»у свою чергу зобов’язався оплатити та прийняти заявлену кількість товару (а.с.18-20).
Згідно пункту 1.2 договору асортимент та ціни на товар зазначаються у специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.
Порядок розрахунків сторони визначили у розділі 7 цього договору.
Розрахунки за поставлений товар відбуваються на підставі товарно –транспортних накладних Постачальника (пункт 7.1 договору).
Пунктом 7.2 договору встановлено, що форма оплати за товар –попередня або по факту поставки. Відпуск товару здійснюється після надходження грошових коштів від Покупця. У разі відпуску товару без попередньої оплати, Покупець зобов’язується не пізніше наступного дня здійснити оплату у повному обсязі.
Відповідальність сторін встановлена розділом 8 договору.
У пункті 8.4 договору сторони передбачали, що у разі несвоєчасної оплати за товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми вартості отриманого та несплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.
Строк дії договору визначений до 31.12.2008 (пункт 11.1 договору). Якщо протягом місяця до закінчення строку договору ні одна із сторін не повідомить іншу сторону про його розірвання, дія договору продовжується на наступний календарний період на тих самих умовах (пункт 11.2 договору).
На виконання своїх зобов’язань за вказаним договором позивач у період з 01.02.2011 по 11.03.2011 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 3218 грн. 34 коп., що підтверджується товарно –транспортними накладними, копії яких залучено до матеріалів справи (а.с.24-47).
Відповідач частково здійснив оплату отриманої продукції, заборгованість складає 3080 грн. 23 коп.
Порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки № 1395 від 07.04.2008 по розрахунках за отриману продукцію стало причиною виникнення спору та підставою для звернення до господарського суду за захистом порушеного права.
Позивач, на підставі пункту 8.4 договору, нарахував та заявив до стягнення пеню за прострочення платежу за період з 21.10.2009 по 21.04.2010 у сумі 245 грн. 80 коп.
Проте, розраховуючи пеню, позивач припустився помилки.
Під час розгляду справи позивач надав розрахунок пені за період з 13.03.2011 по 01.08.2011 в сумі 185 грн. 42 коп.
На вимогу суду сторони здійснили звірення розрахунків та надали акт звірення складений станом на 26.09.2011, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 3080 грн. 23 коп., який залучено до матеріалів справи.
Відповідач заперечень проти позову не надав, не скористувався правом участі у судових засіданнях.
Оцінивши всі обставини справи, надані докази позивачем, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами у справі виникли з договору поставки хліба та хлібобулочних виробів № 1395 від 07.04.2008, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу і регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) про купівлю –продаж та глав 19, 20 Господарського кодексу України (далі –ГК України) загальні положення про господарські зобов'язання та господарські договори.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні положення про купівлю –продаж визначені главою 54 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи доведено, що позивач на виконання зобов’язань за договором № 1395 від 07.04.2008 поставив відповідачу у період з 01.02.2011 по 11.03.2011 продукцію на загальну суму 3218 грн. 34 коп., що підтверджується товарно –транспортними накладними (а.с.24-47).
Відповідач розрахувався за отриману продукцію частково, заборгованість складає 3080 грн. 23 коп., що підтверджується актом звірення станом на 26.09.2011, який підписаний сторонами за позовом без заперечень.
Отже, позовні вимоги, що складають суму боргу 3080 грн. 23 коп. відповідають чинному законодавству, умовам договору № 1395 від 07.40.2008, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає до стягнення з відповідача.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем, на підставі пункту 8.4 договору, нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 245 грн. 80 коп. за період прострочення платежу з 21.03.2011 по 21.04.2010.
При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що період прострочення починається з 13.03.2011 та закінчується 01.08.2011, позивач надав належний розрахунок пені, згідно якого до стягнення підлягає пеня у сумі 185 грн. 42 коп., в решті заявленої суми пені слід відмовити.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в загальній сумі 3265 грн. 65 коп.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме: державне мито у сумі 100 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 231 грн. 72 коп.
Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 92013, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Коровай», вул. Ялтинська, 5б, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 00381350 - борг у сумі 3080 грн. 23 коп., пеню у сумі 185 грн. 42 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 100 грн. 15 коп. та 231 грн. 72 коп. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –07.10.2011.
Суддя Р.Є. Якушенко