Судове рішення #18336112


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

____________________________________


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.11                                                                                 Справа № 29/156пд/2011

За позовом:                     Регіональне відділення Фонду державного

майна України по Луганській області,

м. Луганськ;

до першого відповідача:          Приватного підприємства

Сільськогосподарська фірма «Агро»,

м. Луганськ;          

другого відповідача:                    Відкритого акціонерного товариства

                                                  «Білокуракинський елеватор»,

смт. Білокуракине Луганської області;

про                                                   визнання недійсним договору

купівлі –продажу та

визнання права власності.

Суддя                                                   Якушенко Р.Є.;

секретар судового засідання:           Опренко М.В.;

в присутності представників

сторін:

від позивача:                               ОСОБА_1, спеціаліст 1-ої категорії –

                                                  юрисконсульт юридичного відділу,

                                                  довіреність № 57-01 від 06.09.2011;

від першого відповідача:           ОСОБА_2., представник за

                                                  довіреністю б/н від 10.09.2011;

від другого відповідача:          повноважний представник у судове засідання

не прибув.

          Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі –РВ ФДМУ по Луганській області, позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області до Приватного підприємства Сільськогосподарська фірма «Агро»(далі –ПП СГФ «Агро», першого відповідача у справі) та Відкритого акціонерного товариства «Білокуракинський елеватор»(далі –ВАТ «Білокуракинський елеватор», другого відповідача у справі) з вимогами:

-  постановити рішення, котрим визнати право власності на нерухоме майно –захисна споруда цивільної оборони –окремо розташоване сховище (інв. № 119), що розташоване за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238, за державою України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області;

- визнати недійсним договір купівлі –продажу від 12.01.2007 реєстр.           № 22, укладений між ВАТ «Білокуракинський елеватор»та ПП СГФ «Агро» в частині продажу захисної споруди цивільної оборони –окремо розташоване сховище (інв. № 119), що розташоване за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238.

Позивач посилаючись на норми частини 1 статті 203, частини 3                статті 215, статей 392, 658 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) обґрунтовує свої вимоги тим, що єдиним власником спірного майна має бути держава, оскільки РВФДМУ по Луганській області, як органом управління цим майном, не приймалось рішення щодо його приватизації та з державної власності воно не вибувало.  

До початку розгляду справи позивач подав пояснення по справі від 21.09.2011 № 10-01-04589, в яких конкретизував позовні вимоги та виклав їх в наступній редакції:

- постановити рішення, котрим визнати право власності на нерухоме майно –склад цивільної охорони (інв. № 119), що розташоване за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238, за державою України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області;

- визнати недійсним договір купівлі –продажу від 12.01.2007 реєстр.           № 22, укладений між ВАТ «Білокуракинський елеватор»та ПП СГФ «Агро» в частині продажу складу цивільної охорони (інв. № 119), що розташоване за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238, які є предметом судового розгляду (а.с.64).

Приватне підприємство Сільськогосподарська фірма «Агро» (далі –ПП СГФ «Агро») перший відповідач у справі, надав відзив на позов б/н від 22.09.2011, в якому проти позовних вимог заперечує з огляду на наступне.

Згідно з договором купівлі –продажу майна –цілісного майнового комплексу, укладеного між ВАТ «Білокуракинський елеватор»та ПП СГФ «Агро»та посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12.01.2007 за реєстровим № 33 ПП СГФ «Агро» купило цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238. Згідно змісту додатку № 1, що є невід’ємною частиною до даного договору серед інших об’єктів нерухомого майна відсутнє сховище цивільної оборони, а є тільки бомбосховище за № 61.

Крім того, ВАТ «Білокуракинський елеватор» при продажу цілісного майнового комплексу не вказав та не попереджував ПП СГФ «Агро»про існування права третіх осіб на майно, що було предметом продажу.

Відкрите акціонерне товариство «Білокуракинський елеватор»(далі –ВАТ «Білокуракинський елеватор») другий відповідач у справі, надав відзив на позов від 30.09.2011, яким визнав позовні вимоги позивача повністю та зазначив, що бомбосховище було включено до переліку майна продажу помилково, просить розглянути справу без участі його представника.

При з'ясуванні фактичних обставини справи, дослідженням наданих сторонами доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача та першого відповідача, суд

                                                  В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 1.1 Статуту ВАТ «Білокуракинський елеватор»(другий відповідач у справі) створене відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 09.07.1998 № 931 шляхом перетворення державного підприємства Білокуракінський елеватор відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про господарські товариства».

Під час приватизації відповідно до Плану приватизації державного майна Білокуракинського елеватора з вартості цілісного майнового комплексу вилучена вартість державного майна, що не увійшла до статутного капіталу Товариства, серед якого значиться і спірне майно –склад цивільної охорони (інвентарний № 119), яке залишилось на балансі створеного Товариства (а.с.15).

04.07.2006 позивачем у справі була здійснена повторна перевірка утримання, збереження та використання майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Білокуракинський елеватор», але залишилось на його балансі.

За результатом перевірки було складено відповідний акт від 04.07.2006 стану державного майна, що перебуває на балансі ВАТ «Білокуракинський елеватор», відповідно до якого склад цивільної охорони (інвентарний № 119) був наявним та залишеним на балансі Товариства до прийняття управлінського рішення (а.с.17).  

08.07.2011 позивач на свій запит отримав від Білокуракинського БТІ копію договору купівлі –продажу майна –цілісного майнового комплексу від 12.01.2007 № 22 (а.с.18-22), укладений між ВАТ «Білокуракинський елеватор»(другий відповідач у справі) та ПП СГФ «Агро»(перший відповідач у справі), який був посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований за № 22.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Продавець, другий відповідач у справі, передав у власність Покупця, першого відповідача у справі, цілісний майновий комплекс ВАТ «Білокуракинський елеватор», який розташований за адресою: Луганська область, Білокуракинський район,                смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238.

У рядку 61 додатку № 1, який є невід’ємною частиною зазначеного договору, Продавець передав у власність Покупцю, окрім інших об’єктів, що входять до складу об’єкту продажу, також бомбосховище –об’єкт державної власності, за інвентарним № 119 (зворот а.с.21).

РВ ФДМ України по Луганській області, позивач у справі, листом від 22.07.2011 № 11-07-03604 звернулось до ПП СГФ «Агро»з пропозицією відмовитись від права власності на зазначене сховище (а.с.23).

ПП СГФ «Агро»відповіді не надало, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Перший відповідач права власності позивача на вказаний об’єкт не спростував.   

Другий відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Оцінивши всі обставини справи, подані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на наступне.

Статтею 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 та статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Матеріалами справи доведено, що спірне нерухоме майно –склад цивільної охорони (інвентарний № 119), що розрашований за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238 є державною власністю, оскільки під час приватизації Білокуракинського елеватора не включено до вартості майна, що підлягало приватизації, а залишилося на балансі створеного ВАТ «Білокуракинський елеватор»у повному господарському віданні, яке несе відповідальність за його збереження та витрати на його утримання (розділ 8 Плану приватизації від 04.06.1998).

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, вимоги позивача про визнання права власності на нерухоме майно –склад цивільної охорони (інввентарний № 119), що розташоване за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238, за державою Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області є обґрунтованими та підлягать задоволенню.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Матеріали справи свідчать, що ВАТ «Білокуракинський елеватор», другий відповідач у справі, укладаючи 12.01.2007 договір купівлі –продажу майна –цілісного майнового комплексу включив до переліку майна за № 61, що передається у власність Покупцю, ПП СГФ «Агро», першому відповідачу у справі, об’єкт державної власності –бомбосховище вартістю                           14300 грн. 00 коп., яке є саме - складом цивільної охорони (інвентарний            № 119) відповідно до Плану приватизації державного майна Білокуракинський елеватор.

Таким чином, другий відповідач у справі, ВАТ «Білокуракинський елеватор», безпідставно розпорядився майном, яке належить державі та яким управляє позивач у справі.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.    

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір купівлі – продажу майна –цілісного майнового комплексу від 12.01.2007 № 22 є недійсним в частині продажу державного майна –бомбосховища (№ 61 переліку), яке є складом цивільної охорони (інвентарний № 119).

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини  правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, вимоги позивача визнати недійсним договір купівлі –продажу від 12.01.2007 реєстр. № 22, укладений між ВАТ «Білокуракинський елеватор»та ПП СГФ «Агро»в частині продажу складу цивільної охорони (інвентарний           № 119), що розташоване за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.         

На підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито у сумі 143 грн. 00 коп.,                        85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.) відносяться на другого відповідача у справі відповідно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник внаслідок  неправильних дій другого відповідача у справі.

Судові витрати стягуються з другого відповідача до Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

 

1.  Позов задовольнити повністю.    

2. Визнати право власності на нерухоме майно –склад цивільної охорони (інвентариний № 119), що розташоване за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238, за державою України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

3. Визнати недійсним договір купівлі –продажу від 12.01.2007 реєстр.           № 22, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Білокуракинський елеватор»та Приватним підприємством Сільськогосподарською фірмою «Агро»в частині продажу складу цивільної охорони (інвентарний № 119), що розташоване за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, 238.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «білокуракинський елеватор», вул. Чапаєва, 238, смт. Білокуракине Луганської області, 92200, ідентифікаційний код 00957181:

-  на користь Державного бюджету України  на п/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач –УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 витрати зі сплати державного мита в сумі                 228 грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили;

 - на користь Державного бюджету України на п/р 31217264700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач –УДК у м. Луганську, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050003, витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі                      236 грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –07.10.2011.


Суддя                                                                                Р.Є. Якушенко


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація