Справа № 2а-1295/08
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2008 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі: судді - Спірідонова М.О.
за участю секретарі - Свіргун О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адмінистративний позов ОСОБА_1до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових рішень-повідомлень
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова в якому просив суд визнати нечинними податкове рішення - повідомлення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 27.01.2007 року № 0000011702/0 про визначення податкового зобов'язання на суму 1772,46 грн., податкове рішення - повідомлення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 27.01.2007 року № 0000011702/0 про визначення податкового зобов'язання на суму 18774,86 грн.
В обґрунтування позову представник позивача вказав, що 27.01.2007 р. ДПІ в Ленінському районі м. Харкова винесені 2 податкові повідомлення за № 0000011702/0, якими ОСОБА_1визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1772,46 грн. та у сумі 18774,86 грн.
Вказані податкові повідомлення винесені у зв'язку з поданням ОСОБА_1декларацій про доходи за 2004 рік та за 2005 рік. Вказаними деклараціямиОСОБА_1 задекларував іноземний дохід у сумі 1332 фунти стерлінгів, отриманий у 2004 році та у сумі 15496,60 фунтів стерлінгів, отриманий у 2005 році у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії.
Представник позивача вказав, що вважає податкові повідомлення мають бути визнані нечинними з наступних підстав:
Згідно п.п. 9.9.1, 9.9.2. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.
Якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, то такий платник податку визначає суму такого зменшення за визначеними підставами у річній податковій декларації.
10.02.1993 р. укладена «Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна» яка набула чинності 11.08.1993 р. (далі - «Конвенція»), що підтверджується листом Державної податкової адміністрації України № 961/7/12-0117 від 20.01.2007 р. «Щодо міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування».
Згідно п. 2 ст. 22 Конвенції, на податок Сполученого Королівства, що сплачується
за законодавством Сполученого Королівства і відповідно до цієї Конвенції прямо або
шляхом вирахування з прибутку, доходів або доходів, що підлягають оподаткуванню, від
приросту вартості майна із джерел у Сполученому Королівстві (за винятком випадку дивідендів, коли податок у Сполученому Королівстві сплачується у відношенні прибутків із яких сплачуються дивіденди) буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого податку України, який обчислюється у відношенні того ж прибутку, доходу або оподатковуваних доходів, у відношенні яких обчислюється податок Сполученого Королівства.
Враховуючи викладене, як зазначив представник позивача, на іноземний доход ОСОБА_1., отриманий ним у Великобританії, міг бути донарахований податок у сумі, який складав би різницю між податком, який він повинен був би сплатити за законодавством України, та фактично сплаченим ним податком у Великобританії.
В наданій до ДПІ декларації про доходи за 2004 р.ОСОБА_1 задекларував іноземний доход у сумі 1332 фунти стерлінгів, та вказав, що сплатив податок у сумі 176,23 фунти стерлінгів (13,23 % від доходу)
В декларації про доходи за 2005 р.ОСОБА_1 задекларував іноземний доход у сумі 15496,60 фунтів стерлінгів, та вказав, що сплатив податок у сумі 2159,60 фунтів стерлінгів (13,94 % від доходу).
Згідно п. 22.3 ст. 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006року ставка оподаткування, визначена пунктом 1.7 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 % від об'єкта оподаткування.
Таким чином, суми податку, сплачені ОСОБА_1 у Великобританії, перевищують суми, які він мав би сплатити за законодавством України, підстави для донарахування податку відсутні.
Як зазначив представник позивача та вбачається з наданих позивачем розрахунків з податку фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, позивач нарахував податок на всю суму вказаного ОСОБА_1в деклараціях доходу за ставкою 13%. При цьому відомості про сплату ОСОБА_1податку за кордоном просто ігнорувались.
Виходячи з вище викладеного представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та з позовом не погодився у повному обсязі вказавши, що платниками податку з доходів фізичних осіб згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон України № 889) є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Відповідно п. 1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону резидентом є фізична особа (громадянин України, фізична особа без громадянства або громадянин іноземної держави), яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
Як вказав представник відповідача згідно п. 1 ст. 15 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від. 10.02.1993 р. (набула чинності з 11 серпня 1993 року) заробітна плата та інші подібні винагороди, що одержуються резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки у цій Державі.
Крім того, п.п.9.9.4 п.9.9 ст. 9 ст.9 Закону України від 22.05.2003р. № 889 ' Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни в якій дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Така довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні.
Як вказав представник відповідача громадянин ОСОБА_1надав до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова декларації про доходи, одержані у Великобританії за 2004 рік (вх. № 15163 від 02.11.06 р.) та за 2005 рік (вх. № 451 від 19.01.07 р.) та повідомив, що заробітну плату отримував щоп'ятниці. В п. 1.4. декларації про доходи передбачено, що платник податків зобов'язаний разом із декларацією до податкового органу надавати і підтверджуючи документи. Разом із деклараціями належні документи, які б підтверджували сплату податку із отриманих доходів за межами території України, позивачем надані не були.
Як свідчать матеріали справи, позивач лише разом із поданим позовом до суду подав документи, які нібито підтверджують факт отримання доходу та сплату податку у Единбурзі. Треба відмітити, що надані позивачем документи не можна вважати належними документами які підтверджують сплату податку із отриманих доходів за межами території України бо дані документи не були належним чином легалізовані консульською установою.
Інспектор відділом адміністрування податків з доходів фізичних осіб був направлений запит від 11.12.2006 р. за № 10291/10/17-171 до Управління Національного банку України в Харківській області з проханням надати інформацію щодо офіційно встановленого курсу гривні до фунту стерлінгу на кожну п'ятницю починаючи з 03.12.2004 року по 30.12.2005 року.
При проведені розрахунку податку з доходів фізичних осіб (за перехідною ставкою 13 %):
• було взято суму доходу задекларованого у 2004 році: 1332,00 £/5 тижнів
2004 року = 266,4 £ за тиждень, отримана сума переведена в гривні, що склало 13634,34 грн. за 2004 рік.
Податок з доходу фізичних осіб з цієї суми складає 1772,47 грн. (13634,34 грн. • 13 %= 1772,47 грн.)
• було взято суму доходу задекларованого у 2005 році: 15496,60 £/52 тижні 2005 року = 298,01 £ за тиждень, отримана сума переведена в гривні, що склало 144422.03 грн. за 2005 рік.
Податок з доходу фізичних осіб з цієї суми складає 18774,87 грн. (144422,03 грн. • 13% =18774,87 грн.)
Виходячи з вищенаведеного як зазначив представник відповідача та з того, що громадянином ОСОБА_1не було надано належного та своєчасного письмового підтвердження податкового органу Великобританії щодо факту утримання податку з доходу, то податок йому правомірно нарахований з загальної суми отриманого доходу просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Судом встановлено, що 27.01.2007 р. ДПІ в Ленінському районі м. Харкова винесені 2 податкові повідомлення за № 0000011702/0, якими ОСОБА_1визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1772,46 грн. та у сумі 18774,86 грн.
Вказані податкові повідомлення винесені у зв'язку з поданням ОСОБА_1декларацій про доходи за 2004 рік та за 2005 рік. Вказаними деклараціямиОСОБА_1 задекларував іноземний дохід у сумі 1332 фунти стерлінгів, отриманий у 2004 році та у сумі 15496,60 фунтів стерлінгів, отриманий у 2005 році у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії.
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.п. 9.9.1, 9.9.2. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.
Якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, то такий платник податку визначає суму такого зменшення за визначеними підставами у річній податковій декларації.
10.02.1993 р. укладена «Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна» яка набула чинності 11.08.1993 р. (далі - «Конвенція»).
Згідно п. 2 ст. 22 Конвенції, на податок Сполученого Королівства, що сплачується
за законодавством Сполученого Королівства і відповідно до цієї Конвенції прямо або
шляхом вирахування з прибутку, доходів або доходів, що підлягають оподаткуванню, від
приросту вартості майна із джерел у Сполученому Королівстві (за винятком випадку дивідендів, коли податок у Сполученому Королівстві сплачується у відношенні прибутків із яких сплачуються дивіденди) буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого податку України, який обчислюється у відношенні того ж прибутку, доходу або оподатковуваних доходів, у відношенні яких обчислюється податок Сполученого Королівства.
Згідно до положень п. 2.1 ст. 2 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Відповідно п. 1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону резидентом є фізична особа (громадянин України, фізична особа без громадянства або громадянин іноземної держави), яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У відповідності п. 1 ст. 15 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від. 10.02.1993 р. (набула чинності з 11 серпня 1993 року) заробітна плата та інші подібні винагороди, що одержуються резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки у цій Державі.
Крім того, п.п.9.9.4 п.9.9 ст. 9 ст.9 Закону України від 22.05.2003р. № 889 ' Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни в якій дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Така довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні.
Згідно ч. 6 ст. 9 КАС України - якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
10 січня 2002 року ухвалено Закон України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», яким Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до вказаної Конвенції.
Згідно ст. З Конвенції - єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися від посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 Конвенції відповідного апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Зразок апостиля наводиться у Конвенції.
Суд зазначає, що надані до Ленінської ДШ, та оглянуті в судовому засіданні довідки про сплачені ОСОБА_1податки за межами України містять апостилі, які відповідають вимогам Конвенції.
Крім того сплата ОСОБА_1податку з отриманих доходів у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії підтверджується відповідними довідками, які містяться в матеріалах справи, посвідченими нотаріально та належним чином легалізованими.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідач не надав до суду доказів спростовуючи твердження позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових рішень- задовольнити.
Визнати нечинним податкове рішення - повідомлення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 27.01.2007 року № 0000011702/0 про визначення податкового зобов'язання на суму 1772,46 грн..
Визнати нечинним податкове рішення - повідомлення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 27.01.2007 року № 0000011702/0 про визначення податкового зобов'язання на суму 18774,86 грн.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена 18.02.2008 року.
Суддя Спірідонов М.О.