Справа № 2-484/11

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

"01" липня 2011 р.                                                             м. Бережани

в особі: судді                                                              Німко   Н.П.

при секретарі                                                             Олексів О.Б.

з участю  позивачки                                                   ОСОБА_1

зацікавленої особи                                                     ОСОБА_2                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани справу за позовом ОСОБА_1 до Вільховецької сільської ради Бережанського району Тернопільської області  про  визнання права власності на спадкове майно , -

В С Т А Н О В И В  :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Вільховецької сільської ради Бережанського району Тернопільської області  про визнання за нею  права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її діда –ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді  1/4 частини житлового будинку  АДРЕСА_1. В даний час позивачка бажає у встановленому законом порядку реалізувати своє право на спадкування згаданого спадкового майна. Однак, здійснити цього не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на ім'я померлого, що і змусило її звернутися в суд із згаданим позовом.

В судовому засіданні  позивачка позовні вимоги  підтримала, просить їх задовольнити.  Також пояснила, що АДРЕСА_1 проживало четверо осіб, а саме;  вона - позивачка по справі, її мати –ОСОБА_2, її батько –ОСОБА_4 та дідо –ОСОБА_5.  Оскільки їхній двір відносився до категорії колгоспних дворів то кожному з них належало по 1/4 частині даного будинковолодіння. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що було видане свідоцтво про смерть НОМЕР_1,  залишивши заповіт, який не було змінено чи скасовано. Єдиною спадкоємицею за заповітом після померлого є вона. Строку після смерті ОСОБА_5 вона не пропустила, оскільки постійно проживала із померлим, до 6-ти  місяців вступила в управління його спадковим майном, заяви про відмову від спадщини не подавала. Тому,  просить суд визнати за нею, як за спадкоємицею за заповітом  право на 1/4 частину житлового будинку із відповідною часткою у надвірних будівлях АДРЕСА_1, яка належала на праві особистої власності  –ОСОБА_5 померлому ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зацікавлена особа –ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1, визнала. Доповнила, що вона дійсно відмовляється від свого права обов’язкової частки у спадковому майні, яке залишилось після смерті ОСОБА_5.

В судове засідання  представник Вільховецької сільської  ради не з’явився, однак надіслав заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності,  щодо  вирішення позову покладається на думку суду, визнав ті обставини на які покладається позивач в обгрунтування заявлених вимог.

Суд, заслухавши пояснення  позивача, зацікавленої особи, взявши до уваги заяву відповідача, розглянувши  матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають до задоволення,  виходячи із наступних підстав.

Відповідно  до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов”язків( спадщини) від фізичної особи, яка померла( спадкодавця) до інших осіб( спадкоємців). У відповідності зі ст. ст. 1217, 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; спадкування здійснюється за заповітом або за законом, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно із ч.3 ст. 1268, ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст..1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Також встановлено, що АДРЕСА_1 проживало четверо осіб, а саме; вона - позивачка по справі, її мати –ОСОБА_2, її батько –ОСОБА_4 та дідо –ОСОБА_5.  Оскільки їхній двір відносився до категорії колгоспних дворів то кожному з них належало по 1/4 частині даного будинковолодіння. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя він залишив заповіт на користь позивачки по справі, який не було змінено чи скасовано.  Отже, позивачка є спадкоємицею за заповітом.  Після смерті ОСОБА_5 відкрилося спадкове майно у вигляді 1/4 частини  будинковолодіння із відповідною часткою у надвірних будівлях АДРЕСА_1, яким померлий правомірно володів за життя.

Також встановлено, що позивачка, строку для прийняття спадщини не пропустила, оскільки постійно проживала із померлим, до 6-ти місяців вступила в управління його спадковим майном, заяви про відмову від спадщини, що відкрилася після  смерті спадкодавця не подавала, тобто фактично прийняла згадану спадщину, перешкодою в реалізації прав позивачки стала відсутність на ім'я померлого правовстановлюючих документів на згадане спадкове майно.

Зазначені судом факти доведені в судовому засіданні поясненнями  позивачки, зацікавленої особи,  свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 копією заповітів та  іншими доказами по справі.

Отже, судом встановлено, що позивачка, як спадкоємиця за заповітом,  фактично прийняла спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, яке складається із  1/4 частини будинковолодіння із відповідною часткою у надвірних будівлях АДРЕСА_1, яким померлий правомірно володів за життя, а тому її позовні вимоги слід задовольнити та визнати за нею право на таке спадкове майно.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 213, 215 ЦПК України,  ст. ст. 1216, 1217, 1220, 1223, ч.3 ст.1268,1270 ЦК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити  позовні вимоги ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємицею за заповітом,  право власності на спадкове майно у вигляді 1/4 частини житлового будинку із відповідною часткою у надвірних будівлях  АДРЕСА_1, яке залишилось після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів після прийняття рішення суду.  Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

Бережанського районного суду

Тернопільської області                                                                   Н.П.Німко