У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
|
головуючого |
Кравченка К.Т., |
|
суддів |
Шевченко Т.В., Пошви Б.М. |
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 24 січня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 8 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Вироком Малиновського районного суду м. Одеса від 14 червня 2006 року:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Запоріжжя,
жителя м. Одеса, судимості не має,
за ч.1 ст.369, ч.3 ст.358 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця с. Плетений Ташлик
Маловисківського району
Кіровоградської області,
жителя смт. Овідіополь Одеської
області, судимості не має,
засуджено за ч.1 ст.366 КК України до штрафу 850 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади на два роки.
За ч.1 ст.368 КК України ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, а за ч.1 ст.364 КК України - за відсутністю у його діях складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 8 вересня 2006 року апеляцію прокурора задоволено частково. Вирок Малиновського районного суду м. Одеса від 14 червня 2006 року змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 виправданим за ч.1 ст.369 КК України, а ОСОБА_2 за ч.1 ст.368 КК України за відсутністю події злочину, на підставі п.1 ст.6 КПК України. В частині засудження ОСОБА_2 за ч.1 ст.366 КК України вирок скасовано за відсутністю у його діях складу злочину, а провадження у справі закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що працюючи адвокатом об'єднання “Одеська обласна колегія адвокатів”, здійснюючи захист ОСОБА_3, 20 травня 2004 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи на території Одеського слідчого ізолятора №21 на вул. Люстдорфська дорога, 11 у м. Одеса, запропонував начальнику медичної частини слідчого ізолятора ОСОБА_2 за винагороду видати медичну довідку про наявність у ОСОБА_3 гіпертонічного захворювання.
Цього ж дня, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, отримавши від ОСОБА_2 згадану довідку, передав останньому 50 грн. та використав завідомо неправдивий документ, передавши його судді Приморського району м. Одеси, котрий розглядав подання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 З урахуванням обставин справи та даних, що містяться у довідці про стан здоров'я обвинуваченого, суддя відмовив у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_3
20 травня 2004 року, ОСОБА_2, працюючи начальником медичної частини Одеського слідчого ізолятора №21 у званні капітана внутрішньої служби, вчинив службове підроблення. Будучи службовою особою він вніс в офіційний документ (медичну довідку про стан здоров'я обвинуваченого № 5-8970) завідомо неправдиві відомості про наявність у ОСОБА_3 гіпертонічного захворювання. Приблизно о 14 годині 30 хвилин, на території слідчого ізолятора ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 вказану довідку і отримав від останнього 50 грн.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався також у зловживанні службовим становищем та одержанні хабара за вказаних вище обставин.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що суд, розглядаючи його апеляцію на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, істотно порушив кримінально-процесуальний та неправильно застосував кримінальний закони.
У доповненні до касаційного подання прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, на порушення вимог ст.365 КПК України, вийшов за межі апеляції прокурора, чим порушив права учасників судового розгляду.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення у тій частині, у якій воно оскаржується.
Відповідно до положень ч.2 ст.394 КПК України, колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши справу за касаційним поданням прокурора, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і також для призначення даної справи до розгляду за касаційною процедурою із обов´язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України.
Посилання прокурора на те, що апеляційний суд, при розгляді його апеляції на вирок місцевого суду, який виправдав ОСОБА_1 за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.369 та ч.3 ст.358 КК України, а ОСОБА_2 засудив за ч.1 ст.366 КК України і одночасно виправдав за ч.1 ст.368 КК України за недоведеністю його участі у цьому злочині, а за ч.1 ст.364 КК України виправдав за відсутністю у його діях цього складу злочину, вийшов за межі його апеляції, не можна визнати підставними.
Як убачається зі справи, прокурор в апеляції просив скасувати вирок як щодо ОСОБА_1, так і щодо ОСОБА_2, у повному обсязі і постановити новий вирок. При цьому прокурор просив визнати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винними, за усіма пред´явленими їм досудовим слідством обвинуваченнями, та призначити обом покарання у виді обмеження волі із застосуванням додаткових покарань.
З ухвали видно, що суд заслухав міркування прокурора та пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які лише заперечували проти задоволення апеляції прокурора.
Закон (ст.378 КПК України) надає апеляційному суду право цілком чи частково скасувати вирок суду першої інстанції і прийняти своє рішення.
За змістом ст.365 КПК України, апеляційний суд вправі скасувати чи змінити вирок місцевого суду стосовно осіб, що не подали апеляції, якщо своїм рішенням не погіршить становище цих осіб.
Апеляційний суд, перевіривши справу, не знайшов підстав для задоволення апеляції прокурора і, не постановлюючи новий вирок, у межах наданих йому повноважень, лише частково змінив вирок суду першої інстанції, і зокрема, в частині підстав виправдання ОСОБА_1 за ч.1 ст.369 КК України, а ОСОБА_2 - за ч.1 ст.368 КК України - з п.2 ст.213 на п.1 ст.6 КПК України.
Апеляційний суд також дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 немає складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, належним чином умотивувавши своє рішення, скасував вирок у цій частині, а справу закрив на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Підстав вважати це рішення незаконним, з огляду на доводи, наведені у поданні прокурора, не знайдено.
Посилання прокурора на невідповідність висновку службової перевірки, проведеної апеляційним судом, фактичним обставинам справи і допущеним порушенням, що нібито вплинули на правильність прийнятого судом рішення, не можна визнати підставними.
Як убачається зі справи, апеляційний суд за головуванням судді Джулая А. двічі відкладав слухання справи, яка по суті не розглядалася, з наведенням відповідних мотивів.
Як 29 серпня, так і 5 вересня 2006 року, у засіданні брали участь прокурор Криницький О., обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисник ОСОБА_4, яким було відомо про час розгляду справи.
При винесенні остаточного рішення судове засідання проводилося законним складом суду, за участі всіх учасників процесу і з самого початку.
Колегія судді вважає рішення апеляційного суду переконливим та умотивованим. Доводи прокурора, наведені ним у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.
Не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання, керуючись ст. 394 КПК України колегія суддів,
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої й апеляційної інстанцій - відмовити.
Судді:
Кравченко К.Т. Шевченко Т.В. Пошва Б.М.