Справа № 2-а-130/08
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«22» січня 2008 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі : судді - Спірідонова М О
за участю секретаря - Андренко Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адмінистративний позов ФОПОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова третьої особи Державної податкової адміністрації у Харківської області про визнання недійсним акт перевірки № 20403782/2310 від 30.05.2007 року та рішення № 0001662310, №0001652310 від 19.06.2007 року-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова третьої особи Державної податкової адміністрації у Харківської області в якому просив суд визнати недійсними акт перевірки № 20403782/2310 від 30.05.2007 року від 30.05.2007 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001662310, № 0001652310 від 19.06.2007 року.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 30.05.2007р. фахівці Державної податкової адміністрації у Харківській області здійснили планову перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу підприємницької діяльності, яку я здійснюю, а саме перевірили торгівельну точку, яка розташована на території ДП «Тракторозаводський ринок», АДРЕСА_1.
Як зазначив позивач у акті б/н від 30.05.2007р. зазначено, що підставою для перевірки були посвідчення №9276, 9277, 9270та 9271від 29.05.2007р. видані перевіряючим ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5 начальником ДПА у Харківській області, незважаючи на те, що я знаходжусь на обліку у ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова.
Позивач зазначив, що перевірка була проведена незаконно, факти, нібито встановлені у результаті перевірки не відповідають дійсності, а рішення про застосування фінансових санкцій прийняте з порушенням законодавства, так як перевіряючи не мали достатніх повноважень на проведення перевірки, не надали мені можливості брати участь у проведенні перевірки, не надали мені-платнику податків під розписку направлення на перевірку, не надали на ознайомлення ані посвідчень, що передбачено ст. 11 абз. 1 п.З), ст. 11-1 абз.7, ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу».
19.06.2007р. рішеннями ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001662310, №0001652310 до позивача, було застосовано фінансових санкцій на суму 8106.75 грн., та 90.00 грн. відповідно, на підставі акта перевірки №20403782/2310 від 30.05.07р. (вх.№3184/8 від 07.06.07р.).
З висновками, викладеними у акті перевірки і відповідно з рішеннями про застосування фінансових санкцій позивач не згоден, вважає що вони суперечать фактичнім обставинам перевірки, тому рішення прийняте з порушенням норм законодавства з таких підстав.
По-перше, відповідно п.1, п.2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» ДПА у Харківській області має право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; шляхом проведення планових чи позапланових, виїзних перевірок, що передбачено ст. 15 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно аб.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу» ДПА у Харківській області мала право на проведення планової виїзної перевірки платника податків лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Законодавством України, що визначає правові засади перевірок підприємницької діяльності є спеціалізований нормативно-правовий акт Указ Президента України від 23.07.98р № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», що був виданий безпосередньо з метою запобігання втручанню у підприємницьку діяльність. Також, з метою реалізації положень цього Указу були внесені зміни до Закону України № 509 «Про державну податкову службу» ст. .11-1, 11-2. Цими двома нормативно-правовими актами встановлюється порядок проведення планових та позапланових перевірок підприємницької діяльності.
Відповідно до направлень №№ 9276, 9277, 9270, 9271 від 29.05.2007р на перевірку, вказано, що перевірка є плановою, але вимоги вищевказаних статей щодо попередження платника про проведення перевірки виконане не було.
Листа з письмовим повідомленням із зазначенням дати початку та закінчення проведення планової виїзної перевірки я не отримував.
По-друге відповідно аб.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу» планова виїзна перевірка проводиться не частіше одного разу на календарний рік. 24.02.2007 року ДПА у Харківській області проводила планову виїзну перевірку мене ФО-П ОСОБА_1 на підставі направлень №№2810,2811,2799,2798 від 23.02.2007 р. за результатами якоі був складений акт перевірки №20401190/2310 від 24.02.2007 року. На підставі вище викладеного вважаю, що планова виїзна перевірка ФО-П ОСОБА_1 яка булла проведена 30.05.2007 р. порушила аб.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу».
По-третє, відповідно п.1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку. Перевіряючі ДПА у Харківській області ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4.,ОСОБА_5. не надали мені можливості брати участь у проведенні перевірки, не надали мені-платнику податків під розписку направлення на перевірку, не надали на ознайомлення ані посвідчень, ані наказу на проведення перевірки.
Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються: 8) правові засади і гарантії підприємництва,також,ст.9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, позивач зазначив, що такі висновки підтверджуються листом ДПА України №19823/7/10-1417/4894 від 24.10.2006р. «Щодо перевірок застосування РРО органами ДПС», який встановлює, що порядок проведення таких перевірок підпадає під дію Закону України №509 ст. 11-1. Враховуючи вищевикладені обставини, та відповідно до п.З ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішені справи не беруться до уваги, тому вбачається, що оскаржуваний акт перевірки є неналежним та недопустимим доказом.
Виходячи з вище викладено позивач вважає, що перевірка ФЛ-П ОСОБА_1 була проведена з порушенням законодавства та з перевищенням повноважень посадових осіб податкового органу, висновки перевіряючих упереджені, не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та з позовом не погодився вказавши, що позивач не вірно трактує норми матеріального права ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ.
В ч.1 ст.11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ встановлено: «...плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка...».
ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІ1 передбачено два різних права органу податкової служби, а саме:
п.1 ч.1 ст.11 - «...здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також1 планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами...»
п.2 ч.1 ст.11 - «...здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку...»
Представник відповідача вказав, що позивач посилається на ст.11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1-990 року №509-ХІІ, а саме на ч.4, в якій встановлено: «...право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення...». Але вказана стаття регулює, згідно її назви «...підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)...».
На підставі вищезазначеного, ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова вважає твердження позивача, що додержання порядку проведення готівкових розрахунків регулюється ст.11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ (яка регулює підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)) є хибним.
Представник відповідача зазначив, що позивач безпідставно вважає що ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова не має право здійснювати перевірку більше одного разу на рік, але згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР в котрій встановлено:
«...планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню».
Але, як вказав представник відповідача позивач не є особою, котра використовує спрощену систему оподаткування згідно пунктів 5-9 ст.9 вказаного Закону України, тому дія вказаної норми не розповсюджується на позивача.
Проведена перевірка була передбачена в плані роботи ДПА в Харківській області, отже проведена перевірка є плановою перевіркою з питань дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".
Виходячи з вище викладеного представник відповідача вказав, що вимоги позивача є безпідставними та просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Представник третьої особи ДПА у Харківській області з позовом не погодився з підстав вказаних відповідачем.
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 30.05.2007р. фахівці Державної податкової адміністрації у Харківській області ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5 на підставі направлень №9276, 9277, 9270 та 9271 від 29.05.2007р. виданих начальником ДПА у Харківській області здійснили планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 23.03.1996 року № 98/96 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від 19.12.1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
За результатами перевірки було складено акт перевірки від 30.05.2007 р. № 20403782/2310 на підставі якого були винесені рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.06.2007 №0001662310, №0001652310 до позивача, було застосовано фінансових санкцій на суму 8106.75 грн., та 90.00 грн..
Перевіркою встановлені порушення, а саме не проведення розрахункових операцій через РРО при продажу товару на суму 2,65 грн; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, суми коштів, що вказана в денному звіті РРО у розмірі 1584,70 грн.; не забезпечення зберігання КОРО протягом встановленого терміну; не забезпечення зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну; здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту, торговий патент не розміщено на відкритому, доступному для огляду місці; реалізація тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії. Чим було порушено п.1,2,6,1,13 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності, ст. 15 За кону України «Про державне регулювання, виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У відповідності до ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ встановлено: «...плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка...».
Суд зазначає, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІ1 передбачено два різних права органу податкової служби, а саме:
п.1 ч.1 ст.11 - «...здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також1 планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами...»
п.2 ч.1 ст.11 - «...здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку...»
Згідно ст.ст. 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції органів державної податкової служби, до яких належать, зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Пунктом 2 статті 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, з межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Відповідно до вимог ст. 15,16 Закону України від 01.06.2000 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог зазначеного Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Як було встановлено під час розгляду та не заперечується позивачам перевірка була здійснена в присутності продавця ОСОБА_6., яка власноручно склала та підписала опис наявних готівкових коштів, зазначила, що всі кошти належать ФОПОСОБА_1 та отримані за реалізовані товари.
Також згідно пояснень продавцяОСОБА_6. даних нею під час перевірки у відповідності до яких, нею не проведено через касовий апарат суму 2,65 грн. Невідповідність грошових коштів у касі з денним звітом пояснила як не занесення до касового апарату вказаних грошей. Що стосується право встановлюючи документів, а саме торгівельного патенту , ліцензій, книг обліку та т.і всі вони знаходяться у ОСОБА_1.
Вказані пояснення в частині невідповідності коштів та не роздрукування касового чеку також були підтверджені справи поясненнями свідківОСОБА_5, ОСОБА_2 таОСОБА_3 даними під час розгляду справи під час розгляду
Відповідно до п.1, п.2 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'' в редакції Закону України від 01.06.2000р. № 1776 суб'єкти підприємницької діяльності , які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; видавати особі, яка отримує або повертає товар розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно п.9 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі , громадського харчування та послуг" в редакції Закону України від 01.06.2000р. № 1776 а саме: щоденне друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Судом встановлено, що позивачем у встановленому законом порядку та у встановлені законом терміни зберігаються контрольні стрічки, що було підтверджено шляхом огляду їх у судовому засіданні.
Також судом було встановлено, що позивач здійснює свою діяльність у відповідності до торгового патенту серіїНОМЕР_1дійсного з 01.12.2006 року по 30.11.2007 року та ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробати серії НОМЕР_2 зареєстрованої 16.11.2006 року дійсною з 17.11.2006 року до 17.11.2007 року.
Відповідно до п.13 ст.З Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
У відповідності до п.13 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі , громадського харчування та послуг", а саме невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора 1584,70 грн. (фінансова санкція - 1584,70x5=7923,50грн.)
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не було надано доказів на підтвердження своїх посилань щодо невідповідності даних які викладені в акті перевірки, а саме роздрукування не проведення розрахункових операцій через РРО при продажу товару на суму 2,65 грн. та невідповідності готівкових коштів на місці проведення готівкових коштів на місці проведення розрахунків.
Крім цього суд зазначає, що акт перевірки не є рішенням, а є фіксацією відповідних фактів. Згідно ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будть-які рішення , дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішення, дії або бездіяльність Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновок, що позов підлягає частковому задоволенню в частині скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 19 червня 2007 року № 0001652310 та рішення від 19 червня 2007 року № 0001662310 в частині незабезпечення зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну, а саме порушення п. 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі якої застосована штрафна санкція у розмірі 170,00 грн. .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ФОПОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Орджонікщзевському районі м.Харкова третьої особи Державної податкової адміністрації у Харківської області про визнання недійсним акт перевірки № 20403782/2310 від 30.05.2007 року та рішення № 0001662310, № 0001652310 від 19.06.2007 року-задовольнити частково.
Скасувати рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 19 червня 2007 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова № 0001652310.
Скасувати рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 19 червня 2007 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова № 0001662310 в частині незабезпечення зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну, а саме порушення п. 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі якої застосована штрафна санкція у розмірі 170,00 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена 25.01.2008 року
Суддя Спірідонов М.О.