Судове рішення #18330050

   

У Х В А Л А


Справа № 2а/1770/3311/2011

29 липня 2011 року                                             м. Рівне


Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Махаринець Д. Є., розглянувши позовну заяву  В.о. Млинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Млинівської сільської ради




доОСОБА_1   третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >  

про звільнення  самовільно-зайнятої ділянки та стягнення 49 718,59 грн.,


В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом В.о.Млинівського міжрайонного прокурора в інтересах  Млинівська селищна рада      до  ОСОБА_1     про звільнення  самовільно-зайнятої ділянки та стягнення 49 718,59 грн.

          Згідно частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів  поширюється   на  правовідносини,  що  виникають  у  зв'язку з здійсненням суб'єктом  владних  повноважень  владних  управлінських  функцій,  а  також у зв'язку  з  публічним  формуванням  суб'єкта  владних  повноважень шляхом виборів або референдуму.

З позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що предметом спору є правовідносини, які виникли не у зв’язку із здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, чи публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

З огляду на приписи ст.. 20, 21, 36–1 Закону України "Про прокуратуру", п.4 ч.1 ст. 17, ст.. 60 КАС України прокурор може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадку, визначеному частиною четвертою статті 21 Закону України "Про прокуратуру" (у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним). В інших випадках прокурор при зверненні до суду здійснює представницькі функції, а тому в позовній заяві повинен визначити підстави представництва у суді інтересів громадянина або держави, особу чи орган, які представляє (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Інформаційному листі ВАСУ від 11.01.2010р. №14/05/13-10)

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду із адміністративним позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування - Млинівської  селищної ради про звільнення громадянином відповідачем ОСОБА_1 самовільно зайнятої земельної ділянки, обґрунтовуючи це тим, що самовільним зайняттям та використанням земельної ділянки міському бюджету завдаються значні збитки через ненадходження плати за землю чим порушуються економічні інтереси держави.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Частинами 1, 2 статті 60 КАС України встановлено, що  у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Суд звертає увагу, що враховуючи те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року, справа N 1-1/99).

Як вбачається із ч. 2 резолютивної частини вищевказаного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно приписів статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.   

Стаття 10 вищевказаного закону встановлює, що зокрема міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що міська рада має право розпоряджатися землями територіальних громад. Зазначені функції цей орган здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування та вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміни меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж міст; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, згідно із зазначеною вище статтею, міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Наведене свідчить про те, що, здійснюючи повноваження власника землі, міськрада є рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовано на реалізацію свого права розпоряджатися землею (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Постанові ВС України від 27.10.2009р.)

Предметом позовних вимог в даній справі є звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки. У спірних правовідносинах міська рада не здійснює владних управлінських функцій, а є рівноправним учасником земельних правовідносин та реалізує свої повноваження власника землі згідно норм земельного законодавства, в тому числі захищаючи порушене право на землю шляхом звернення до суду із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Враховуючи те, що між сторонами існує спір про право користування земельною ділянкою, що в свою чергу, виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку  цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -                                                  

                                                            У Х В А Л И В :

Відмовити В.о. Млинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі  Млинівська селищна рада     у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до  ОСОБА_1     про звільнення  самовільно-зайнятої ділянки та стягнення 49 718,59 грн..

Роз’яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції  місцевого загального суду.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу невідкладно.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя                                                        Махаринець Д. Є.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація