Справа № 2а-2213/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2008 року Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі- Демченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить зробити йому перерахунок соціальних виплат за 2005-2007рр., а саме: щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової грошової допомоги відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та здійснити виплату цих коштів, посилаючись на те, що він є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та згідно з висновком МСЕК є інвалідом війни другої групи, оскільки інвалідність пов'язана з перебуванням на військовій службі, а тому він має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та щорічної разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте, нарахування та виплата вказаних соціальних виплат здійснювалася відповідачами в значно менших розмірах, ніж передбачено законодавством.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, не надавши заяву про слухання справи у його відсутність та надавши заперечення на адміністративний позов, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням минування річного строку позовної давності для звернення з адміністративним позовом.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з'явився, надавши заяву про слухання справи у його відсутність та надавши заперечення на адміністративний позов, де просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 128 КАСУ суд вважає можливим вирішення справи у відсутності представників відповідачів на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Встановлено, щоОСОБА_1. є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та згідно з висновком МСЕК є інвалідом війни другої групи, оскільки інвалідність пов'язана з перебуванням на військовій службі, що підтверджується посвідченням серіїНОМЕР_1від 06.04.1999р.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначеної норми зупинено на 2007 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.
Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» були встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400 гривень - з 01 січня по 31 березня 2007 року; 420 гривень - з 01 квітня по 30 червня 2007 року; 440 гривень - з 01 липня по 30 вересня 2007 року; 460 гривень - з 01 жовтня 2007 р. Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком. Згідно п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначеної норми зупинено на 2007 рік.
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі «Про соціальні гарантії громадян» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 29, пункту 13 статті 71, пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи відповідача - Головного УПСЗН Харківської області, які надані в запереченні, щоОСОБА_1. правомірно виплачена щорічна допомога на оздоровлення, виходячи із розмірів, що встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає безпідставними з наступного.
Встановлений в 1996 році Постановою КМУ № 839 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими Законами України. При цьому відповідні закони не містили обмежень щодо застосування ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і норма відповідного закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова КМУ № 839.
Також, суд вважає безпідставними доводи відповідача - Головного УПСЗН Харківської області, які надані в запереченні, що щорічна разова грошова допомога повинна бути виплачена у розмірі встановленому ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», так як дія ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», оскільки як зазначені вище положення ст. 29 та п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними.
Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, згідно вимог ст. 22 Конституції України , в якій закріплено слідуючий принцип, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, посилання відповідачів на те, що тільки Законом України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено порядок обчислення та розміри щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги на думку суду, не відповідає ст. 22 Конституції України, оскільки це призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадянина, закріплених Конституцією України. А тому при таких обставинах, вказані дії відповідачів не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам Основного Закону України.
Також судом встановлено, що позивач звернулася до суду з вказаним позовом 08 січня 2008 року, а позивні вимоги заявлені за період часу 2005-2007 рр.
Відповідно до ст. 99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів поважності причин пропущення строків звернення до адміністративного суду, то суд не має підстав для визнання причини пропуску такого строку поважною.
Таким чином, суд вважає, що задоволенню не підлягають позовні вимоги в частині, щодо стягнення з відповідачів на користь позивача недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги за 2005-2006 роки, в зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, оскільки на цьому наполягає відповідна сторона і підстав для поновлення цього строку суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 99, 100,128, 159 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. по справі «Про соціальні гарантії громадян», суд-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі соціальних виплат ОСОБА_1за 2007 рік, а саме: щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової грошової допомоги відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Борівської державної адміністрації Харківської області зробити перерахунок соціальних виплат ОСОБА_1за 2007 рік, а саме: щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової грошової допомоги, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та здійснити виплату цих коштів.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя-