№2а-1928/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21» лютого 2008 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі :
судді - Спірідонова М.О.
за участю секретаря - Свіргун О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адмінистративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Московському районі м.Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Московському районі м.Харкова в якому просив суд податкове повідомлення- рішення № 0011141701/0 від 16.10.2007 року та першу податкову вимогу № 1/4813 від 01.11.2007 року визнати недійсними.
В обґрунтування позову позивач вказав, що на підставі акту № 4463/10/2008600750 від 21.09.2007 року про результати позапланової невиїздної перевірки додержання вимог податкового законодавства та акту № 4860/171/2008600750 від 04.10.2007 року про результати позапланової невиїздної перевірки додержання вимог податкового законодавства, які були проведені старшим державним податковим ревізором - інспектором Пусан В. В. і згідно висновків в них, нібито були виявлені порушення і до мене були застосовані штрафні санкції за порушення строку сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 934,26 гривень.
Позивач зазначив що вважає, що прийняте рішення щодо застосування до мене штрафних санкцій за порушення строку сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 934,26 гривень є неправомірним по наступним обставинам:
1. Згідно ч. 2. п.4.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року (далі - Закон) - "Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків".
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 326 від 11.06.2004 року - далі Порядок (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за № 803/9402), а саме ч.7 п. 1.2 -"Камеральна перевірка - це перевірка, яка проводиться податковим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків".
2. У відповідності до п. п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями) - "15.1.1. За винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку".
Згідно п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону - "4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя)". На підставі вказаної норми я був повинний подати декларацію про доходи до 09 листопада 2002 року.
А сам строк погашення податкового зобов'язання наведений у ч. 1 п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, а саме - "Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації". На підставі вказаної норми позивач був повинний сплатити податок до 19 листопада 2002 року.
На підставі наведеного загальний термін прострочення сплати податку на доходи дорівнює 42 календарним дням - в акті вказаний строк затримки у 61 календарний день, що є арифметичною помилкою при розрахунку строку прострочення сплати податку. Відповідно з 09 листопада 2002 року починається відлік 1095 днів, на протязі яких податковий орган мав право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків і цей строк закінчився 09.10.2005 року.
Згідно другого речення п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями) - Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку".
Позивач зазначив, що вважає, що у моєму випадку минув строк давності згідно п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону.
З урахуванням наведеного позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0011141701/0 від 16.10.2007 року та перша податкова вимога № 1/4813 від 01.11.2007 року є неправомірними та прийняті з порушенням п.п. 15.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями) та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та з позовом не погодився вказавши, що оскаржене податкове повідомлення-рішеня винесено у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Суд розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, та враховуючи заявлене клопотання дійшов висновку вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до акту про позапланової нев'їздної перевірки від 04.10.2007 року № 4860/171/2008600750. Проведеною перевіркою встановлено несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб - СПД. По терміну сплати до 31.10.2002 року.
На підставі вищевказаного відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0011141701/0 від 16.10.2007 року.
Згідно вимог п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями) який встановлює строки давності та їх застосування за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як було встановлено судом податкові декларації за 2000 та 2001 року позивачем надані 26.02.2001 року та 18.02.2002 року у встановлений законом строк, відповідно до відміток працівників податкової служби.
Крім цього згідно пояснень представників відповідача податковий орган самостійно визначив суму податкових зобов'язань 15.08.2001 року, 15.11.2001 року та 06.06.2001 року відповідно.
Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідач у 2002 р. дізнався про порушення позивачем податкового зобов'язання та протягом 1095 днів самостійно не визначив суму податкового зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідачем було порушено строк давності встановлені для податкового органу, а саме 1095 днів, на протязі яких податковий орган має право самостійно визначити суму податкового зобов'язання, а тому суд приходить до висновку, що позивач вважається вільним від такого податкового зобов'язання
Згідно вимог ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений строк звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч. 1 даної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно вимог ч. 1 п. 3 ст. 7 та ч. 1 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України яка визначає принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом та особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Що стосується позовних вимог в частині визнання нечинною податкової вимоги, суд зазначає, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення. Дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, податкова вимога не є таким рішенням так як не тягне за собою ні яких правових наслідків.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОТАНОВИВ:
Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Московському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 16 жовтня 2007 року № 0011141701/0.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена 22.02.2008 року.
Суддя Спірідонов М.О.