Справа № 22-ц-1290/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.
Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої: Перегінець Л.В.
суддів: Бойчука І.В., Павлишиної А.Т.
секретаря Сурмачевської У.С.
з участю представника апелянта: ОСОБА_2
представника позивача:ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.05.2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У березні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.05.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 476106 грн. боргу згідно розписки від 18.03.2008 року, 42849 грн. 54 коп. – 3% річних, всього 518955грн.54коп. а також 1708 грн.50коп. сплаченого судового збору, 120 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач – ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи. Зокрема вказує на те, що у розписці від 18.03.2008 року, на підставі якої винесено оспорюване рішення, не вказано терміну повернення
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1290/2011 р. Головуючий в 1 інстанції Ковалюк І.П.
Категорія 27 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
коштів за договором позики, а тому згідно вимог ст.1049 ЦК України, такий строк визначений моментом пред’явлення вимоги і позика повинна бути повернута позичальником протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги. Однак, він не отримував від позивача такої вимоги, а тому не мав можливості повернути позику. Також судом не взято до уваги акт взаємозвірки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5. за період з 2008-2010р.р., яка свідчить про повернення позичальником частини коштів за договором позики, а саме 8000 грн. та 5500 доларів США, а тому стягнення з нього вищевказаної суми є безпідставним. Крім того, апелянт посилається на те, що 3% річних – є різновидом штрафних санкцій, а тому згідно п.1ч.2.ст.258 ЦК України підлягають стягненню лише за один рік прострочення, а не за три. Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.05.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 повністю.
Позивач по справі - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.05.2011 року в частині відмови у стягненні з відповідача на його користь моральної шкоди. У скарзі апелянт посилається на те, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, а саме: у зв’язку з неотриманням позичених коштів він переживав, перебував у пригніченому стані, дана ситуація стала предметом обговорення в родині та серед знайомих. Крім того, неповернення ОСОБА_6 позичених коштів позбавило його можливості вирішити свої життєві проблеми, пов’язані з іпотечним договором від 19.03.2008 року, укладеним за кредитним договором ОСОБА_8, де апелянт виступає майновим поручителем. Однак судом не взято до уваги зазначені обставини та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.05.2011 року в частині відмови у стягненні з відповідача на його користь моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача – ОСОБА_6 доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів, щодо апеляційної скарги ОСОБА_5 заперечив.
Представник позивача – ОСОБА_5 підтримала доводи скарги з наведених в ній мотивів, з приводу апеляції ОСОБА_6 заперечила.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5. не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦКУ на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку – розписки позичальника.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Встановлено, що згідно розписки від 18.03.2008 року, ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_5 60000 доларів США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.03.2011 року становить 476106 грн.), які зобов’язувався повернути.
На час звернення до суду зазначені кошти відповідач не повернув, у зв’язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми боргу.
Доводи апелянта щодо відсутності в розписці строку виконання зобов»язання та вимоги зі сторони позивача як підстави для відмови в задоволенні позову не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції відповідач визнав позов та не заперечував щодо звернення сторони про повернення коштів.
Щодо врахування сплачених ОСОБА_6 сум згідно Акту звірки від 23.05.2011 року, на який посилається ОСОБА_6, то в даному випадку такий може бути використаний сторонами в ході виконання рішення, проте не може бути підставою для зміни рішення суду, оскільки як доказ не досліджувався судом при вирішенні спору.
Посилання апелянта на те, що 3% річних не підлягали стягненню за 3 роки не є обґрунтованими, оскільки за змістом статтей 625, 1050 ЦК України така міра визначена як особливий вид відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов’язання, в той час як п.1ч.2.ст.258 ЦК України стосуються неустойки, як одного із видів забезпечення виконання зобов’язання.
З огляду та те, що відповідачем не виконано договірні умови щодо повернення коштів та не представлено доказів щодо спростування висновків суду І інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5. щодо неправильного висновку суду про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Апелянтом не представлено доказів, які підтверджують факт спричинення йому моральної шкоди, глибину фізичних та душевних страждань, існування безпосередніх винних дій відповідача у їх спричиненні, причинний зв’язок між їх діями та спричиненою шкодою, чому суд першої інстанції дав правильну оцінку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об’єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Апеляційні скарги не містять посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення не встановлено.
Керуючись ст.ст.307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 23.05.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Перегінець Л.В.
Судді: Бойчук І.В.
Павлишина А.Т.