Справа №  2-461/08

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2008 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                Католікяна М.О.,

при секретарі                        Дятленко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовомОСОБА_1 доОСОБА_2про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

13 вересня 2007 року позивач звернувся до суду із цим позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі із січня 1987 року. Від шлюбу сторони малолітніх та неповнолітніх дітей не мають. Стосунки з відповідачем теперішнього часу розладилися. Позивач з відповідачем проживають окремо одне від одного, не ведуть спільне господарство, шлюбних відносин не підтримують. Зберігати сім'ю позивач не бажає та вважає, що шлюб носить формальний характер, просить суд шлюб розірвати (а.с.а.с. 1, 2).

Позивач у судовому засіданні свій позов підтримав.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 353355. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності зі вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

В силу ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, приймає до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають суттєве значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.01.1987 р., про що свідчить копія свідоцтві про укладення шлюбу серіїНОМЕР_1, виданого 23.01.1987 р. відділом ЗАГС Самарського району

м. Дніпропетровська (актовий запис № 26) (а.с. 4).

Від шлюбу сторони малолітніх, неповнолітніх дітей не мають.

Через відсутність взаєморозуміння та постійних сварок, які виникають в родині з різноманітних причин, відсутність у сторін бажання створити міцну та дружню сім'ю з 27.10.2006 р. сторони мешкають окремо одне від одного, не ведуть спільне господарство та не підтримують шлюбних відносин.

Позивач зберігати сім'ю не бажає, вважає, що сім'я розпалася остаточно, збереження сім'ї неможливе.

За вказаних обставин суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані й підлягають задоволенню.

Суд вважає, що витрати, пов'язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦС необхідно покласти на позивача.

Крім того, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати, оскільки вони не були сплачені до подання позову до суду.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 169, 208, 209, 212 - 215, 218, 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

ПозовОСОБА_1 доОСОБА_2про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, зареєстрований 23 січня 1987 року у відділі запису актів громадянського стану Самарського району міста Дніпропетровська (актовий запис № 26), розірвати.

Стягнути зОСОБА_1 на користь держави державне мито в сумі 17,00 грн. за оформлення розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану.

ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

Стягнути зОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,50 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя: