КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2011 року 2а-2289/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Головенко О.Д.,
при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,
за участю:
представника позивача: Рубан Л.П.
представника відповідача: Заріцького В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівский завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень –рішень № 0000232353, № 0000202353 від 04.05.2011, -
в с т а н о в и в:
Публічне акціонерне товариство «Миронівский завод по виготовленню круп і комбікормів»(надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень –рішень № 0000232353, № 0000202353 від 04.05.2011.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що на підставі акту документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення –рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
На думку позивача вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства та винесені безпідставно з посиланням на ст. 123 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), а також відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки, що правочин (договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»та ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»не спричинив реального настання правових наслідків, а тому, на думку службових осіб відповідача, згідно ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) зазначений правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону. Представники відповідача, які здійснювали документальну позапланову виїзну перевірку, дійшли необґрунтованого, на думку позивача, висновку про те, що останнім в порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі –Закон «Про ПДВ») безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, що містять реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія», внаслідок чого позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування своїх заперечень вказав, що на думку відповідача позивачем порушені вимоги п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону «Про ПДВ», а також ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК) підприємством завищено суму податкового кредиту за березень 2010 року в сумі 59 077,69 грн., в результаті чого підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в сумі 59 077,69 грн., за квітень 2010 року в сумі 87 436, 03 грн., тобто підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року в сумі 87 436,03 грн. в результаті чого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді оскаржуваних податкових повідомлень –рішень.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач має статус юридичної особи, про що свідчить копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 13.04.2011 № 221, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, 79 ПКУ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миронівский завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»за період березень –квітень 2010 року.
За результатами проведення перевірки був складений акт від 14.04.2011 № 180/23-011/00951770 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»за період березень –квітень 2010 року.
На підставі акту перевірки до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді податкових повідомлень –рішень № 0000232353, № 0000202353 від 04.05.2011.
Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 79 ПКУ визначено особливості проведення документальних невиїзних перевірок.
Під час проведення перевірки службовими особами відповідача були зроблені висновки щодо порушення з боку позивача, а саме:
вимоги п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону «Про ПДВ»;
ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК) підприємством завищено суму податкового кредиту за березень 2010 року в сумі 59 077,69 грн., в результаті чого підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в сумі 59 077,69 грн., за квітень 2010 року в сумі 87 436, 03 грн., тобто підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року в сумі 87 436,03 грн.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту регулюються ст. 7 Закону «Про ПДВ».
Так, п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як вбачається з акту перевірки, між Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»(продавець) були укладені угоди в період березень-квітень 2010 року. Відповідно до умов цих угод, протягом зазначеного періоду Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»(продавець) здійснював поставку позивачу пшениці.
На виконання умов договору суб’єктом господарювання поставлено товар, на що виписані відповідні накладні, в тому числі податкові та товаротранспортні накладні, журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за період березень-квітень 2010 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за березень-квітень 2010 року, а саме:
- за березень 2010 року (декларація від 20.04.2010 № 6442) включено суму податку на додану вартість в розмірі –59 077,69 грн., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розмірів контрагентів»та даним додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість»;
- за квітень 2010 року (декларація від 20.05.2010 № 8974) включено суму податку на додану вартість в розмірі –148 897,91 грн., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».
Транспортування придбаного товару проводилось Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»та за її рахунок.
Оприбуткування товару та подальше зберігання відбувалось в складських приміщеннях позивача по вулиці Елеваторній, 1, місто Миронівна Київської області.
У рахунок оплати отриманого товару було перераховано кошти, що підтверджується відповідними банківськими виписками, а саме: від 19.03.2010 № 131 за пшеницю по рахунку № 76 від 16.03.2010, в тому числі ПДВ –15 626,12 грн.; від 27.03.2010 № 138 за пшеницю по рахунку № 76 від 16.03.2010, в тому числі ПДВ –3906,53 грн.; від 31.03.2010 № 154 за пшеницю по рахунку № 95 від 24.03.2010, в тому числі ПДВ –9 936,06 грн.; від 02.04.2010 № 157 за пшеницю по рахунку № 95 від 24.03.2010, в тому числі ПДВ –2 484,01 грн.; від 02.04.2010 № 157 за пшеницю по рахунку № 98 від 27.03.2010, в тому числі ПДВ –27 125,0 грн.; від 07.04.2010 № 161 за пшеницю по рахунку № 114 від 01.04.2010, в тому числі ПДВ - 16 644,58 грн.; від 08.04.2010 № 165 за пшеницю по рахунку № 114 від 01.04.2010, в тому числі ПДВ –22 063,75 грн.; від 12.04.2010 № 171 за пшеницю по рахунку № 135 від 10.04.2010, в тому числі ПДВ –2 035,80 грн.; від 13.04.2010 № 173 за пшеницю по рахунку № 135 від 10.04.2010, в тому числі ПДВ –2 035,80 грн.; від 20.04.2010 № 184 за пшеницю по рахунку № 145 від 16.04.2010, в тому числі ПДВ – 6 729,93 грн.; від 20.04.2010 № 184 за пшеницю по рахунку № 146 від 17.04.2010, в тому числі ПДВ –12 791,20 грн.; від 20.04.2010 № 184 за пшеницю по рахунку № 144 від 16.04.2010, в тому числі ПДВ –13 031,10 грн.; від 29.04.2010 № 200 за пшеницю по рахунку № 160 від 24.04.2010, в тому числі ПДВ –7 862,02 грн.; від 30.04.2010 № 204 за пшеницю по рахунку № 160 від 24.04.2010, в тому числі ПДВ –4 422,38 грн.
Так, на підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов’язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (п. 2.5 вказаного Положення).
З акту перевірки вбачається, що усі первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.
Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 22.12.2010 № 5488/23-4/36505023 висновком якої визначено, що у ТОВ «Українська зернова логістична компанія»безпідставне формування податкових зобов’язань та податкового кредиту по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками «фіктивності»угоди за березень-квітень 2010 року між ТОВ «Українська зернова логістична компанія»та позивачем мають ознаки фіктивності, що підтверджується службовою запискою відділом податкової міліції Державної податкової інспекції у Обухівському районі № 1279/7/23-01 від 22.03.2011.
За матеріалами перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні встановлено взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська зернова логістична компанія»з контрагентами, що мають ознаки фіктивності.
На підставі цієї службової записки та акту перевірки від 22.12.2010 № 5488/23-4/36505023 податковий орган прийшов до висновку, що відповідно до ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК правочин, укладений між Публічним акціонерним товариством «Миронівский завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Українська зернова логістична компанія», є недійсним в силу закону, та згідно ч. 2 ст.228 ЦК, є таким, що спрямовані на порушення публічного порядку, що суперечить інтересам держави та суспільства і, відповідно, є нікчемним.
Главою 16 параграфом 1 та 2 ЦК визначається загальні положення про правочин та правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Так, ст. 202 ЦК визначено поняття та види правочинів та ст. 203 ЦК встановлено загальні вимоги щодо дійсності правочину та передбачено загальну підставу для визначення нікчемності проточину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.
Окрім цього, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону «Про ПДВ»передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Службові особи Державної податкової існпекції у Миронівському районі Київської області, роблячи в акті перевірки висновок про нікчемність угод, не зазначають, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.
Оскільки ст. 228 ЦК передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.
Крім цього, відповідно до положень ЦК та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди за період березень-квітень 2010 року не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним.
Крім того, відповідачем не доведено наявності доказів притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності посадових осіб або суб’єкта господарювання ТОВ «Українська зернова логістична компанія».
У зв’язку з чим, твердження відповідача про «фіктивність»контрагента позивача за відсутності доказів такої «фіктивності»суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону «Про ПДВ»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
При цьому, нормами Закону «Про ПДВ»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ»встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкові накладні, які надавались на перевірку, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ».
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Відповідно до приписів п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач як суб’єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого рішення.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області № 0000232353, № 0000202353 від 04.05.2011.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Головенко О.Д.
Постанова у повному обсязі виготовлена 03 жовтня 2011 року.