ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.09.11 Справа № 26/152пд/2011.
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничої компанії „ДорБудТехнологія”, м.Луганськ
до Приватного підприємства „Фірми „Малдіс”, м.Луганськ
про визнання договорів №80 від 01.12.2010, №81 від 01.12.2010, №82 від 01.12.2010 недійсними
в присутності представників сторін:
від позивача –представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.03.2011;
від відповідача –представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність №б/н від 29.07.2011.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимоги про визнання договорів №80 від 01.12.2010, №81 від 01.12.2010, №82 від 01.12.2010 недійсними.
Відповідач відзивом б/н від 05.09.2011 вимоги позову відхилив за їх необгрунтованістю.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
01.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „ДорБудТехнологія” та приватним підприємством „Фірмою „Малдіс” були укладені договори купівлі-продажу товарів №80, №81, №82.
Свої обов”язки за вказаними договорами сторони виконали повністю, що підтверджується позивачем.
Позивач зазначив, що йому стало відомо про відсутність у відповідача необхідних умов, тобто матеріально-технічної бази для здійснення відповідної господарської діяльності, в т.ч. й управлінський та технічний персонал, що є економічно необхідним для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг. Позивач вважає, що з зазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність відповідача носить фіктивний характер, а укладені з ним правочини є такими, що вчинено без мети настання реальних правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
Проаналізувавши матеріали справи суд вважає вимоги позову необґрунтованими, враховуючи наступне.
Предметом розгляду даної справи є питання недійсності правочинів - договорів купівлі-продажу №80 від 01.12.2010, №81 від 01.12.2010, №82 від 01.12.2010.
Загальні положення про правочин визначені в §1 глави 16 Цивільного кодексу України.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру вилевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Згідно приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.
Відповідно до приписів ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України позивач повинний довести підстави недійсності вищезазначених договорів.
Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі були укладені договори купівлі-продажу №80 від 01.12.2010, №81 від 01.12.2010, №82 від 01.12.2010.
За п.2.1 вказаних договорів продавець поставляє, а покупець придбає на умовах, викладених у договорах –товар згідно Специфікацій.
Згідно п.2.3 договорів ціна товару за одиницю та по позиціях вказана в специфікації. Ціна товару приймається на умовах, викладених в специфікації.
Відповідно до п.3.1 договорів поставка товару здійснюється партіями. Конкретні об’єми та строки поставки товару узгоджуються сторонами в робочому порядку шляхом підписання специфікацій, графіків поставок, обміну листами, телеграмами, факсограмами.
Покупець за товар здійснює оплату протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару в національній валюті України –гривнях (п.4.1 договорів).
В розділі 5 вказаних договорів сторони обумовили умови приймання товару покупцем.
На виконання вказаних умов договорів між сторонами були складені та підписані специфікації №1 від 02.12.2010 (а.с.10), №1 від 03.12.2010 (а.с.14), №1 від 06.12.2010 (а.с.18).
При прийманні товару покупцем (позивачем у справі) відповідач виписав йому наступні документи: податкові накладні та накладні, що позивачем не оспорюється.
Поставлений товар позивач оплатив у повному обсязі на загальну суму 8402064 грн. 07 коп., що відповідачем не оспорено, тобто сторонами виконані всі умови спірних договорів як і самі договори.
Проаналізувавши вищевикладені приписи законодавства, зміст спірних договорів та надані сторонами документи суд дійшов висновку про необґрунтованість та надуманість вимог позивача та вважає, що відсутні правові підстави для визнання договорів №80, №81 та №82 від 01.12.2010 недійсними.
Посилання позивача на ст.228 Цивільного кодексу України як на підставу недійсності вищевказаних договорів суд вважає необґрунтованими, оскільки дана стаття надає перелік підстав нікчемності правочину, який порушує публічний порядок.
Наведені позивачем підстави не підпадають під приписи ст.228 Цивільного кодексу України.
Стаття 207 Господарського кодексу України надає перелік підстав недійсності господарського зобов’язання, який співпадає з приписами Цивільного кодексу України.
Інших підстав, визначених законом, для визнання договорів купівлі-продажу №80, №81 та №82 від 01.12.2010 недійсними судом не встановлено.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід задовольнити.
Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
У судовому засіданні 05.09.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „ДорБудТехнологія” до Приватного підприємства „Фірми „Малдіс” відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 09.09.2011.
Суддя С.С. Єжова